вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1672/20
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Гомі А.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд», м. Київ,
до відповідача 1 Вишгородської міської ради Київської області, м. Вишгород Київської області,
до відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1», м. Вишгород Київської області,
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Осадчий В.Б., ордер серії КС № 440554;
від відповідача 1: Черепан С.М., в порядку самопредставництва, розпорядження від 14.04.2020 № 64, посадова інструкція;
відповідач 2: Ярмоленко А.М., адвокат, ордер серії КС № 515583
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд», м. Київ (надалі - ТОВ «Дніпрожилбуд»), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 05.06.2020 до відповідачів - Вишгородської міської ради Київської області, м. Вишгород Київської області (надалі - Вишгородська міська рада), та товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1», м. Вишгород Київської області (надалі - ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1»), в якому просить суд:
визнати незаконним та скасувати рішення Вишгородської міської ради Київської області від 12.03.2020 № 61/42 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1»;
визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.03.2020, укладений між Вишгородською міською радою та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» щодо земельної ділянки площею 2,3718 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, ухвалене державним реєстратором - приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А., щодо реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», індексний номер: 51651174 від 17.03.2020, номер запису про інше речове право: 35968060.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.01.2006 між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір оренди земельної ділянки, термін дії якого закінчився 20.01.2020. У відповідності до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» позивач звертався до відповідача 1 з листом-повідомленням від 16.12.2019 № 445х/1 про продовження терміну дії договору оренди землі. Проте, 24.12.2019 рішенням Вишгородської міської ради № 59/34 було відмовлено ТОВ «Дніпрожилбуд» у поновленні дії договору оренди земельної ділянки. Надалі, на пленарному засіданні Вишгородської міської ради було прийнято рішення про передачу ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» вищевказаної земельної ділянки (кадастровий номер 3221810100:01:257:0003) строком на 10 років, яке позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з підстав порушення ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Регламенту Вишгородської міської ради та несвоєчасного оприлюднення проекту рішення, що у свою чергу позбавило можливості позивача прийняти участь у розгляді вказаного питання на засіданні постійної комісії Вишгородської міської ради.
Позивач твердить, що питання про надання ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» земельної ділянки в затверджений та оприлюднений порядок денний засідання сесії не було включено. Статтею 42 Регламенту Вишгородської міської ради заборонено включати у порядок денний сесії питання земельних відносин, будівництва та архітектури під час затвердження порядку денного на початку та під час пленарного засідання.
Крім того, згідно частини 3 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Вимоги цієї частини щодо строку оприлюднення не застосовуються до проектів рішень органів місцевого самоврядування, спрямованих на надання адміністративних послуг, якщо це призведе до порушення встановленого законом строку надання відповідної адміністративної послуги.
Разом з тим, позивач заявляє, що оприлюднений проект рішення Вишгородської міської ради є відмінним від оскаржуваного рішення міської ради, оскільки містить не п'ять, а шість пунктів, на відміну від оприлюдненого проекту. При цьому, витяг з протоколу від 12.03.2020 сесії Вишгородської міської ради свідчить, що внесений на розгляд міської ради проект рішення під час пленарного засідання депутатами не доповнювався та додаткові пункти до нього депутатами не вносились.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідно до розділу 6 Положення про постійні комісії Вишгородської міської ради VІІ скликання, затвердженого рішенням Вишгородської міської ради від 14.12.2015 № 2/2, у складі ради функціонує постійна комісія з регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. Так, відповідно до пункту 6.3.3. цього положення до повноважень такої комісії відноситься погодження проектів рішень ради перед внесенням їх на розгляд ради, які готуються службовими та посадовими особами виконавчих органів ради з земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.
Позивач стверджує про порушення відповідачем 1 пункту 42 Регламенту Вишгородської міської ради зокрема відносно того, що питання щодо земельних відносин повинні бути розглянуті виключно в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», та не можуть бути включені в порядок денний під час затвердження порядку денного на початку та під час пленарного засідання.
