Іменем України
16 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3063/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі також - відповідач, Старобільське ОУПФУ), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 27.05.2020 щодо відмови у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 03.10.1988 по 21.01.1991;
- зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.05.2020 з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 20.05.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Старобільського ОУПФУ Луганської області від 27.05.2020 відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до статі 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Період роботи з 03.10.1988 по 21.01.1991 на посаді робочої у тресті «Ворошиловградбудіндустрія» відповідач не зарахував у страховий стаж у зв'язку з неналежним оформлення запису № 12 у трудовій книжці.
Довідку від 26.05.2020 № 10, яка підтверджує страховий стаж, надану позивачем при зверненні, відповідач не прийняв, посилаючись на те, що не має можливості здійснити перевірку відповідної довідки, оскільки архівні установи розташовані на території населених пунктів, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та не зареєстровані на території, підконтрольній українській владі.
Однак, діючим законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не встановлено, що необхідною умовою для прийняття та врахування пенсійними органами документів для призначення/розрахунку пенсії є можливість перевірити оригінали документів, на підставі яких видавалася довідка.
Так, дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, на думку позивача, є протиправними та такими, що порушують конституційні права та свободи позивача, а саме право на належне пенсійне забезпечення.
Зазначене стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке (арк. спр. 45-47).
Згідно із пунктом 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Відповідно до п.1 Загальних положень Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі також - Порядок, Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 3 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
До управління 20.05.2020 надійшла заява від ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Разом із заявою були надані наступні документи: паспорт серії НОМЕР_1 для розгляду, ксерокопія до справи; ідентифікаційний номер для розгляду, ксерокопія до справи; трудова книжка для розгляду, ксерокопія до справи 30.09.1976; архівна довідка про підтвердження наявного трудовому стажу № 284 від 05.05.2020; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 22.09.1979, ксерокопія до справи; свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 від 16.05.1981, ксерокопія до справи; свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_4 від 19.05.2020 (видане повторно), ксерокопія до справи.
Розглянувши трудову книжку позивача, управлінням було виявлено недоліки в запису під № 12, що не відповідає вимогам Інструкції, а саме: запис за період роботи з 03.10.1988 по 21.01.1991 у тресті «Ворошиловградбудіндустрія» є незавершеним, та не підписаний посадовою особою.
На підтвердження вищезазначеного періоду роботи ОСОБА_1 не надала будь яких інших документів.
Враховуючи вимоги Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений ПКМУ від 12 серпня 1993 року № 637, період роботи з 03.10.1988 по 21.01.1991 у тресті «Ворошиловградбудіндустрія» можливо зарахувати тільки при наданні підтверджуючої довідки.
Крім того, позивачкою надано до управління дублікат свідоцтва про народження дитини Серія НОМЕР_4 виданий 19.05.2020, який не містить відмітки про отримання дитиною паспорту, що б підтверджувало ОСОБА_1 виховання дитини до 3-х років. Копія паспорту дитини також не долучена до документів при зверненні до управління з заявою щодо призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Виходячи із вищевикладеного, в зв'язку із відсутністю правових підстав, управління вважає що вищезазначений спірний період роботи неможливо зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 , відповідно до чого 27 травня 2020 року винесено рішення за №1240500002332 про відмову в призначенні пенсії позивачу. За документами пенсійної справи загальний стаж роботи позивача складає 23 роки 1 місяць 3 дні.
Просить залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 про визнання дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії в зв'язку із необґрунтованістю.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надіслав клопотання, в якому просив розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала (арк. спр. 20, 22, 23).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (арк. спр. 16-17).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
20.05.2020 позивач звернулася до Старобільського ОУПФУ із заявою щодо призначення пенсії відповідно до абз 2 частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (арк. спр. 31-32).
До заяви було надано: паспорт серії НОМЕР_1 ; ідентифікаційний номер; трудова книжка; архівна довідка про підтвердження наявного трудовому стажу № 284 від 05.05.2020; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 22.09.1979; свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 від 16.05.1981; свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_4 від 19.05.2020 (видане повторно) (арк. спр. 34, 38-43).
Розрахунком стажу за заявою ОСОБА_1 Старобільським ОУПФУ визначено страховий стаж: з 16.07.1976 по 06.07.1979 - 02 р. 09 м. 21 д.; з 13.07.1979 по 03.12.1979 - 00 р. 04 м. 21 д.; з 04.12.1979 по 01.08.1983 - 03 р. 07 м. 28 д.; з 02.08.1983 по 17.04.1984 (догляд за дитиною до 3 років) - 00 р. 08 м. 16 д.; з 03.03.1988 по 01.10.1988 - 00 р. 06 м. 29 д.; з 16.08.1991 по 15.11.1993 - 02 р. 03 м. 00 д.; з 01.12.1993 по 01.02.1995 - 01 р. 02 м. 01 д.; з 03.05.1995 по 09.06.1999 - 04 р. 01 м. 07 д.; з 01.04.2011 по 15.04.2011 - 00 р. 00 м. 15 д.; з 01.05.2011 по 15.05.2011 - 00 р. 00 м. 15 д.; з 01.06.2011 по 15.06.2011 - 00 р. 00 м. 15 д.; з 01.07.2011 по 15.07.2011 - 00 р. 00 м. 15 д.; з 01.10.2011 по 31.12.2011 - 00 р. 03 м. 00 д.; з 01.03.2012 по 30.04.2012 - 00 р. 02 м. 00 д.; з 01.06.2012 по 30.07.2011 - 00 р. 02 м. 00 д.; з 01.08.2012 по 31.05.2014 - 01 р. 10 м. 00 д.; з 01.03.2015 по 31.12.2019 - 04 р. 10 м. 00 д. (арк. спр. 27).
Згідно з протоколом призначення пенсії від 27.05.2020 страховий стаж позивача складає - 23 роки 01 місяців 03 дня, з яких: страховий стаж до 01.01.2004 - 15 років 08 місяців 03 днів, страховий стаж після 01.01.2004 - 07 років 05 місяців 00 днів. (арк. спр. 26).
Рішенням Старобільського ОУПФУ від 27.05.2020 відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до статі 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Період роботи з 03.10.1988 по 21.01.1991 на посаді робочої у тресті «Ворошиловградбудіндустрія» відповідачем не був зарахований у страховий стаж у зв'язку з неналежним оформлення запису № 12 у трудовій книжці (арк. спр. 10, 36-37).
Згідно записів трудової книжки від 30.09.1976 ОСОБА_1 в період з 03.10.1988 по 21.01.1991 працювала на посаді робочої у тресті «Ворошиловградбудіндустрія» (арк. спр. 11-12, 38-41).
Відповідно до довідки від 26.05.2020 № 10 ОСОБА_1 з 03.10.1988 (наказ про прийом від 03.10.1988 № 11-к) прийнята в трест «Ворошиловградбудіндустрія» на посаду робочої по 21.01.1991 (наказ про звільнення у зв'язку з ліквідацією від 18.01.1991 № 84-к) Підстава: книга наказів за 1988-1991 роки. Правонаступником треста «Старобільськсільбуд» та треста «Ворошиловградбудіндустрія» є Луганське обласне об'єднання (асоціація) по агропромисловому будівництву «Луганськоблагробуд» на підставі наказу від 24.06.1998 № 36-к (арк. спр. 13).
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).
В силу пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсія за віком (пункт 1 частини першої статті 9 Закону №1058).
Статтею 26 Закону №1058 визначені умови призначення пенсії за віком.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Тобто, Законом №1058 передбачено, що як для призначення, так і для перерахунку пенсії особа повинна звернутися із відповідною заявою та необхідними документами особисто або через представника до територіального органу Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі також - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі також - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
В силу пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, «письмово повідомляє заявника» про те, які документи «необхідно подати» додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку).
Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком, серед інших, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі також - Порядок № 637).
Абзацом другим пункту 1 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Згідно пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Абзацом першим пункту 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
В свою чергу, пункт 18 Порядку № 637 передбачає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що саме «орган, що призначає пенсію», надає роз'яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 також визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Натомість, відповідач проігнорував вище зазначені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу.
З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об'єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз'яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач належним чином не оцінював подані позивачем документи, не надавав необхідних фахових роз'яснень (порушення п. 3 Порядку № 637), не пропонував в рамках наданих повноважень (пункт 3.3. Порядку № 22-1) можливість виклику до пенсійного органу свідків (пункти 17, 18 Порядку № 637).
Натомість, судом встановлено, що трудова книжка позивача має необхідні дані за спірні періоди, які свідчать про роботу позивача в період з 03.10.1988 по 21.01.1991 на посаді робочої у тресті «Ворошиловградбудіндустрія» (арк.спр. 11-12, 38-41).
Відповідачем не зазначено, а судом не виявлено доказів тому, що спірні записи в трудовій книжці позивача можна визнати такими, які зроблені з порушенням визначеної процедури.
При цьому згідно законодавства, яке діяло станом на час внесення відповідних записів в трудову книжку позивача, проведення атестації робочих місць та внесення відповідних записів у трудову книжку працівника відносилося до повноважень та обов'язків роботодавця, а не позивача.
З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Стосовно довідки від 26.05.2020 № 10 про підтвердження роботи позивача в період з 03.10.1988 р. по 21.01.1991 р. на посаді робочої у тресті «Ворошиловградбудіндустрія», (арк. спр. 13), суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1, визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».
Статтею 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 05/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.
Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Луганська область від пунктом 1 зазначено м. Луганськ (Луганська міська рада).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 79-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено м. Луганськ.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів». Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини» ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» ( Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).
Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".
Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.
Згідно з частиною другою та частиною третьою статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідки від 26.05.2020 № 10, виданої закладом, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією м. Луганська, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації його права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.10.1988 по 21.01.1991 на посаді робочої у тресті «Ворошиловградбудіндустрія».
Як наслідок, в наявності підстави для визнання протиправним та скасування судом рішення відповідача від 27.05.2020 № 124050002332 про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Згідно з частинами третьою, п'ятою статті 45 вказаного Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Аналіз матеріалів справи дає підстави суду для висновку стосовно того, що ані позивач, ані відповідач не аналізував усі документи для визначення конкретного пільгового стажу та не визначали конкретної норми, яка повинна бути застосована до позивача.
Як наслідок, суд не уповноважений самостійно визначати такий стаж, підміняючи собою відповідний орган Пенсійного фонду України.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 18.08.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення у справі.
Оскільки у даній справі позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права, відповідно до приписів частини другої статті 133 КАС України судовий збір судовий збір у розмірі 840,80 грн. до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського ОУПФУ.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 27.05.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.10.1988 по 21.01.1991 на посаді робочої у тресті «Ворошиловградбудіндустрія».
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.05.2020 з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41246506, місцезнаходження: 92704, Луганська обл., Старобільський район, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1 А) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця