17 вересня 2020 року № 320/4536/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Управління поліції охорони в Київській області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів
Управління поліції охорони в Київській області (01033, м. Київ, вул. Сім'ї Прахових, 8) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Управління поліції охорони в Київській області 23943,48 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що за відповідачем рахується заборгованість за договором про навчання кандидата за кошти поліції охорони, яка в добровільному порядку не сплачена.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та проведення судового засідання і запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
У зв'язку з недостатнім фінансуванням та відсутністю коштів на укладення нових договорів для закупівлі знаків поштової оплати та/або оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції Київського окружного адміністративного суду станом на 12 травня 2020 року тимчасово припинилось відправлення поштової кореспонденції суду, про що була складена відповідна довідка № 03-52/3516/20 від 12 травня 2020 року.
У зв'язку з чим, судом було направлено на електронну адресу відповідача ухвалу суду про відкриття провадження по даній адміністративній справі від 03 червня 2020 року, а також додатково було проінформовано його засобами телефонного зв'язку (телефонограмою) про наявність в суді даної позовної заяви та відкриття провадження по справі та запропоновано відповідачу надати як суду так і Управлінню поліції охорони в Київській області відзив на позовну заяву.
Відповідно до частини першою-третьої ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України, судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був обізнаний про наявність в Київському окружному адміністративному суді даної справи, щодо стягнення з нього на користь Управління поліції охорони в Київській області суми витрачених на навчання, про що свідчить телефонограма про отримання повідомлення 05 червня 2020 року, а також докази надіслання на електронну адресу відповідача ухвали про відкриття провадження по справі та звіту про успішне доставлення електронної пошти того ж дня, якій наявний в матеріалах справи (а.с. 44-45).
Станом на час ухвалення рішення по даній справі відзив від ОСОБА_1 не надходив, крім того правом на продовження судом строку для подання відзиву на адміністративний позов відповідач не скористався.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідач по справі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 було прийнято за заявою від 22 травня 2017 року, поліцейським групи охорони об'єктів та публічної безпеки Переяслав - Хмельницького міжрайонного відділу, що підтверджується витягом з наказу № 77 о/с від 25 травня 2017 року (а.с.9).
08 червня 2017 року Управлінням поліції охорони у Київській області в особі начальника полковника поліції ОСОБА_2 , що діє на підставі положення, поліцейським, якого вперше прийнято на службу до поліції в Управління поліції охорони у Київській області, ОСОБА_1 , та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту поліції охорони був укладений договір про навчання поліцейського за кошти поліції охорони № 510 від 08 червня 2017 року (а.с.07-08).
17 жовтня 2019 року на підставі рапорту від 16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції у запас Збройних Сил за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», що підтверджується витягом з наказу № 127 о/с Управління поліції охорони в Київській області (а.с.10).
19 лютого 2020 року Управлінням поліції охорони в Київській області направлено відповідачу претензію № 542/43/30/02-2020 від 19 лютого 2020 року щодо погашення заборгованості за договором №510 від 08.06.2017 (а.с.17).
Відповідачем вказана претензія виконана не була, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з частиною 1статті 59 вказаного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію", підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 74 Закону України № 580 III).
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку України (ч. 5 ст.74 Закону України № 580).
Згідно зі статтею 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Згідно з абз.3 п.1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 визначено механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
З матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2017 року було укладено трьохсторонній договір №510 з Управлінням поліції охорони у Київській області, Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту поліції охорони та з ОСОБА_1 , про навчання поліцейського за кошти поліції охорони (а.с.7-8).
Пунктом 1.5 договору зазначено, що вартість навчання визначається Навчальним закладом на підставі затвердженого Департаментом поліції охорони цін на навчання та складає 197,88 грн., за добу.
Пунктом 4.4. договору визначено, що кандидат зобов'язується прибути після закінчення навчального закладу на службу до Управління поліції охорони у Київській області 28.09.2017 і відпрацювати в підрозділах Управління поліції охорони у Київській області не менше 3 (трьох) років.
Пунктом 4.5 вказаного договору передбачено, що у разі неприбуття за призначенням або відмові стати до роботи у підрозділі, відрахування з навчання або звільнення зі служби в поліції протягом 3 (трьох) років після закінчення Навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2,4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", Поліцейський відшкодовує Підрозділу витрати, пов'язані з його навчання та витрати, які здійснив Підрозділ у зв'язку із виплатою йому грошового утримання за час навчання.
Таким чином, положеннями Договору про навчання поліцейського за кошти поліції охорони, передбачено, зокрема, в разі звільнення кандидата за власним бажанням до закінчення строку, визначеного договором, останній повинен відшкодувати Управлінню поліції охорони в Київській області всі витрати, понесені Підрозділом у зв'язку з проведенням навчання та утримання Поліцейського в навчальному закладі.
Судом встановлено, що наказом Управління поліції охорони в Київській області 17 жовтня 2019 року № 127 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», підставою звільнення було: рапорт ОСОБА_1 від 16.10.2019 та подання про звільнення зі служби від 16.10.2019 (а.с.10).
Наданий суду позивачем графік погашення заборгованості за навчання відповідача у Вінницькому вищому професійному училищі ДПО підтверджує, що заборгованість за навчання відповідача складає 23943,48 грн. (а.с.16).
У зв'язку із вищенаведеним та з тих підстав, що за відповідачем рахується борг за навчання у розмірі 23943,48 грн., позивачем на адресу відповідача відправлено претензію щодо погашення заборгованості № 542/43/30/02-2020 від 19 лютого 2020 року (а.с.17).
Станом на час розгляду справи у суду відсутні докази добровільного погашення відповідачем заборгованості за договором №510 від 08.06.2017.
Отже, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач на момент звільнення зі служби не відпрацював необхідний строк, позивачем були понесені витрати щодо навчання відповідача, які згідно умов договору №510 від 08.06.2017 підлягають відшкодуванню останнім.
Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог Управління поліції охорони в Київській області про стягнення витрат витрачених на навчання згідно Договору у розмірі 23943,48 грн., з ОСОБА_1 та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги ту обставину, що сума заборгованості у розмірі 23943,48 грн. відповідачем не сплачена, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління поліції охорони в Київській області грошові кошти у розмірі 23943 (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок три) грн. 48 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2020.
Суддя Панченко Н.Д.