Отже, беручи до уваги проект рішення ради, що планувався до розгляду на сесії міської ради та зміст оскаржуваного рішення, позивач загалом твердить, що проект оскаржуваного рішення не тільки не був оприлюднений в порядку визначеному законодавством, так ще й не був погоджений постійною комісією з регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища у відповідності до положення про таку комісію (пункт 3.20 Положення про постійні комісії Вишгородської міської ради).
Також позивач твердить, що не повертав орендодавцю спірну земельну ділянку за актом приймання-передачі і між позивачем та відповідачем 1 відсутній спір щодо фактичного перебування у користуванні позивача земельної ділянки.
З огляду на викладене, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 12.03.2020 №61/62 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1».
Також, посилаючись на те, що оскаржуваний договір оренди укладений на виконання рішення, прийнятого з грубим порушенням ст. 42 Регламенту та ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач твердить, що укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки належить визнати недійсним, а реєстрацію права оренди за відповідачем 2 належить скасувати.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2020 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1672/20, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.07.2020.
02.07.2020 до господарського суду Київської області від представника ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" надійшов відзив від 30.06.2020, в якому відповідач 2 просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Заперечення мотивовані тим, що на даний час строк дії договору від 20.01.2006 № 223 оренди спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, що був укладений між відповідачем 1 та позивачем, закінчився 20.01.2020. Рішенням 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 «Про заперечення у поновленні дії договору оренди земельної ділянки» у поновленні позивачу договору оренди було обґрунтовано відмовлено.
Так, відповідач 2 твердить, що спірне рішення приймалося з урахуванням першочергового права відповідача 2 на оренду земельної ділянки та за фактом набуття останнім права власності на житлові багатоквартирні будинки, будівлі і споруди, які побудовані на спірній земельній ділянці та одноособово введені в експлуатацію, що в сукупності свідчить про законність оскаржуваного рішення колегіального органу та законність укладення на підставі зазначеного договору оренди спірної земельної ділянки від 17.03.2020 № 427.
Відповідач 2 твердить, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів про дійсне своє першочергове право на оренду спірної земельної ділянки. Разом з тим, на думку відповідача 2, позивач умисно укриває інформацію про фактичного забудовника спірної земельної ділянки, яким є ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», яке, на той час маючи статус суборендаря, одноособово здійснило і продовжує здійснювати будівництво житлового майнового комплексу на спірній земельній ділянці по провулку Прожекторний у м. Вишгород Київської області.
Відповідач 2 зазначає, що при винесенні відповідачем 1 оскаржуваного рішення, укладення та реєстрації оскаржуваного договору оренди, позивач вже не мав переважного права на отримання спірної земельної ділянки в оренду.
У судове засідання 06.07.2020 з'явились представники відповідача-1 та відповідача-2, представник позивача у судове засідання не з'явився. Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав копію ухвали про відкриття провадження 11.06.2020, відтак були завчасно належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2020 підготовче судове засідання у справі № 911/1672/20 відкладено на 21.07.2020.
13.07.2020 до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло письмове клопотання від 10.07.2020 про відкладення розгляду справи на іншу дату.
15.07.2020 до господарського суду надійшов відзив відповідача 1 від 10.07.2020 на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, вважає вимоги необґрунтованими та надуманими, а отже твердить про відсутність підстав для їх задоволення.
