справа№380/5455/20
16 вересня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін;
- визначити протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_4 ), індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року у сумі 23410,18 грн. (двадцять три тисячі чотириста десять грн. 18 коп.);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_4 ), індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року у сумі 23410,18 грн. (двадцять три тисячі чотириста десять грн. 18 коп.).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 20 квітня 2017 року № 74-ос його звільнено з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, а наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 18 травня 2017 року № 92-ос виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що станом на день виключення його зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення Мостиського прикордонного загону відповідач не провів з ним повного розрахунку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яка гарантована йому чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року. Зазначає, що на запит від 11 червня 2020 року відповідач листом від 17 червня 2020 року № 11/П-153 повідомив його про те, що індексація грошового забезпечення за період з липня 2015 року по день звільнення (18 травня 2017 року) не проводилась у зв'язку з відсутністю фінансових ресурсів для її нарахування та виплати. Також відповідач надав довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року, з якого слідує, що станом на день виключення позивача зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 заборгованість відповідача з виплати індексації грошового забезпечення становить 23410,18 грн.
Позивач стверджує, що до сих пір відповідач не нарахував та не виплатив йому індексацію його грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку із зростанням споживчих цін, є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Посилання відповідача на відсутність фінансових ресурсів для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивач вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до практики Європейського суду з прав людини органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань та свідомо відмовляти у проведенні, зокрема й індексації грошового забезпечення, доки відповідні правові положення національного законодавства, які її передбачають, є чинними.
Вважає, що якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити усіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
У зв'язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задоволити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та абзацу 4 підпункту 7 пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тому, враховуючи те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) є установою, що фінансується з державного бюджету, і як розпорядник бюджетних коштів відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та проводити видатки лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, індексацію грошового забезпечення позивача не було проведено у зв'язку з відсутністю фінансових ресурсів для її нарахування та виплати, що передбачено частиною 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пунктом 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
На підставі викладеного просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення відмовити з підстав, визначених частиною 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та абзацом 4 підпункту 7 пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у зв'язку з відсутністю фінансування.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 16 липня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 , виданого 20 лютого 2015 року Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.7).
Згідно з Витягом із наказу начальника 93 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 18 травня 2017 року № 92-ос «По особовому складу» старшину ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії - дозиметриста 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Шегині» І категорії (тип Б), звільненого за підпунктом «а» (у зв'язку із закінчення строку контракту) частини 6 статті 26 із урахуванням пункту «ї» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» із застосуванням пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» від 06 грудня 2016 року № 1769-VІІІ з 18 травня 2017 року виключено із списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення (а.с.9).
Відповідно до листа Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 17 червня 2020 року № 11/П-153 «Про надання інформації» (а.с.10) позивача повідомлено про те, що «за період з січня 2015 року по червень 2015 року (включно) нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 1666,23 грн. Індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по день вибуття не було проведено по причині відсутності фінансових ресурсів для її нарахування та виплати, що передбачено пунктом 6 статті 5 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» із змінами та пунктом 6 Постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» із змінами».
Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 18 травня 2017 року (а.с.11) позивачу за період з 01 січня 2015 року по 18 травня 2017 року нараховано усього 25076,41 грн. індексації грошового забезпечення, з них виплачено 1666,23 грн., невиплачена сума (до виплати) за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року становить 23410,18 грн.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року у сумі 23410,18 грн. протиправною, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом спору у цій справі є оцінка наявності чи відсутності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року у сумі 23410,18 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (тут - і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із абзацом другим статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною шостою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (тут - і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з абзацами першим, другим, п'ятим, шостим пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Абзацами першим - шостим пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Суд звертає увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
У рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України Конституційний Суд України зазначив про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа № 825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа № 825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
З наявних у матеріалах справи доказів суд встановив, що сума невиплаченої відповідачем індексації грошового забезпечення позивача за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року становить 23410,18 грн. Вказана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 18 травня 2017 року та не заперечується сторонами.
Обґрунтовуючи правомірність підстав для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період відповідач посилається на відсутність фінансових ресурсів для її нарахування та виплати, що передбачено частиною 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пунктом 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Оцінюючи наведені вище підстави для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Щодо посилань відповідача на відсутність фінансового ресурсу для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року, як на підставу для невиплати позивачу індексації його грошового забезпечення за вищезгаданий період суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
До того ж, відповідачем не надано жодних доказів для підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується коштів на індексацію грошового забезпечення, і як наслідок не надходження відповідних фінансових асигнувань на його рахунки для виплати індексації військовослужбовцям у вказаний період, а також не доведено ту обставину, що ним протягом 2016-2018 рр. надсилались відповідні заявки до вищестоящого органу стосовно потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
З огляду на наведене посилання відповідача на відсутність у нього фінансового ресурсу, як на підставу для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року є безпідставними та до уваги судом не приймаються.
Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є безпідставними, оскільки частина 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та абзац 4 підпункт 7 пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, на які посилається відповідач, не обмежують проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказують на джерела походження цих коштів.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року, відповідач протиправно, за відсутності для цього правових підстав не виплачував позивачу індексацію його грошового забезпечення, а тому доводи позивача в цій частині є обґрунтованими та підставними, оскільки підтверджені наявними у матеріалах справи доказами та ґрунтуються на вимогах чинних нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини.
Разом з тим, у позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплату індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року у сумі 23410,18 грн.
З цього приводу суд зазначає таке.
Як слідує з наявного у матеріалах справи розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 18 травня 2017 року (а.с.11) позивачу за період з 01 січня 2015 року по 18 травня 2017 року нараховано усього 25076,41 грн. індексації грошового забезпечення, з них виплачено 1666,23 грн., невиплачена сума (до виплати) за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року становить 23410,18 грн. На переконання суду вказаний розрахунок свідчить про те, що відповідач нарахував позивачеві індексацію його грошового забезпечення, тобто уже виконав свій обов'язок, передбачений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» щодо її нарахування. При цьому, з таким розрахунком позивач погодився, оскільки змістом позовних вимог у цій справі є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року у сумі, яка зазначена у такому розрахунку (23410,18 грн.).
За таких обставин суд доходить висновку, що необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача саме щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року у сумі, яка становить 23410,18 грн., а тому позовну вимогу у цій частині належить задоволити частково.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Оскільки суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року у сумі, яка становить 23410,18 грн., то з метою ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року у сумі, яка становить 23410,18 грн.
Тому позовну вимогу у цій частині також належить задоволити частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду з цим адміністративним позовом його не сплачував, а тому розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року у сумі 23410,18 грн.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 травня 2017 року у сумі 23410,18 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 16 вересня 2020 року.
Суддя Клименко О.М.