про залишення позовної заяви без розгляду
16 вересня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1323/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), в якій просить: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплату компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в день виключення із списків частини (16.04.2018 року); стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 27867,02 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начильницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року продовжено процесуальний строк позивачеві для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 18.06.2020 року позивачем подано 15.09.2020 року заяву відповідно до якої просить суд поновити строк звернення до суду.
Згідно поданої заяви вказує, що згідно КАС України початок шестимісячного строку визначено альтернативно - день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Тобто невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно є триваючим порушенням у сфері оплати праці військовослужбовців та бездіяльністю відповідача, і коли позивач зрозумів, що його права порушені, вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав.
У поданій заяві, позивач відсилається до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 21.08.2019 по справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19). Крім цього, вказує, що оскаржувані дії відповідача є порушенням у сфері оплати праці, а відтак відповідно до КЗпП України, такі правовідносини не обкладаються будь-яким строком.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши докази, що стосуються строку звернення до суду, суд вказує наступне.
Так, згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені строки звернення до адміністративного суду.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України).
Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас віднесення справ щодо невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неотримане речове майно належить до юрисдикції адміністративних судів та строки звернення до суду за захистом цього права фактично стосується відновлення майнового стану у зв'язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби.
Отже, зазначена категорія справ належить до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, яке пов'язане зі звільненням з публічної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.
Статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що у зв'язку із особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 91 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.
При цьому, слід звернути увагу на те, що дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд 04 липня 2019 року у постанові (справа №821/2/18) зазначив, що віднесення справ стосовно невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неотримане речове майно, до юрисдикції адміністративних судів робить актуальним питання про строки звернення до суду за захистом цього права, оскільки фактично спір стосується відновлення майнового стану у зв'язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби.
У цій постанові Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ. В той же час враховуючи специфіку публічно - правових спорів, для вирішення яких Кодексом адміністративного судочинства України визначені спеціальні строки, то колегія суддів вважає достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права загальний шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.
Таким чином, згідно висновків Верховного Суду, справи щодо невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неотримане речове майно належить до юрисдикції адміністративних судів та строк звернення до суду за захистом цього права є загальний шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.
Як встановив суд, наказом командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України від 16.04.2018 №90 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.31).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиплатою у день звільнення грошової компенсації за неотримане речове майно.
Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відтак, суд зазначає, що всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всіх суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Слід зазначити, що механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація), визначається Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою КМУ від 16 березня 2016 р. № 178 (далі - Порядок №178).
Відповідно до пункту 2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно пункту 3 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п.4 Порядку №178 ).
Згідно пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі - Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Оскільки законодавством чітко визначені строки у які підприємство, установа, організація зобов'язані провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всіх суми, що йому належать, відповідно позивач повинен був дізнатися про порушення його прав та законних інтересів у день звільнення (виключення зі списків особового складу частини), а саме - 16.04.2018 року.
Отже, станом на час виключення зі списків особового складу частини згідно наказу від 16.04.2018 №90 позивачу було відомо про проведення всіх виплат та компенсацій.
За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, суд вказує на необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів. Зокрема, позивачем не наведено обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та не надано на підтвердження вказаного жодних доказів, а щодо відсилань позивача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19), то суд зауважує, що така стосується застосування строків позовної давності щодо стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, де, зокрема, суд вказує на не обмеженість позовної давності, оскільки такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Водночас як у даній адміністративній справі предметом розгляду є стягнення за неотримане речове майно, яке не є частиною заробітної плати, про що було вказано вище судом.
Суд наголошує, що у даній справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) Верховним Судом не розглядалось питання застосування строків у правовідносинах щодо стягнення сум компенсації за неотримане речове майно, а відтак зазначена позивачем у заяві інформація є недостовірною. Отже, твердження позивача щодо незастосування строків до даних спірних правовідносин згідно КЗпП України не можуть бути взяті до уваги судом.
В аспекті наведеного вище суд вважає за доцільне зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно з положень п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Як передбачено ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, суд зазначає, що в силу закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами.
Позивач належних та достатніх доказів в підтвердження обставин поважності причин пропуску строку звернення до суду не надав.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов слід залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 122, 123, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
СуддяЮ.Ю.Дору