16 вересня 2020 року № 320/5327/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у місті Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізично особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 23 жовтня 2019 року № 0115025205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 23 жовтня 2019 року № 0115055205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-430-52 Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 13 травня 2020 року.
Позов мотивовано безпідставністю нарахування відповідачем штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску за період 2014-2019 рр., оскільки він є внутрішньо переміщеною особою із зони Антитерористичної операції, тобто у спірному періоді був суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08 липня 2010 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Вказана ухвала була вручена представнику відповідача 08.07.2020, про що свідчить розписка на супровідному листі Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 №320/5327/20/6346/20, що міститься у матеріалах справи (а.с. 50).
Разом із цим, відповідач не скористався своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається із матеріалів справи, з 03 липня 2007 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, видами господарської діяльності якого є: оптова торгівля одягом і взуттям; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (а.с. 14).
З 11 квітня 2007 року до 25 червня 2019 року позивач перебував на обліку у ДПІ Жовтневого району м. Луганська Головного управління ДФС у Луганській області як платник єдиного податку (а.с. 18-20).
04 липня 2019 року позивача взято на облік в Головному управлінні ДПС у Київській області.
Відповідно до довідки від 07 червня 2019 року № 3227-5000139712/2810, позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який був перереєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності у Броварській ДПІ Головного управління ДПС у Київській області за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 21-22).
23 жовтня 2019 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення №0115025205, №0115055205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Відповідно до рішення №0115025205, до позивача застосовано штраф у розмірі 873,22 грн. за період з 21.08.2014 до 18.10.2019, а також за період з 21.01.2015 до 18.10.2019 у розмірі 924,36 грн. та нараховано пеню у розмірі 17663,883 (а.с. 6).
Відповідно до рішення №0115055205 до позивача застосовано штраф у розмірі 6080,08 грн. за період з 21.01.2014 до 02.07.2019, та нараховано пеню у розмірі 19908,29 грн. (а.с. 7).
13 травня 2020 року відповідачем на підставі вказаних рішень прийнято податкову вимогу №Ф-430-52, якою від позивача вимагається сплатити борг у розмірі 38698,03 грн.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями та податковою вимогою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами спору, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).
Пунктами 2, 31 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 4 вказаного Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Як убачається з пунктів 5, 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953) (далі - Інструкція № 449), сплата єдиного внеску здійснюється за місцем: обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується, в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
Частиною десятою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до вимог пунктів 1, 2 розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Частинами 11, 12 статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що у разі несвоєчасної або не у повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з вимогами пунктом 6 частини 1 статті 13 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до вимог частини 11 статті 9, частин 10 і 11 статті 25 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Як убачається із матеріалів справи, з 01.01.2012 по 25.06.2019 позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець на спрошеній системі оподаткування у ДПІ Жовтневого району м. Луганська Головного Управління ДФС у Луганській області, та лише з 04.07.2019 року його було взято на облік в Броварській ДПІ Головного управліня ДПС у Київській області.
Судом встановлено, що відповідач прийняв Рішення №0115025205, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 873, 22 грн. за період з 21.08.2014 року до 18.10.2019 року, а також штраф у розмірі 924,36 грн. за період з 21.01.2015 року до 18.10.2019 року та пеню у розмірі 17 663, 83 грн.
Також, відповідач прийняв Рішення №0115055205, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 6080,08 грн. за період з 21.01.2015 року до 02.07.2019 року та пеню у розмірі 19908, 29 грн.
Оскільки, на час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, норми Закону № 2464 підлягають застосуванню з урахуванням норм Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Отже, недоїмка, яка виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно з вимогами абз. 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратив чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
При цьому, платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції без встановлення додаткових умов.
Таким чином, позивач звільняється від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Дана правова позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18.
Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення прийнято органом доходів і зборів з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Таким чином, оскільки позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.
На підставі викладено, суд приходить до висновку, що наявність заборони у застосуванні до позивача з квітня 2014 року по 04 липня 2019 року (04 липня 2019 року позивача взято на облік в Броварську ОДПІ ГУ ДПС у Київській області) заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює формування та направлення позивачу рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за спірний період.
Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у справі №320/4598/19:
Що стосується періоду застосування до позивача штрафних санкцій з 04.07.2019 до 18.10.2019 (з 04.07.2019 позивача взято на облік у Головне управління ДФС у Київській області), суд зазначає наступне.
Як убачається із матеріалів справи, позивачем 02 липня 2019 року було сплачено єдиний внесок за період з 2014 року по 2019 рік, що підтверджується дублікатами квитанцій: №0.0.1398034737.1 на суму 14 500 грн. 00 коп.; № 0.0.1398047460.1 на суму 14 500 грн. 00 коп.; № 0.0.1398079237.1 на суму 1 500 грн. 00 коп.: № 0.0.1398045398.1 на суму 10 100 грн. 00 коп. (а.с. 24-27).
Разом із цим, відповідачем до спірних рішень включено весь період, за який утворено заборгованість, у тому числі й той, коли позивача було звільнено від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що спірні рішення від 23.10.2019 №0115025205, №01150552045 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.08.2014 до 18.10.2019 прийнято податковим органом всупереч норм та вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішень від 23.10.2019 №0115025205, №01150552045, похідне від них рішення податкового органу, а саме - податкова вимога від 13.05.2020 №Ф-430-52, також є протиправною та підлягає скасуванню
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення від 24.06.2020 №50, за звернення до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6306,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 6306,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 23 жовтня 2019 року № 0115025205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 23 жовтня 2019 року № 0115055205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2020 року №Ф-430-52.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційни код юридичної особи - 43141377) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 6306,00 (шість тисяч триста шість) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.