про закриття провадження у справi
17 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2645/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Солодовнікова Олександра Петровича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Солодовнікова Олександра Петровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви від 16 липня 2020 року б/н (арк. спр. 40-45) просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в день звільнення індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року та з лютого 2019 року по вересень 2019 року в сумі 5635,87 грн;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 невиплачену в день звільнення індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року та з лютого 2019 року по вересень 2019 року в сумі 5635,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач у період з 12 жовтня 2015 року по 19 жовтня 2019 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з наказом від 18 жовтня 2019 року № 459-ОС старшину ОСОБА_2 , інспектора прикордонної служби 2 категорії-техніка (фахівець зв'язку) 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (тип В) відділу прикордонної служби “Білолуцьк” 1 категорії (тип Б), звільнену з військової служби наказом загону від 26 вересня 2019 року № 427-ОС за пунктом “а” (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 19 жовтня 2019 року.
З листа відповідача від 19 червня 2020 року № 14/6777 позивачу стало відомо, що під час проходження позивачем служби відповідач не здійснював їй виплату індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по листопад 2018 року та з лютого 2019 року по вересень 2019 року в загальній сумі 5635,87 грн.
З посиланням на положення статей 19, 43 Конституції України, статті 18, 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, статей 9, 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, статей 1, 2, 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, представник позивача вважає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року та з лютого 2019 року по вересень 2019 року, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою від 22 липня 2020 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 49-50).
10 серпня 2020 року від відповідача через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 31809/2020 надійшов відзив на позовну заяву від 06 серпня 2020 року № 14/8864 (арк. спр. 55-59).
Відповідачем у відзиві на позовну заяву серед іншого зазначено, що відповідно до розрахункового листа від 04 серпня 2020 року № 662 позивачу перераховані грошові кошти в сумі 5551,33 грн.
Разом з тим відповідач зазначає, що позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн. Акт приймання-передачі наданих послуг від 24 червня 2020 року № 19 включає в себе вид послуг, а саме: «надання консультацій, запитів, збору доказів, робота з нормативною базою та судовою практикою склала 1000,00 грн; складання позовної заяви склала 1000,00 грн». Проте, надання таких послуг передбачені договором про надання правової допомоги від 10 лютого 2020 року б/н. Так у пункті 1.2 договору про надання правової допомоги від 10 лютого 2020 року б/н зазначено, що адвокат: надає замовнику консультаційні та юридичні послуги; представляє замовника ... з усіма правами, у тому числі з правом пред'явлення позову... В договорі про надання правової допомоги від 10 лютого 2020 року № б/н зовсім не передбачена така послуга, як збір доказів.
Для розгляду даної справи необхідна лише одна довідка - розрахунок індексації, а представник позивача запитує додаткові документи, які не стосуються розгляду справи, тим самим затягує час для нарахування та виплати індексації.
Щодо складності справи відповідач зазначив, що в провадженні Луганського окружного адміністративного позову знаходяться адміністративні справи № 360/1861/20, № 360/1909/20, № 360/1961/20, №3 60/1852/20 з одним і тим самим предметом позову (різні позивачі), в яких представником позивачів є адвокат Солодовніков О. (справи незначної складності). Зроблені копії документів не мають впливу на хід розгляду справи та не потребують спеціальних професійних навиків.
Згідно з частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Таким чином, відповідач вважає, що представник позивача не довів витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн, а перелічені послуги в акті приймання-передачі наданих послуг від 07 липня 2020 року № 23 не відповідають дійсності виконаних послуг відповідно до договору від 11 лютого 2020 року б/н.
З урахуванням викладеного відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу шляхом відмови у задоволенні у стягненні витрат на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) проходила військову службу у 3 прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Військова частина НОМЕР_1 , про що свідчать військовий квиток серії НОМЕР_3 від 03 серпня 2015 року та витяг з наказу начальника 3 прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (1 категорії) від 18 жовтня 2019 року № 459-ОС «Про особовий склад» (арк. спр. 11-12, 13).
