про залишення позовної заяви без руху
16 вересня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/3404/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали за позовною заявою управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
14 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 03.06.2020 ВП №61539640 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.
Розглянувши матеріали позову, суд дійшов такого.
Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху для усунення недоліків з таких підстав.
Позивачем до позову не додано документу про сплату судового збору, проте в прохальній частині позовної заяви заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на відсутність фінансування для його сплати.
Розглянувши заявлене клопотання, суд дійшов такого.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674) позивача не віднесено до осіб, які звільнені від сплати судового збору за подання позову.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною першою статті 8 Закону № 3674 визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина 2 статті 8 Закону № 3674).
Позивач є суб'єктом владних повноважень та не відноситься до осіб, які визначені в статті 8 Закону № 3674, а предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, клопотання позивача є необґрунтованим та безпідставним, відтак не належить до задоволення.
Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 3674 судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно зі статтею 4 Закону № 3674 судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 2102,00 гривень з 1 січня 2020 року.
Оглядом позовної заяви встановлено, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру відповідно, за яку має бути сплачений судовий збір у сумі 2102,00 грн.
Таким чином, позивачу слід надати документ про сплату судового збору у сумі 2102,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.287 КАС України вбачається, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 121 КАС України).
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Предметом позовної заяви є правомірність постанови відповідача від 03.06.2020 ВП №61539640 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.
Разом з позовною заявою позивачем надано клопотання про поновлення строку на звернення до суду, в обгрунтування якого зазначено, що позовна заява ним була подана до суду в строки, передбачені законом. Однак, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 по справі № 360/2258/20 позовну заяву щодо правомірності постанови відповідача від 03.06.2020 ВП №61539640 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн, залишено без руху, у зв'язку з необхідністю сплати судового збору та ухвалою суду від 31.08.2020 вказану позовну заяву повернуто позивачу, у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви. Також, ухвалою суду від 31.08.2020 у справі № 360/3208/20 позовну заяву управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови від 03 червня 2020 року ВП № 61539640 про накладення штрафу було повернуто, оскільки позов не підписано. Вказана ухвала отримана позивачем 04.09.2020. Позивач зазначає, що у зв'язку з відсутністю коштів по КЕКВ 2800 на сплату судового збору, управління не мало можливості вчасно усунути недоліки в частині сплати судового збору.
З приводу даного клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду суд зазначає таке.
Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на звернення до суду із позовною заявою у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 13.11.2018 по справі № 804/958/17.
Суд зауважує, що невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає позовну заяву, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку реалізовувати це право.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Таким чином, особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, в тому числі щодо оплати судового збору.
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд зверну увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і управління Пенсійного фонду зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на звернення до суду та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Обставни, пов'язані з відсутністю у позивача коштів для сплати судового збору не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають своєчасному зверненню до суду в межах встановленого законодавством строку, оскільки позивач як особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Відтак, довготривала процедура погодження та виділення позивачу коштів для сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на звернення до адміністративного суду.
Суд не бере до уваги посилання позивача на постанову Верховного суду від 31.01.2019, оскільки відповідно до вказаної постанови підстави щодо недотримання строків оскарження судового рішення є зовсім різними та не стосувались сплати судового збору.
Таким чином, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, де навести інші можливі підстави для повновлення строку до адміністративного суду, разом з доказами поважності причин пропуску такого строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про звільнення від сплати судового збору, - відмовити.
Позовну заяву управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,- залишити без руху.
Запропонувати позивачеві протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
документа про сплату судового збору в сумі 2102,00 грн в дохід Державного бюджету України за банківськими реквізитами: 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» державного бюджету: Отримувач: УК у м.Сєвєродон./М.СЄВЄРОД./22030101; Рахунок отримувача: UA218999980313141206084012080; Код ЕДРПОУ: 37944909; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Відомча ознака: "84" Окружні адміністративні суди;
заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом разом з доказами поважності причин пропуску строку.
В разі неусунення вказаних недоліків у встановлений термін позовну заяву буде повернуто позивачеві.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяК.Є. Петросян