Іменем України
16 вересня 2020 року
Київ
справа №0240/2834/18-а
адміністративне провадження №К/9901/5311/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Стародуба О.П., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 0240/2834/18-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Томашпільської селищної ради про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, прийняте у складі судді Альчука М.П. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, прийняту колегією суддів у складі: головуючого судді Курка О. П., суддів: Совгири Д. І. Боровицького О.А.,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просив: визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у не наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки з переданням у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,83 в умовних кадастрових гектарах на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності), яка викладена у формі листа від 16 липня 2018 року за № Ч-22285/0-3161/0/95-18; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 із урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення з урахуванням вимог ст.118 ч.7 ЗК України та пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 у виді наказу, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки з метою передачі її у власність в розмірі земельної частки (паю) 2,83 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 як член фермерського господарства "Нива" звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням та відповідними додатками про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 2,83 га в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.
Листом № КО-22287/0-11708/6-17 від 22 грудня 2017 року Головне управління Держгеокадастру повідомило, що до поданих документів позивачем не було надано належного документа, що підтверджує досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти здобутої в аграрному навчальному закладі, перелік, яких передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 584 від 12 серпня 2015 року "Про затвердження переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві".
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач оскаржив її до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року в адміністративній справі № 802/804/18-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що полягає у ненаданні ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з переданням у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,83 в умовних кадастрових гектарах на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності), яка викладена у формі листа від 22 грудня 2017 року за №КО-22287/0-11708/6-17. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.11.2017 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з переданням у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,83 в умовних кадастрових гектарах на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).
В подальшому, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року в адміністративній справі № 802/804/18-а ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянуло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 2,83 га в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.
Листом від 16.07.2018 року № Ч-22285/0-3161/0/95-18 позивача повідомлено про те, що згідно до ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся з позовом до суду.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позові задовольнити.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Отже, відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
В межах цього адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Отже, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданих позивачем заяв.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.
Згідно з постановами Верховного Суду від 19 червня 2018 року, 24 січня 2019 року, 15 серпня 2019 року у справах №№ 806/2687/17, 806/2981/17, 806/3097/17 суд постановив рішення про зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.
Проте, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила таке.
Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.
Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.
Отже, у цій справі відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи вищезазначене, рішення апеляційного суду належить скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 0240/2834/18-а скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яка полягає у нездійсненні належного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06 листопада 2017 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 2,83 га в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області у встановленому законодавством порядку розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06 листопада 2017 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 2,83 га в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, за результатами видати відповідний наказ.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 3171 (три тисячі сто сімдесят одну) гривню 65 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
О.П. Стародуб
А.І. Рибачук ,
Судді Верховного Суду