Згідно з довідкою-розрахунком про індексацію від 19 травня 2020 року № 431 під час проходження військової служби відповідачем нараховано, але не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в загальній сумі 5635,87 грн (арк. спр. 22).
Відповідно до розрахункового листа за серпень 2020 року від 04 серпня 2020 року № 662 ОСОБА_1 04 серпня 2020 року виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 5635,87 грн (арк. спр. 60).
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Отже, у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
Суд вважає, що порушене право позивача на виплату індексації грошового забезпечення відновлено у повному обсязі після звернення з адміністративним позовом шляхом нарахування та виплати позивачу такої індексації.
Зважаючи на те, що станом на дату розгляду справи відповідачем виправлено оскаржувані позивачем порушення, при цьому, у суду відсутні підстави вважати, що для повного відновлення законних прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду з цим позовом, необхідним є визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі повністю на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною другою статті 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката через їх неспівмірність.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
До позовної заяви представником позивача додано договір про надання правової допомоги від 11 лютого 2020 року б/н, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2020 року б/н, акт від 07 липня 2020 року приймання-передачі наданих послуг № 23 до додатку № 1 договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2020 року б/н, квитанцію від 07 липня 2020 року № 23 (арк. спр. 23, 24, 25, 26).
Дослідженням договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2020 року б/н встановлено, що: за правову допомогу, передбачену підпунктом 1.2 Договору, Замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком № 1 до цього Договору (підпункт 3.1); в ціну Договору не включені фактичні витрати щодо виконання Адвокатом зобов'язань за Договором (підпункт 3.2); розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього договору (пункт 4.1); за домовленістю Сторін, оплата правової допомоги може здійснюватися також у вигляді передплати або авансу (пункт 4.2).
Відповідно до додатку № 1 від 11 лютого 2020 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2020 року б/н за правову допомогу, передбачену підпунктом 1.2 Договору, Замовник сплачує Адвокату винагороду щодо надання правової допомоги в зборі доказів, надання консультацій, складання запитів, позову про стягнення індексації в розмірі 2000,00 грн, про що додатково складається акт прийому-передачі наданих послуг з зазначенням підстав та прийняття наданих послуг з виданням квитанції про отримання адвокатом грошових коштів від замовника.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 07 липня 2020 року № 23 до додатку № 1 договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2020 року б/н Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичні послуги щодо надання правової консультації протягом 1 години 15 хвилин, подальшого збору доказів, складання адвокатського запиту, повторного адвокатського запиту, проведення роботи з судовою практикою щодо предмета позову протягом 6 годин 50 хвилин, надання роз'яснень та юридичної консультації Замовнику щодо порушення його прав з боку Військової частини НОМЕР_1 , складання позовної заяви протягом 3 годин 15 хвилин.
Вартість надання консультацій, запитів, збору доказів, робота з нормативною базою та судовою практикою склала 1000,00 грн, вартість складання позовної заяви склала 1000,00 грн.
Відповідно до квитанції від 07 липня 2020 року № 23 ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_3 2000,00 грн за надання консультацій, збір доказів, складання позовної заяви.
Суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн підтверджені належними доказами та стосуються даної справи.
Проте, суд бере до уваги доводи відповідача щодо незначної складності даної справи, а також те, що представник позивача неодноразово звертався до Луганського окружного адміністративного суду з аналогічними позовними заявами щодо інших позивачів.
З урахуванням викладеного суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги адвоката та присуджує до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №№ 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
В зазначеному рішенні Конституційний Суд України на підставі аналізу положень законодавства дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На думку Конституційного Суду України, спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Отже, питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд не вирішує, оскільки позивач відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнена від сплати судового збору.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 238, 239, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження у справі за позовом адвоката Солодовнікова Олександра Петровича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.).
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська