17 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 308/8510/19 пров. № А/857/9139/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Большакової О. О., Качмара В. Я.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 червня 2020 року у справі №308/8510/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,-
суддя в 1-й інстанції - Деметрадзе Т. Р.,
час ухвалення рішення - 25.06.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 25.06.2020 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Закарпатської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0846/30500/19 від 03 липня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст.485 Митного кодексу України, та накладення на нього штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 153326,91 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 червня 2020 року позов задоволено. Скасовано постанову в справі про порушення митних правил №0846/30500/19 від 03 липня 2019 року, а провадження по справі закрито.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що ОСОБА_1 , подавши під час митного контролю та оформлення транспортного засобу марки Ford Galaxy, кузов № НОМЕР_1 , р.н. Польщі НОМЕР_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 15 листопада 2017 року з відмітками про постійне проживання на території Чеської Республіки та заявивши органу про постійне місце проживання за межами території України, що надало йому можливість ввезти вказаний транспортний засіб на умовах, визначених ч.1, 2 ст.380 МК України, вчинив протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що вказує на наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин ч.3 ст.467 МК України, так як кримінальне провадження проводилось по факту подачі працівникам прикордонної служби паспорту для виїзду за кордон, в той час як протокол про порушення митних правил складено по факту вчинення дій, спрямованих на ухилення від сплати податків, розмір яких є меншим за кримінально караний (ст. 212 КК України), а тому вказані правопорушення є різними за суттю і тягнуть за собою різну відповідальність. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в ході проведення аналітично-пошукових заходів з використанням баз даних АСМО «Інспектор» встановлено, що ОСОБА_1 19 січня 2019 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки Ford Galaxy, кузов № НОМЕР_1 , р.н. Польщі НОМЕР_2 .
Вказаний транспортний засіб на підставі відміток у закордонному паспорті НОМЕР_3 від 15 листопада 2017 року «Постійне місце проживання», «Прийнятий на консульській облік у консульському відділі Посольства України в Чеській Республіці», заявлявся в митний режим «тимчасове ввезення» терміном до одного року.
Відповідно до листа Посольства України в Чеській Республіці №61313/17-531/3-111 від 15 січня 2019 року на запит Закарпатської митниці ДФС від 14 січня 2019 року, за інформацією баз даних реєстру консульських дій ОСОБА_1 до Посольства України в Чеській Республіці з клопотанням про оформлення постійного місця проживання в Чеській Республіці не звертався, на постійному консульському обліку не перебуває. Також в листі зазначено, що підписи є підробленими.
За результатами розгляду справи про порушення митних правил, в. о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Закарпатської митниці ДФС Уретій С.В. винесено постанову від 03 липня 2019 року №0846/30500/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 153326,91 грн.
Як вбачається зі змісту постанови в справі про порушення митних правил №0846/30500/19 від 03 липня 2019 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України за те, що він, подавши під час митного контролю та оформлення транспортного засобу марки Ford Galaxy, кузов № НОМЕР_1 , р.н. Польщі НОМЕР_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 15 листопада 2017 року з відмітками про постійне місце проживання на території Чеської Республіки та заявивши митному органу постійне місце проживання за межами території України, що надало йому можливість ввести вказаний автомобіль на умовах, визначених ч.1 та ч.2 ст. 380 МК України, хоча відповідно до листа №61313/17-531/3-111 від 15 січня 2019 року до Посольства України в Чеській Республіці, що за інформацією баз даних реєстру консульських дій, гр. ОСОБА_1 до Посольства України в Чеській Республіці з клопотанням про оформлення постійного місця проживання в Чехії не звертався, на постійному консульському обліку не перебуває.
Не погодившись з постановою митного органу №0846/30500/19 від 03 липня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова в справі про порушення митних правил №0846/30500/19 від 03 липня 2019 року за ст.485 МК України, винесена посадовою особою Закарпатської митниці ДФС без встановлення всіх фактичних обставин справи та без їх належної оцінки, а тому підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст.485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України регламентується ст.380 МК України.
Так, ч.1,2 ст.380 МК України передбачають, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.
Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.
У свою чергу, для громадян-резидентів зазначеною статтею передбачено інші умови ввезення транспортних засобів особистого користування.
Так, згідно з ч.3 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тони), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2019 року ОСОБА_1 ввіз на територію України автомобіль марки Ford Galaxy, кузов № НОМЕР_1 , р.н. Польщі НОМЕР_2 . Вказаний транспортний засіб на підставі відміток у закордонному паспорті позивача НОМЕР_3 від 15 листопада 2017 року «Постійне місце проживання», «Прийнятий на консульській облік у консульському відділі Посольства України в Чеській Республіці» був заявлений в митний режим «тимчасове ввезення» терміном до одного року.