Так, відповідач 1 підтверджує, що 20.01.2006 між Вишгородською міською радою та ТОВ «Дніпрожилбуд» було укладено договір оренди земельної ділянки (із змінами), за умовами якого в оренду передавалась земельна ділянка площею 2,4 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, під розміщення масиву житлових будинків по пров. Прожекторному у м. Вишгороді, терміном до 20.01.2020. Рішенням Вишгородської міської ради від 27.12.2012 № 19/13 «Про продовження терміну дії договору оренди та надання дозволу на передачу в суборенду земельної ділянки ПАТ «Дніпрожилбуд» було надано дозвіл на передачу в суборенду ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» терміном до 20.01.2020 земельної ділянки площею 2,4 га по пров. Прожекторному у м. Вишгороді із переуступкою прав замовника-забудовника. Таким чином, 28.12.2012 між позивачем та відповідачем 2 укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки. В подальшому, 17.12.2019 до Вишгородської міської ради надійшло звернення (лист-повідомлення) від ТОВ «Дніпрожилбуд» щодо поновлення дії договору оренди спірної земельної ділянки.
Разом з тим, за твердженням відповідача 1, на той час ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» було фактичним та єдиним користувачем, забудовником і власником житлового майнового комплексу на спірній земельній ділянці.
Отже, враховуючи закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006 та наявності на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, які належать на праві власності іншій юридичній особі (ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1»), 24.12.2019 відповідачем 1 обґрунтовано та підставно було прийнято рішення № 59/34 «Про заперечення у поновленні дії договору оренди земельної ділянки».
Заперечуючи проти позову відповідач 1 зазначив, що 04.12.2019 до Вишгородської міської ради надійшло звернення від ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» про надання в оренду спірної земельної ділянки з 21.01.2020. З даного приводу міською радою було підготовлено відповідний проект рішення про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» та 17.01.2020 оприлюднено на офіційному сайті Вишгородської міської ради (www.vyshgorod-mrada.gov.ua), дані якого є відкритими та в загальному доступі.
В подальшому, 24.01.2020 міським головою винесено розпорядження № 6 «Про скликання чергової LX сесії VІІ скликання», яким було призначено пленарне засідання на 07.02.2020 та, зокрема, винесено питання про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» до порядку денного.
Проте, як стверджує відповідач 1, у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову ухвалою від 27.01.2020 у справі №911/207/20, шляхом заборони Вишгородській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані, зокрема, на розпорядження, зміну цільового призначення щодо спірної земельної ділянки, зазначений проект рішення про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» було знято з розгляду.
В подальшому, постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 було скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 27.01.2020 про забезпечення позову по справі № 911/207/20.
Враховуючи викладене, заяву відповідача 2 та раніше оприлюднений проект рішення Вишгородської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» було відновлено у порядку денному, винесено на розгляд сесії розглянуто на черговому засіданні сесії 12.03.2020.
Таким чином, відповідач 1 стверджує, що оскаржуване рішення було винесено на розгляд чергового засідання сесії Вишгородської міської ради після оприлюднення, обговорення проекту на засіданні комісії з земельних питань та прийнято більшістю голосів депутатів шляхом голосування з врахуванням положень вищевказаного законодавства.
21.07.2020 до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшло клопотання від 21.07.2020 про приєднання письмових доказів, які підтверджують, що ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» є одноособовим замовником будівництва на спірній земельній ділянці, має у своїй власності нерухоме майно, що знаходиться безпосередньо на території спірної земельної ділянки.
У підготовче судове засідання 21.07.2020 з'явились представники позивача та відповідача 2. Представником позивача у судовому засіданні подано суду клопотання від 21.07.2020 про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.
У підготовчому судовому засіданні 21.07.2020 оголошено перерву до 10.08.2020.
29.07.2020 до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь від 27.07.2020 на відзив відповідача 1 - Вишгородської міської ради, у якому зазначено, що проект оскаржуваного рішення не був оприлюднений в порядку визначеному законодавством, не був погоджений із постійною комісією з регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища у відповідності до положення про комісії, відтак позивач просить суд задовольнити позов ТОВ «Дніпрожилбуд».
В судове засідання 10.08.2020 з'явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.09.2020.
У судове засідання 01.09.2020 з'явились повноважні представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.
