15 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 821/1863/17
адміністративне провадження № К/9901/56735/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Шосенко К.М.,
представника відповідача - Кабалюка Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу № 821/1863/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Кравця О.О., суддів: Домусчі С.Д., Коваля М.П.,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держгеокадастру у Херсонській області оформлене листом від 13 жовтня 2017 року за № К-12872/0-3922/6-17, щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,6100 га та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів розташованої на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,6100 га, розроблений на ім'я ОСОБА_1 .
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року позов був задоволений частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (ЄДРПОУ 39766281), оформлене у вигляді листа вказаного органу від 13 жовтня 2017 року № К-12872/0-3922/6-17; Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 0,6100 га, розташованої за межами населених пунктів на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області із земель державної власності на території Великокардашинської сільської ради (землі сільськогосподарського призначення), кадастровий номер земельної ділянки 65223381000:05:001:0123 та вирішити вказане питання з урахуванням правової позиції суду, наданої ним у даному рішенні.
У задоволенні решти позову-відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено.
Як встановлено, 12 березня 2011 року розпорядженням Голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області №167 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистих селянських господарств на території Великокардашинської сільської ради.
Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14 серпня 2017 року № 9264/82-17 наданим експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Одеській області Іноземцевим Є.П. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 0,6100 га розташованої за межами населених пунктів на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області із земель державної власності на території Великокардашинської сільської ради - погоджено.
Вказана земельна ділянка була сформована, відомості про неї були внесені до Державного земельного кадастру України, присвоєно кадастровий номер 65223381000:05:001:0123.
У вересні 2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність зазначеної вище земельної ділянки.
Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надіслало на адресу позивача відмову, оформлену листом від 13 жовтня 2017 року № К-12872/0-3922/6-17, в якому зазначено про те, що відповідно до норм чинного законодавства та інших нормативно-правових актів України на даний час Головне управління має право затверджувати документації із землеустрою лише по дозволах наданих територіальними органами Держгеокадастру, а також, враховуючи те, що Головне управління не надавало заявнику дозвіл на розроблення документації із землеустрою, в управлінні відсутні правові підстави для її затвердження та передачі земельної ділянки у власність.
У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, просив залишити скаргу без задоволення з мотивів її необґрунтованості.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування судового рішення суду апеляційної інстанції повністю та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. і 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність регламентований положеннями ст. 118 ЗК України.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 122, 123 ЗК України.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу (ч. 6 ст. 118 ЗК України).
Змістом ч. ч. 7 та 8 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
У ч. 6 ст. 186-1 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» від 02 червня 2015 року № 497-VIII (далі - Закон № 497-VIII) були внесені зміни до ЗК України, зокрема ст. 186 «Погодження і затвердження документації із землеустрою» була викладена у новій редакції, внесені відповідні зміни до Законів України «Про землеустрій», «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянко власникам земельних паїв», «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про державну експертизу землевпорядної документації», «Про державний земельний кадастр» та інші.
До Закону України «Про землеустрій» було внесено зміни, зокрема, у ч. 4 ст. 35, де слова «технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку» замінено словами «документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 497-VIII встановлено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом (тобто до 27 червня 2015 року) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 27 червня 2017 року), а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
З аналізу змісту вказаної норми Прикінцевих та перехідних положень Закону № 497-VIII вбачається, що прийняті і не виконані до набрання чинності Закону № 497-VIIІ рішення органів виконавчої влади зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом і у випадку надання проекту землеустрою для його погодження до відповідного органу в межах цього строку, відповідний проект землеустрою погоджується органом, який надав дозвіл на розроблення такого проекту.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням розпорядженням Голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області № 167 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистих селянських господарств на території Великокардашинської сільської ради.
На виконання вказаного розпорядження позивачка здійснили виготовлення і погодження проектної документації на земельну ділянку.
Проте, з огляду на те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою отримано позивачем у 2011 році, проект землеустрою погоджено після 27 червня 2017 року (поза межами дворічного строку), позивачка з заявою (клопотанням) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність мала звернутись не до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області, тобто до органу виконавчої влади який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а до відповідача, який у свою чергу, повинен був розглянути заяву (клопотання) у встановленому законом порядку.
Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, відмовляючи позивачці у задоволенні її заяви (клопотання) з тих підстав, що Головне управління має право затверджувати документації із землеустрою лише по дозволах наданих територіальними органами Держгеокадастру, фактично, діяло не на підставі Конституції та законів України, тобто з порушенням частини 2 статті 19 Конституції України.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 344, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 16 травня 2018 року у справі № 821/1863/17 - скасувати та залишити в силі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз А.І. Рибачук С.Г. Стеценко