Справа №380/4013/20
10 вересня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сасевича О.М.,
за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,
представника позивача Каверіна С.М.,
представника відповідача Зданевича С.О.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ), із вимогами:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.07.2015 року по 01.03.2018 року;
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із березня 2018 року по вересень 2019 року без урахування розміру індексації, яка склалася на березень 2018 року та без урахування підвищення доходу і різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.07.2015 року по грудень 2015 року, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1087 в редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2017 року по березень 2018 року, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1087 в редакції з урахуванням внесених змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», взявши при обрахунку індексу споживчих цін наростаючим підсумком наступний місяць законодавчо встановленого (підвищеного) посадового окладу із лютого 2008 року;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по вересень 2019 року включно, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1087, з урахуванням розміру індексації, яка склалась на березень 2018 року та із врахуванням підвищення доходу і різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період проходження військової служби з липня 2015 року до часу звільнення з військової служби не виплачувалась індексація грошового забезпечення, а також нарахування індексації здійснено з порушенням чинного законодавства. Позивач зазначає у позові, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ухвалою судді від 27.05.2020 року позовну заяву було залишено без руху.
Згідно ухвали судді від 11.06.2020 року, було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
01.07.2020 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні вимог позивача за безпідставністю. По суті позовних вимог представник відповідача вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України, може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. На думку відповідача, відповідно до архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2019 р.р., базовими місяцями для нарахування індексації є вересень 2014 року, у зв'язку із збільшенням грошового забезпечення; лютий 2015року, у зв'язку із збільшенням грошового забезпечення та березень 2018 року, у зв'язку із збільшенням посадового окладу. Враховуючи правомірність звільнення позивача, своєчасність виплати грошового забезпечення та індексації грошових доходів, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
Ухвалою суду від 22.07.2020 року було постановлено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду адміністративної справи №380/4013/20 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом у судове засідання) сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та просив суд позов задоволити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до витягу з наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 09.09.2019 року №245-ос, старшину ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії - водія відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » І категорії (тип Б) було звільнено у запас за п.п.«а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 30.09.2019 року №269-ос, ОСОБА_1 з 30.09.2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Представник позивача/адвокат Каверін С.М. 18.03.2020 року звернувся до відповідача із запитом, про надання інформації та документів, а також вжиття заходів щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
Листом від 23.04.2020 року №11/3056 відповідач надав документи зазначені в запиті.
Відповідно до довідок про суми виплаченої індексації ОСОБА_1 з січня 2015 року по червень 2015 року (включно) було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 1773,41 грн.; із грудня 2018 року по вересень 2019 року (включно) було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 1371,28 грн.; індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року не було проведено по причині відсутності фінансових ресурсів для її нарахування та виплати, що передбачено пунктом 6 статті 5 Закону України від 03.07.1991 року №1282- ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» із змінами та пунктом 6 Постанови КМ України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» із змінами.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення і протиправність дій останнього щодо нарахування індексації з порушенням чинного законодавства , позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР (надалі - Закон України №108/95-ВР).
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.33 Закону України №108/95-ВР, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно з ч.5 ст.95 Кодексу законів про працю України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон України №1282-ХІІ), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч.ч.1, 6 ст.2, ч.1 ст.4 Закону України №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 року - 103 відсотка).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Згідно з ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
З аналізу вказаних норм слідує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.
Згідно з частиною 2 ст.5 Закону України №1282-ХІІ, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Статтею 4 Закону №1282-XII також передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (надалі по тексту - Порядок №1078).
У пункті 1-1 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
У редакції Постанови №1013 від 09.12.2015 року пункт 5 Порядку №1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Слід зазначити, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ненарахування та невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.
Із витягу із наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 30.09.2019 року №269-ос слідує, що ОСОБА_1 з 30.09.2019 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Проте, як уже зазначалося, позивачу за період з липня 2015 року по листопад 2018 року, чого не заперечується Військовою частиною НОМЕР_3 та зафіксовано у довідках про суми виплаченої індексації, не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат ним не вчинялися.
Відповідачем не подано жодних доказів проведення позивачу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року.
Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №282-XIІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ), відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №825/874/17.
Обов'язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у період з липня 2015 року по листопад 2018 року відповідач протиправно, без наявності для цього правових підстав не нараховував та не виплачував позивачу індексацію його грошового забезпечення, а тому доводи позивача в цій частині є обґрунтованими та підставними, оскільки підтверджені наявними у матеріалах справи доказами і ґрунтуються на вимогах чинних нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини.
Разом з тим, у позовній заяві позивач просить суд: зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.07.2015 року по грудень 2015 року, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1087 (в редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»); зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2017 року по березень 2018 року, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1087 (в редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»), взявши при обрахунку індексу споживчих цін наростаючим підсумком наступний місяць законодавчо встановленого (підвищеного) посадового окладу із лютого 2008 року; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по вересень 2019 року включно, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1087, з урахуванням розміру індексації, яка склалась на березень 2018 року та із врахуванням підвищення доходу і різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
З приводу позовних вимог позивача, щодо ненарахування та невиплати останньому індексації грошового забезпечення саме з урахуванням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1087, в редакції з урахуванням внесених змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», взявши при розрахунку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком наступний місяць законодавчого встановлення (підвищеного) посадового окладу із лютого 2008 року та відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1087, з урахуванням розміру підвищення доходу у березні 2018 року та розміру індексації станом на березень 2018 року, суд звертає увагу, що вимоги в цій частині є безпідставними, зважаючи на той факт, що визначення таких обставин належить до виключної компетенції відповідача і суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. У цій справі таке нарахування відповідачем ще здійснено не було.
Отже, визначення при розрахунку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком наступний місяць законодавчого встановлення (підвищеного) посадового окладу із лютого 2008 року й з урахуванням розміру підвищення доходу у березні 2018 року та розміру індексації станом на березень 2018 року при нарахуванні індексації забезпечення належить до повноважень Військової частини НОМЕР_3 , які є дискреційними, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки такі вимоги є передчасними та спрямовані на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, в той час як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.
У розумінні ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з тим, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, враховуючи протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з липня 2015 року по березень 2018 року, протиправність дій щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення з березня 2018 року по вересень 2019 року та зважаючи на виплачені суми індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по вересень 2019 року, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по вересень 2019 року, однак із урахуванням виплачених сум.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо судового збору, то суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався у даній справі, а отже, враховуючи приписи ст.139 КАС України, судовий збір не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.07.2015 року по 01.03.2018 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.07.2015 року по грудень 2015 року, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1087, в редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2017 року по березень 2018 року, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1087, в редакції з урахуванням внесених змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із березня 2018 року по вересень 2019 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по вересень 2019 року включно, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1087, з урахуванням виплачених сум.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Судовий збір стягненню із сторін не підлягає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Сасевич О.М.
Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2020 року.