Розглянувши позов ТОВ «Дніпрожилбуд» до Вишгородської міської ради та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
Відповідно до статей 1, 2, 13, Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом за матеріалами справи, 10.01.2006 між Вишгородською міською радою Київської області (орендодавець) та закритим акціонерним товариством «Дніпрожилбуд» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець надає в оренду, а орендар приймає на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області від 07.07.2004 № 384 в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,4 га, яка знаходиться в межах Вишгородської міської ради Київської області за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний, під розміщення масиву житлових будинків.
Договір укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шістдесят днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 7 Договору).
Договір 20.01.2006 посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за номером 223.
В подальшому, 29.01.2009 та 28.12.2012 сторонами вносились зміни до Договору, зокрема, додатковою угодою від 28.12.2012 до Договору внесено зміни в частині строку дії Договору та викладено пункт 7 Договору в наступній редакції: «Договір укладено до 20.01.2020. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Орендар має привілейоване право викупу орендованої земельної ділянки згідно з законодавством України.».
Договір про внесення змін до Договору 28.12.2012 посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за номером 3093.
Таким чином, дію Договору було продовжено до 20.01.2020.
17.12.2019 позивач звернувся до Вишгородського міського голови з листом-повідомленням від 16.12.2019 № 445х/19, в якому наведене прохання продовжити термін дії Договору оренди земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, під розміщення масиву житлових будинків по пров. Прожекторному у м. Вишгороді. Також, до листа-повідомлення було додано проект додаткового угоди до Договору оренди.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи рішення Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 № 59/34 міська рада заперечила ТОВ «Дніпрожилбуд» у поновленні дії Договору оренди земельної ділянки, укладеного із Вишгородською міською радою 20.01.2006 із змінами, внесеними договорами про внесення змін та доповнень від 29.01.2009 та від 28.12.2012, площею 2,4 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, під розміщення масиву житлових будинків по пров. Прожекторному у м. Вишгороді.
Не погодившись із рішенням Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 № 59/34 «Про заперечення у поновленні дії договору оренди земельної ділянки» позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», про визнання незаконним та скасування рішення Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 № 59/34.
При цьому, 23.01.2020 ТОВ «Дніпрожилбуд» звернулось до господарського суду Київської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2020 №911/207/20 вказану заяву ТОВ «Дніпрожилбуд» про забезпечення позову до пред'явлення позову задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Вишгородській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об'єднання, виділ частки, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 848669532218, площею 2,3718 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, провулок Прожекторний; в іншій частині заяви відмовлено.
Рішенням господарського суду Київської області від 08.07.2020 у справі № 911/207/20 у задоволенні позову ТОВ «Дніпрожилбуд» про визнання незаконним та скасування рішення Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 № 59/34 відмовлено повністю. За висновками місцевого господарського суду оспорюване рішення про заперечення у поновленні договору оренди по суті звернення є обґрунтованим, оскільки поновлення договору оренди з позивачем призвело б до порушення ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки наявність на спірній земельній ділянці нерухомого майна (у т.ч. незавершеного будівництва), власником якого згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», свідчить про те, що саме до вказаної юридичної особи - власника нерухомого майна переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Оскаржуваним рішенням Вишгородської міської ради Київської області 61 сесії VІІ скликання від 12.03.2020 № 61/42 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» передано ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» в оренду строком на 10 (десять) років земельну ділянку (кадастровий номер 3221810100:01:257:0003) площею 2,3718 га, цільове призначення 02.03, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний.
17.03.2020 між Вишгородською міською радою Київської області (орендодавець) та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець на підставі рішення Вишгородської міської ради Київської області 61 сесії VІІ скликання від 12.03.2020 № 61/42 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,3718, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, наданої (код 02.03) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована по пров. Прожекторний у м. Вишгороді Київської області, право комунальної власності на яку зареєстровано за орендодавцем у Державному реєстрі прав за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 848669532218; номер запису про право власності: 13251984.
