16 вересня 2020 року Справа № 280/4117/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми,
22.06.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
протокольне рішення Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.05.2020 по проведенню розрахунку і призначення пенсії позивачу із середньомісячного заробітку, з використанням всупереч волі позивача ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнати протиправним та скасувати;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу державної (основної) пенсії по інвалідності виключно з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року, відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796- XII, як норми прямої дії з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 01 січня кожного відповідного (наступного) року, без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 12.05.2020;
допустити негайне виконання рішення суду відповідно до частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорії 1) та особою з інвалідністю групи 1 «Б», з причин наявності захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Посилаючись на норми Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішення Конституційного Суду України, зокрема, рішення від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019, вказує, що має право на отримання пенсії по інвалідності у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року. Вважає, що обчислення такої пенсії із застосуванням п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, є протиправним та призводить до зменшення її розміру. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 25.06.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до першого робочого дня включно після завершення строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), але не менше, ніж протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.
Ухвалою суду від 06.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4117/20.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (від 24.07.2020 №33883), в якому зазначає, що Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, прийнятий на реалізацію норми ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підлягає застосуванню до осіб, на яких поширюється дія ч. 3 ст. 59 вказаного Закону. Враховуючи норми п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, позивачу обчислено пенсію по інвалідності за формулою, встановленою даним пунктом. За таких обставин, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
28.07.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №34365), в якій він спростовує аргументи відповідача.
18.08.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №37784), аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву.
Від позивача надійшли пояснення на заперечення відповідача (вх. від 18.08.2020 №38030).
Ознайомившись із позовною заявою, суд встановив, що позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності.
Відповідно до положень статей 12, 262 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 брав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і знаходився у 30-км зоні відчуження у період з 27.05.1986 по 31.05.1985, з 01.06.1986 по 04.06.1986, що підтверджується маршрутним листом від 13.05.1998 №9 [2] 153, виданим Управлінням Державної пожежної охорони.
Позивач має статус ветерана війни - інваліда війни 1 групи, що підтверджується посвідченням від 02.11.2006 серії НОМЕР_1 ; учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорії 1), що підтверджується посвідченням від 21.02.2019 серії НОМЕР_2 ; особи з інвалідністю групи 1 «Б», з причин наявності захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 15.02.2012 серії АД №178628.
З 01.07.1998 позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду як отримувач пенсії по інвалідності (захворювання, пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС). В подальшому, позивача переведено на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується матеріалами справи.
10.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про проведення розрахунку його пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Бердянського відділу обслуговування громадян) від 19.03.2020 №1948-2019/Р-02/8-0800/20 позивача повідомлено, що управлінням здійснено розрахунок його пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», відповідно до п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, та встановлено, що розмір пенсії становитиме 12 908,12 грн. В той же час, станом на 01.03.2020 розмір пенсії позивача, яку він отримує відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», становить 14 876,25 грн., а отже переходити на інший вид пенсії недоцільно.
12.05.2020 позивач подав до відповідача заяву про призначення/перерахунок пенсії, у якій просив перевести його на інший вид пенсії, а саме на пенсію по інвалідності відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», як норми прямої дії, починаючи з 10.03.2020, та обчислити пенсію з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року, з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року.
Відповідно до рішення від 19.05.2020 №083250002877 відповідачем призначено позивачу пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та обчислено її на рівні 14 151,00 грн., про що позивача повідомлено листом від 29.05.2020 №4375-4042/Р-02/8-0800/20.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
В силу частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 березня 1991 року № 796-ХІІ №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №796-ХІІ цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до статті 10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Позивач відноситься до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи.
Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону №796-ХІІ.
Згідно з частиною 1 статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 59 вказаного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 №231-V визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції закону, чинній до 01.10.2017, було визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Указаною нормою в редакції, чинній з 01.10.2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З аналізу редакцій частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ вбачається, що Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Водночас незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25.04.2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3 статті 59 Закону №796-XII, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону №796-XII.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, положення частини 3 статті 59 Зaкoну №796-XII, а саме словосполучення «дійсної строкової», втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є особами з інвалідністю внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру згідно з частиною 3 статті 59 Закону №796-XII з 25.04.2019.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, визначає Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (далі- Порядок №1210).
Пунктом 9-1 Порядку №1210 визначено, що за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс х Кзс х (Кв/100%), де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс=(Зп(мін)х5)/Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Слід зазначити, що пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак може бути застосований до осіб, на яких поширюється дія частини 3 статті 59 вказаного Закону.
З матеріалів справи вбачається, що при обчисленні позивачу пенсії по інвалідності на підставі частини 3 статті 59 Зaкoну №796-XII відповідач керувався Порядком №1210, який є чинним, а отже орган Пенсійного фонду при його застосуванні діяв правомірно.
Суд також зазначає, що стаття 113 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
Приписи статті 117 Конституції України визначають, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови та розпорядження.
Отже, Порядок № 1210, розроблений та затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання своїх конституційних повноважень, є обов'язковим для виконання всіма органами та посадовими особами, включаючи органи Пенсійного фонду України.
Звідси, доводи позивача про те, що Порядок №1210 застосовано відповідачем протиправно, а його пенсія має обчислюватися у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року, без застосування передбаченої п. 9-1 Порядку №1210 формули, судом не приймаються.
Стосовно посилань позивача на те, що у спірному розрахунку невірно зазначено його військове звання слід зазначити, що така помилка не впливає на розмір пенсії; доказів протилежного суду не надано.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведені обставини у сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 16.09.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко