08 вересня 2020 року Справа № 280/3386/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) поданого представником Меламедом Вадимом Борисовичем ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) поданий представником позивача Меламедом Вадимом Борисовичем (далі - представник позивача) до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення пенсії позивачу протиправною;
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в поновленні пенсії викладене в листі відповідача від 30.01.2020;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 на вказаний нею банківський рахунок відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.09.1996 позивачу призначено пенсію за віком, що підтверджується трудовою книжкою. 03.09.2000 позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. 14.01.2020 представник позивача за нотаріально посвідченою апостильованою довіреністю за місцем останнього проживання позивача в Україні звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про поновлення позивачу пенсії за віком. 05.02.2020 відповідачем було направлено лист-повідомлення на ім'я позивача, яким проінформовано про відсутність підстав для поновлення пенсії. Позивач із сказаним рішенням відповідача незгодна, вважає його незаконним, оскаржуваними діями відповідача порушене право Позивача на соціальний захист, а саме на отримання пенсії. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив (вх. №29009 від 22.06.2020), відповідно до якого зазначає, що позивач на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області не перебуває, пенсію не отримує. Згідно наданих позивачем документів Управлінням встановлено, що позивач у 2000 році виїхала на постійне проживання до Ізраїлю і на день подання заяви про поновлення виплати пенсії (08.12.2019) вона постійно проживає на території іншої держави, тобто не виконуються умови, зокрема, статтей 47, 51 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункті 1.7, 2.9, 2.22, 2.23 Порядку №22-1 від 25.11.2005, а саме: не надано документи, які підтверджують особу, яка звертається за поновленням пенсії, її вік, місце проживання, замість паспорта надано копію посвідчення особи, виданого відділенням МВС в м. Петах Тіква 12.09.2000. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3386/20, призначено судове засідання на 24.06.2020 без виклику сторін.
У період з 30.06.2020 по 09.08.2020 головуючий суддя Артоуз О.О. перебувала у відпустці згідно наказу від 11.06.2020 №190 «Про надання відпустки» (довідка № 02-35/20/60 від 10.08.2020).
Ухвалою суду від 10.08.2020 розгляд справи відкладено до 25.08.2020 та витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Копію вказаної ухвали отримано представником відповідача 17.08.2020 нарочно.
Станом на 25.08.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області вимоги ухвали суду від 10.08.2020 не виконано, заяв та клопотань до суду не надано.
Ухвалою суду від 25.08.2020 відкладено розгляд справи на 08.09.2020 витребувано (ПОВТОРНО) від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
07.09.2020 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив з доповненнями, відповідно до якого зазначає первинно пенсію позивачу було призначено 09.09.1996 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» міським управлінням соціального захисту населення м. Мелітополь. 16.08.2000 позивач надав заяву до управління соціального захисту про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю з виплатою пенсії за 6 місяців наперед. Пенсію виплачено до 28.02.2001. Станом на час розгляду справи позивач на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області не перебуває. Зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій громадянам регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №21-1 (із змінами). Відповідно до пункту 2.9 вказаного Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце проживання (реєстрації) та вік). Документів, що підтверджують особу позивачем не надано. Прийняте рішення вважають обґрунтованим та таким, що прийняте на підставі діючого законодавства. На виконання ухвали про витребування доказів надав завірену копію пенсійної справи позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Конституційний Суд України в рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України(неконституційними) положення п.2 ч.1 ст. 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір. Зазначені положення Закон втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
У пункті 3.3 рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, вказав, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (п.51 рішення).
У пункті 54 цього рішення Європейський суд з прав людини вказав, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону № 3477-IV.
Проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Таким чином, право громадянина на призначення та одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Отже, позивач, по досягнення віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV, незалежно від місця проживання, має право на призначення пенсії, при цьому при виконанні умов, встановлених законодавством.
Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, 22.09.1996 ОСОБА_1 звернулась до відділу соціального захисту населення м. Мелітополь Запорізької області із заявою про призначення пенсії. При призначенні пенсії позивачем подано до управління соцзахисту паспорт громадянина України, подання, трудову книжку, довідку про заробіток.
