Справа № 194/717/20
Номер провадження 3/194/255/20
17 вересня 2020 року м. Тернівка
Суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Корягін В.О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
ОСОБА_1 23 червня 2020 року о 16-50 год. по вул. Харківська буд. 11 в м. Тернівка Дніпропетровської області, керував автомобілем ГАЗ 31105 д/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився огляд на стан сп'яніння із застосуванням приладу «Драгер» № 6810 в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВРвід 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Крім того, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, суд вважає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з'являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживає своїми процесуальними правами.
Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів.
Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму ВССУ судам дано роз'яснення на те, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.
Як вбачається з матеріалів справи, вона не уявляє собою великої складності.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Смірнова проти України").
У своєму рішенні у справі Пономарьов проти України Європейський суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Також, з цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Круз проти Польщі». У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що не має порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Оцінюючи характер процесу та його значення для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, слід врахувати, що, протокол про адміністративне правопорушення був складений 23 червня 2020 року, ОСОБА_1 було відомо про час та місце розгляду справи, в судові засідання він з'являвся та надав свої свідчення, однак в судові засідання, призначені на 10.30 год. 31.08.2020 року, 15.30 год. 10.09.2020 року та 09.00 год. 17.09.2020 року він не з'явився, та не цікавиться розглядом справи, що свідчить про його байдужість до руху справи та можливу неактуальність вирішення справи на теперішній час. При цьому, суд вживав усіх заходів для належного повідомлення його про час і місце судового засідання, тому суд вважає за необхідне розглянути справу за його відсутності.
ОСОБА_1 в попередніх судових засіданнях під час розгляду справи свою вину визнав повністю, зазначив, щозахисник йому не потрібен. Пояснив, що дійсно був у стані алкогольного сп'яніння, пройшов тест «Драгер», який підтвердив той факт, що він знаходився у стані алкогольного сп'яніння, але відмовився їхати до лікарні.
Суд, вислухавши особу відносно, якої складено протокол, допитавши свідка ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративна відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У статті 251 КУпАП перелічені докази, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає, що адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, необхідною умовою для застосування до порушника відповідальності, передбаченої вищевказаною статтею, є, зокрема, наявність доказів, які б безпосередньо свідчили про порушення викладених вище вимог.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що її та ще одного чоловіка 23 червня 2020 року працівники поліції попросили бути свідками. ОСОБА_1 був у нетверезому стані, пройшов огляд на стан сп'яніння із застосуванням приладу «Драгер», який показав, що він в стані алкогольного сп'яніння, а потім відмовився від медичного освідчення.
Винність ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується письмовими доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 23 червня 2020 року серії БД № 251313; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 23 червня 2020 року, в яких кожен окремо пояснили, що ОСОБА_1 23 червня 2020 року в їх присутності пройшов алкотест «Драгер»; усними поясненнями свідка ОСОБА_2 , даними нею в судовому засіданні, тестом на алкоголь із застосуванням приладу «Драгер» від 23 червня 2020 року, результат тесту 2,43 % та актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що згідно тесту на алкоголь із застосуванням приладу «Драгер» від 23 червня 2020 року, результат тесту 2,43 %, копією постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП за керування о 16.50 год. 23.06.2020 року транспортним засобом ГАЗ 31105 д/н НОМЕР_1 без права керування транспортними засобами.
Відповідно до п.3 "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.4,6,7 "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої
Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України
09.11.2015 р. № 1452/735, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Згідно п.9,10,12,13 зазначеної Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Відповідно до п.15,16 зазначеної Інструкції, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Суд прийняв рішення про продовження розгляду справи за відсутності свідка ОСОБА_3 , оскільки останній не з'являється у судові засідання та суд вживав усіх необхідних заходів для забезпечення його явки.
При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , будучи не згодним з діями інспекторів поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, будь-яких заперечень по факту його складання не надав, жодної незгоди ані в протоколі ані в акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не зазначив.
В ч. 1 ст. 130 КУпАП зазначено, що адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Отже, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП (згідно ст. 8 КУпАП в редакції Закону, який діяв на момент вчинення правопорушення 23 червня 2020 року), а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 34 КУпАП обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення є щире розкаяння винного.
Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 35 КУпАП, судом не встановлені.
З урахуванням характеру правопорушення, яке є грубим порушенням вимог ПДР України, особи притягаємого, суд дійшов висновку, що на нього необхідно накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадянв сумі 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Крім того, згідно вимог ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33-35, 40-1, 221, 268, 276, 283-284 КУпАП,-
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 10200 (десять тисяч двісті) грн.з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. на користь держави: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В.О. Корягін