Водночас, як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, а саме у тому, що він 19 січня 2019 року ввіз на територію України зазначений вище автомобіль марки Ford Galaxy в режимі «тимчасове ввезення» терміном до одного року без законних на те підстав. Зокрема, відповідно до листа Посольства України в Чеській Республіці №61313/17-531/3-111 від 15 січня 2019 року на запит Закарпатської митниці ДФС від 14 січня 2019 року, за інформацією баз даних реєстру консульських дій ОСОБА_1 до Посольства України в Чеській Республіці з клопотанням про оформлення постійного місця проживання в Чеській Республіці не звертався, на постійному консульському обліку не перебуває. Також в листі зазначено, що підписи є підробленими.
Отже, для вирішення питання наявності чи відсутності у ОСОБА_1 у спірному випадку права ввозити транспортний засіб особистого користування у режимі «тимчасове ввезення» терміном до одного року визначальною є обставина, чи позивач є нерезидентом у розумінні норм МК України. При цьому, вказана обставина встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України.
Статтею 4 Митного кодексу України визначено: нерезиденти це фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; резиденти це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном; місце проживання це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
З системного аналізу наведеної вище норми можна дійти висновку, що визначальним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом у розумінні МК України є його постійне місце проживання, а не його громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, щодо подачі ОСОБА_1 працівникам прикордонної служби паспорта громадянина України НОМЕР_3 від 15 листопада 2017 року, в якому містились відомості щодо його постійного місця проживання в Чеській Республіці було розпочате кримінальне провадження №12019070170000125 по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України, а саме: подача підробленого документа.
З листа т.в.о. заступника начальника СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП Качур О. М. від 14 червня 2019 року вих. №3468/106/25/2-19 щодо надання інформації по кримінальному провадженню №12019070170000125 вбачається, що вказане кримінальне провадження, розпочате по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України (подача підробленого документа) - закрито 23 березня 2019 року за відсутності складу злочину.
У вказаному листі також зазначено, що з висновку експерта №4/34 від 11 березня 2019 року вбачається, що відбитки гербової печатки Посольства України в Чеській Республіці №2 і штампів «Прийнятий на консульський облік…» та «Постійне місце проживання» на третій сторінці паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_2 НОМЕР_3 нанесені за допомогою кліше печатки та штампа. Відбитки гербової печатки Посольства України в Чеській Республіці №2 і штампів «Прийнятий на консульський облік…» та «Постійне місце проживання» на третій сторінці паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_2 НОМЕР_3 являються відбитками кліше печаток та штампів.
У зв'язку з тим, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12019070170000125 не виявлено, що печатки наявні у паспорті позивача підроблені, паспорт для виїзду громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 15 листопада 2017 року повернуто ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, серед іншого: протоколом про порушення митних правил, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією.
У матеріалах справи на підтвердження факту вчинення позивачем порушення митних правил наявна лише копія оскаржуваної постанови №0846/30500/19 від 03 липня 2019 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України за те, що він, подавши під час митного контролю та оформлення транспортного засобу марки Ford Galaxy, кузов № НОМЕР_1 , р.н. Польщі НОМЕР_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 15 листопада 2017 року з відмітками про постійне місце проживання на території Чеської Республіки та заявивши митному органу постійне місце проживання за межами території України, що надало йому можливість ввести вказаний автомобіль на умовах, визначених ч.1 та ч.2 ст. 380 МК України, хоча відповідно до листа №61313/17-531/3-111 від 15 січня 2019 року до Посольства України в Чеській Республіці, що за інформацією баз даних реєстру консульських дій, гр. ОСОБА_1 до Посольства України в Чеській Республіці з клопотанням про оформлення постійного місця проживання в Чехії не звертався, на постійному консульському обліку не перебуває.
Разом з тим, досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12019070170000125 не виявлено, що печатки наявні у паспорті позивача підроблені, доказів протилежного судом не встановлено та відповідачем не надано.
Також колегія суддів звертає увагу, що позивач ввіз автомобіль марки Ford Galaxy, кузов № НОМЕР_1 , р.н. Польщі НОМЕР_2 , 19 січня 2019 року, а лист Посольства України в Чеській Республіці №61313/17-531/3-111, на який покликається митний орган та на підставі якого дійшов висновку про вчинення позивачем порушення ст.485 МК України, датований 15 січня 2019 року на запит Закарпатської митниці ДФС від 14 січня 2019 року, тобто до моменту ввезення транспортного засобу на митну територію України.
Крім того, в матеріалах справи копія такого листа Посольства України в Чеській Республіці №61313/17-531/3-111 відсутня.
Ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Ч.2 ст.74 КАС України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил, доводи відповідача щодо наявності підстав притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України є помилковими.
З системного аналізу положень МК України та КАС України, а також дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не довів правомірність прийняття свого рішення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що постанова в справі про порушення митних правил №0846/30500/19 від 03 липня 2019 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 153326,91 грн, підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також звертає увагу на п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.229, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС, суд, -
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 червня 2020 року у справі №308/8510/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
Судді О. О. Большакова
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 17 вересня 2020 року.