Справа№ 938/86/20
Судове провадження № 1-в/938/26/20
16 вересня 2020 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника Верховинського ВП ОСОБА_3 ,
особи, щодо якої розглядається подання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника Верховинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 про встановлення адміністративного нагляду відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , -
начальник Верховинського ВП Косівського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області ОСОБА_5 звернувся в суд із поданням про встановлення адміністративного нагляду відносно раніше судимого ОСОБА_4 , яке мотивує, тим, що ОСОБА_4 будучи неодноразово судимий до відбування покарання у виді позбавлення волі за вчинення умисних злочинів, в тому числі особливо тяжкого злочину, на шлях виправлення не став, систематично порушував громадський порядок, зловживав спиртними напоями, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності. Раніше йому встановлювався адміністративний нагляд, дія якого закінчилася та після чого його було попереджено про недопустимість ведення антигромадського способу життя, недопущення порушення адміністративного чи кримінального законодавства. А тому просить подання задовольнити.
В судовому засіданні представник заявника підтримав подання.
Особа, щодо якої розглядається подання проти задоволення подання не заперечив.
Заслухавши думку учасників провадження, оглянувши матеріали подання, суд постановляє ухвалу про наступне.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» адміністративний нагляд встановлюється щодо повнолітніх осіб засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства.
Також, відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» адміністративний нагляд встановлюється щодо повнолітніх осіб засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів Національної поліції, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення.
За змістом ч. 1 ст. 6 та п. «а» ч. 1 ст. 8 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», адміністративний нагляд може бути встановлений терміном від одного року до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 3 від 28 березня 1986 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про порушення правил адміністративного нагляду» в п.5 при розгляді подання про встановлення адміністративного нагляду враховуються тільки ті судимості, жодна з яких не була знята чи погашена у встановленому законом порядку або в порядку амністії чи помилування.
Отже, адміністративний нагляд може бути встановлений лише відносно засудженого, який має непогашену судимість, та лише в межах цієї непогашеної судимості.
Відповідно п. 9 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
Згідно з ч.3,5 ст. 90 КПК України, якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового). Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 , вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 17.03.2006 був засуджений за ч.1 ст.115 КК України до 7 років позбавлення волі. Звільнений з установи Державної виконавчої служби умовно-достроково із застосуванням ст.81 КК України 07.09.2010 на підставі постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.08.2010.
Вироком Верховинського районного суду від 20.06.2011 ОСОБА_4 засуджений за ст. 395 КК України до 2 місяців арешту з визначенням початку відбуття покарання 20.06.2011.
Таким чином, перебіг строку погашення судимості за вироком Верховинського районного суду від 17.03.2006 переривався та по новому обчислювався з моменту відбуття покарання за вироком суду від 20.06.2011. Враховуючи наведене, а також відсутність даних про нове засудження за подальший період, строк погашення судимості ОСОБА_4 за вироком суду від 17.03.2006 сплив 20.08.2019.
При цьому, суд вважає безпідставним посилання в поданні на те, що ОСОБА_4 маючи не погашену судимість та перебуваючи на обліку категорії «формальщик» 16.09.2015 повторно вчинив кримінальне правопорушення, а саме за ч.1 ст.263 КК України, що на думку представника верховинського ВП підтверджується ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01.10.2015, якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України на підставі ч.3 ст.263 КК України.
Так, зазначені положення ч.5 ст.90 КПК України визначають, що умовою переривання спливу строку судимості є вчинення особою нового кримінального правопорушення. При цьому, строк нового обчислення спливу судимості пов'язується із моментом відбуття покарання за вчинене нове кримінальне правопорушення.
В той же час, положення ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК України та ч. 1 ст. 17 КПК України закріплюють один із основоположних принципів кримінального судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню, інакше як за вироком суду й у порядку, визначеному законом. Будь-яке втручання у права людини має ґрунтуватися на положеннях закону, а отже, відповідати принципу законності, який передбачає абсолютний правовий захист та є засадничим компонентом правової системи.
Окрім цього, зазначене кореспондується з позицією Конституційного Суду України, згідно з якою сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред'явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність, оскільки особа не несе кримінальної відповідальності, доки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили (Рішення від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99).
З наведених правових норм випливає, що особа може вважатися такою, що вчинила кримінальне правопорушення виключно за умови наявності щодо неї обвинувального вироку, який набрав законної сили, а перебіг нового строку спливу судимості розпочинається лише після відбуття покарання особою за новим кримінальним правопорушенням.
Оскільки ухвала Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01.10.2015 не являється обвинувальним вироком суду ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, і цим судовим рішенням покарання ОСОБА_4 не призначалося, за скоєння зазначеного злочину ОСОБА_4 покарання не відбував, тому підстав для висновку про переривання спливу строку судимості за вироком суду від 17.03.2006 у суду немає.
За таких обставин, станом на час звернення із поданням ОСОБА_4 є особою із незнятою та непогашеною судимістю лише за вироком Верховинського районного суду від 05.03.2020 за ч.1 ст.357 КК України до сплати штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, заміненого на громадські роботи строком 40 годин ухвалою цього ж суду від 10.06.2020. При цьому, слід зазначити, що на даний час кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України віднесене до категорії проступків.
Однак, у відповідності до положень пунктів «б» та «в» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» адміністративний нагляд може встановлюватися лише щодо повнолітніх осіб засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, а тому в жодному випадку не може встановлюватися щодо особи ОСОБА_4 .
Більш того, як встановлено із матеріалів подання, на даний час ОСОБА_4 покарання за вироком суду лише відбуває, однак долучаючи постанови про вчинення ОСОБА_4 адміністративних правопорушень, як до постановлення вироку, так і на стадії його виконання, у своєму поданні представник Верховинського ВП не обґрунтував, з яких підстав просить встановити адміністративний нагляд ОСОБА_4 , як особі чия поведінка під час відбування покарання свідчила, що він вперто не бажає стати на шлях виправлення і залишається небезпечними для суспільства (п. «б» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»), чи як особі яка після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів Національної поліції, систематично порушувала громадський порядок і права інших громадян, вчиняла інші правопорушення (п. «в» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»).
Окремого аналізу потребують долучені до подання постанови працівників Верховинського ВП від 10.12.2019 за ч. 1 ст. 178 КпАП України; від 13.02.2020 за ч. 2 ст. 178 КпАП України; від 10.09.2020 за ч. 1 ст. 175-1 КпАП України, якими ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за такі адміністративні правопорушення, як перебування в громадському місці в стані алкогольного сп'яніння, розпивання алкогольних напоїв, та придбання тютюнових виробів з порушенням вимог закону.
Аналізуючи характер вчинених правопорушень, їх систематичність та суспільну небезпеку, суд приходить до переконання, що ОСОБА_4 він в період відбування покарання не бажає стати на шлях виправлення і залишається суспільно небезпечним, або порушував громадський порядок і права інших громадян.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що подання про встановлення ОСОБА_4 адміністративного нагляду є необґрунтоване, безпідставне, а тому в його задоволенні слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3-6, 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", ст.17 КПК України, суд, -
в задоволенні подання начальника Верховинського ВП Косівського ВП ГУНП України в Івано - Франківській області ОСОБА_5 , відмовити за його безпідставністю.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляції через Верховинський районний суд або безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1