Згідно протоколу від 27.09.1996 та протоколу №5423 Міським управлінням захисту населення Мелітопольського району Запорізької області ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. Пенсія розрахована із розрахунку загального стажу 36 років 11 місяців 0 днів. Відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 від 14.10.1996.
На підставі заяви від 14.11.2000 управлінням соцзахисту згідно Розпорядження №175965 від 15.11.2000 здійснено перерахунок пенсії. Загальний стаж: 40 років 8 місяців 13 днів.
16.08.2000 позивач звернулась до управління соцзахисту із заявою про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, просить виплатити пенсію за 6 місяців.
14.01.2020 позивач через свого представника за довіреністю звернулась листом за вих.. №218 до Мелітопольського ОПФУ в Запорізькій області з заявою про поновлення пенсії за віком. У якості додатків до заяви додано: довіреність (оригінал), посвідчення особи (засвідчена копія), трудова книжка (засвідчена копія), апостильована особиста заява про поновлення пенсії (оригінал), заява з реквізитами банку (оригінал).
Згідно доданих до вказаної заяви документів, судом встановлено, що 08.12.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі посвідчення особи № НОМЕР_3 , виданого органом відділенням МВС в м. Петах Тіква 12.09.2000, звертається до пенсійного фонду з заявою, відповідно до якої просить поновити пенсію за віком з 07.10.2009. Крім того позивачем 08.12.2019 подано заяву про витребування пенсійної справи з управління праці та соцзабезпечення в м. Мелітополь.
Листом від 30.01.2020 за вих. №643/02.17 Мелітополського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надано інформацію представнику позивача ОСОБА_2 , відповідно до якої зазначає, що ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області не перебуває і пенсію не отримує. З 01.01.2004 пенсійне забезпечення громадян України здійснюється згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З часу набрання чинності вказаного Закону ОСОБА_1 за призначенням пенсії в м. Мелітополі не зверталася. Інформації про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 (вид пенсії, строки її отримання, наявності відповідних документів про вік та стаж, тощо) до вибуття на постійне проживання до Ізраїлю Управління не має. Запит на витребування пенсійної справи направлено до архіву 30.01.2020. Таким чином, законних підстав для поновлення пенсії ОСОБА_1 на даний час відсутні.
Не погодившись з такою відповіддю позивач звернулась до суду з позовом.
Розглядаючи спір по суті суд зазначає наступне.
Посилання відповідача на проживання позивача в Ізраїлі та відсутності у нього реєстрації місця проживання на території України, є безпідставними і не можуть розцінюватися як законні підстави для не призначення пенсії.
За таких обставин, посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області що заяву про поновлення пенсії подано не за місцем реєстрації є безпідставними.
Щодо посилання відповідача на відсутність перебування на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_1 як отримувача пенсії суд зазначає, що вказані твердження є необґрунтованими, оскільки відповідачем на виконання ухвали суду надано матеріали пенсійної справи, що були передані управління соцзахисту населення м. Мелітополь Запорізької області у зв'язку прийняттям Закону України від 17 січня 2002 р. № 2981-III "Про внесення змін до деяких законів України". Згідно Порядку передачі функцій з призначення і виплати пенсій органами праці та соціального захисту населення органам Пенсійного фонду у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та м. Севастополі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. №497, додаткове звернення до пенсійного органу особою, якій призначено пенсію не потребується.
Відповідно до п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відтак питання щодо поновлення пенсії повинно вирішуватися на підставі документів, що наявні у пенсійній справі.
Щодо вимоги відповідача про необхідність подання особою документів, що підтверджують особу, суд зазначає.
Як слідує за матеріалів справи позивачем на підтвердження особи надано наступні документи: посвідчення особи № НОМЕР_3 видане 12.09.2000 органом відділення Міністерства внутрішніх справи в м. Петах Тіква . Інші документи у справі відсутні.
Відповідно до п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна предявити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Тобто однією з умов, які передбачають наявність у особи права на отримання пенсії є її належність до громадянства України та наявність паспорту.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт;посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджені Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з п.1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.02.2007 року №719-V, паспорт громадянина України для виїзду за кордон - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетину ним державного кордону України та перебування за кордоном.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії не надано документ, що посвідчує особу.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням вимог статті 139 КАС України розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) поданого представником Меламедом Вадимом Борисовичем ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08 вересня 2020 року.
Суддя О.О. Артоуз