17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 580/314/20
провадження № К/9901/22596/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Н.В. Коваленко, перевіривши касаційну скаргу прокуратури м. Києва на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі за позовом виконуючого обов'язки Смілянської прокуратури в інтересах держави до Тернівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, третя особа - ДНЗ №26 «Яблунька», про визнання бездіяльності незаконною та зобов?язання вчинити дії,
Виконуючий обов'язки Смілянської прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Тернівської сільської ради Смілянського району щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під дошкільним навчальним закладом №26 «Яблунька» с. Сердюківка Смілянського району Черкаської області за адресою: вул. Д.Лопатка, 52, с. Сердюківка, Смілянський район, Черкаська область та зобов'язати сільську раду вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під дошкільним навчальним закладом №26 «Яблунька» с. Сердюківка Смілянського району Черкаської області за адресою вул. Д.Лопатка, 52, с. Сердюківка, Смілянський район, Черкаська область.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Тернівської сільської ради стосовно невжиття заходів щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під дошкільним навчальним закладом №26 «Яблунька» с. Сердюківка Смілянського району Черкаської області за адресою вул. Д. Лопатка, 52, с. Сердюківка, Смілянський район, Черкаська область.
Зобов?язано Тернівську сільську раду вжити у межах повноважень заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під дошкільним навчальним закладом №26 «Яблунька» с. Сердюківка Смілянського району Черкаської області за адресою вул. Д. Лопатка, 52, с. Сердюківка, Смілянський район, Черкаська область.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано.
Прийнято постанову про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, прокуратура м. Києва звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 03 вересня 2020 року.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX.
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Як на підставу касаційного оскарження рішення прокуратура м. Києва, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №804/4585/18.
Подібність правовідносин у справі №804/4585/18 та у цій справі полягають у тому, що спір у обох справах заявлений до органів місцевого самоврядування та стосується оскарження дій щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під дошкільним навчальним закладом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19 висловила думку про те, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
За обставинами справи №580/314/20 на рішення апеляційного суду у якій подано касаційну скаргу встановлено, що відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги виконуючого обов'язки Смілянської прокуратури в інтересах держави до Тернівської сільської ради є передчасними, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про те, що Тернівська сільська рада є правонаступником Сердюківської сільської ради. Вказав на те, що моментом виникнення універсального правонаступництва Тернівської сільської ради є дата внесення запису про припинення державної реєстрації Сердюківської сільської ради та державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі щодо правонаступництва юридичної особи до якої приєднується. Рішення про затвердження передавального акту, в яких встановлено, що Тернівська сільська рада є правонаступником Сердюківської ради є недостатнім для визнання Тернівської сілької ради її правонаступником, оскільки завершенню такої процедури передує внесення відомостей до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи шляхом приєднання із визначенням правонаступника.
За обставинами справа №804/4585/18, правовий висновок Верховного Суду, висловлений при касаційному перегляді цієї справи, який, на думку скаржника, не враховано при ухваленні оскаржуваного рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про право прокурора на звернення до суду з позовами до органів місцевого самоврядування з вимогою про необхідність виконати покладені на них законом зобов'язання. Позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
З наведеного вбачається, що у справі №580/314/20 йшлося про право Тернівської сільської ради на виготовлення правовстановлюючих документів на земельну під ДНЗ №26 «Яблунька».
У справі №804/4585/18 йдеться про право прокуратури на звернення до суду з позовами до органів місцевого самоврядування з вимогою про необхідність виконати покладені на них законом зобов'язання.
Оскільки встановлені судами фактичні обставини справи є різними, факт подібності правовідносин у наведених випадках не підтвердився.
Подана касаційна скарга прокуратури м. Києва містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішенням апеляційного суду з підстав неправильного застосування норм матеріального права.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України та не викладення з належним обґрунтуванням прокуратурою міста Києва підстав для касаційного оскарження судового рішення у цій справі, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до частини другої статті 332 та частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу прокуратури м. Києва на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі за позовом виконуючого обов'язки Смілянської прокуратури в інтересах держави до Тернівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, третя особа - ДНЗ №26 «Яблунька», про визнання бездіяльності незаконною та зобов?язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Коваленко