Оспорюваний Договір оренди земельної ділянки 17.03.2020 посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за номером 427.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 04.05.2020 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.03.2020 здійснено запис про право оренди ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» земельної ділянки площею 2,3718 га строком дії до 17.03.2020, з правом пролонгації та правом передачі в піднайм, підстава виникнення речового права - договір оренди земельної ділянки, серія та номер: № 427, виданий 17.03.2020, орендодавець: Вишгородська міська рада.
Обґрунтовуючи позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення, позивач посилається на порушення встановленої законом та регламентом Вишгородської міської ради процедури прийняття рішення від 12.03.2020 № 61/42 (ст. 42 Регламенту Вишгородської міської ради та ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»), оскільки несвоєчасне оприлюднення проекту оскаржуваного рішення Вишгородської міської ради позбавило позивача права прийняти участь у розгляді вказаного питання на засіданнях постійних комісій Вишгородської міської ради.
Обґрунтовуючи позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди, укладеного між відповідачами, позивач посилається на укладення цього договору на виконання незаконного рішення, прийнятого із значними процедурними порушеннями.
Разом із тим, відповідно до частини 6 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер спірного правовідношення.
Так, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача права або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
Тому на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Аналогічний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19).
Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За приписами статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Суд зазначає, що договір може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи, не сторони договору, за умови встановлення факту порушення особистого немайнового або майнового права та інтересу такої особи. Якщо ж за результатами розгляду справи такого факту не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.
Таким чином вимога про визнання правочину недійсним може бути пред'явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права якої порушені укладенням спірного правочину.
Ключовою відмінністю в обґрунтуванні своїх вимог у таких позовах є необхідність доведення особою, яка не є стороною правочину, факту наявності в неї заінтересованості, тобто конкретного майнового інтересу в оспорюваному правочині, навести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, та обґрунтувати яким чином такі порушені майнові інтереси будуть відновлені у разі задоволення позову. Суд, в свою чергу, має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі №926/1172/18 та від 27.02.2019 у справі № 916/509/18.
З урахуванням зазначеного при розгляді заявленого позову позивача перш за все є необхідним з'ясувати наявність у позивача матеріального права на земельну ділянку, яке, як вказує останній, порушено прийнятим рішенням міської ради та укладеним на його виконання договором оренди.
Суд встановив, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006, укладеного між Вишгородською міською радою та ПрАТ «Дніпрожилбуд» в редакції договору про внесення змін від 28.12.2012, сплив 20.01.2020.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно станом на дату прийняття оскаржуваного рішення та укладення оспорюваного договору оренди не містить державної реєстрації іншого речового права - оренди - на спірну земельну ділянку за позивачем ТОВ «Дніпрожилбуд».
Рішення Вишгородської міської ради Київської області 59 сесії VІІ скликання від 24.12.2019 № 59/34 «Про заперечення у поновленні дії договору оренди земельної ділянки» станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, укладення оспорюваного договору оренди, та на дату розгляду даної справи не визнано незаконним та не скасоване.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відповідно до частини восьмої статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків.
А отже, належним способом захисту порушеного права позивача як орендаря земельної ділянки буде позов про визнання укладеною відповідною додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про зобов'язання укласти додаткову угоду чи вимога про визнання поновленим договору оренди не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.
Відповідна правова позиція відображена у постановах КГС ВС: від 06.12.2018 у справі № 922/3963/17; від 06.12.2018 у справі № 911/3144/17; від 18.04.2019 у справі № 917/848/18; від 06.03.2019 у справі № 916/600/18; від 25.04.2019 у справі № 908/913/18; від 04.04.2019 у справі № 905/659/18; від 04.04.2019 у справі № 905/174/18; від 13.02.2019 у справі № 911/3225/17; від 19.03.2019 у справі № 908/1805/17; від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17.
Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, укладення оспорюваного договору оренди та на дату розгляду справи позивачем не подано доказів, що судом задоволено позов ТОВ «Дніпрожилбуд» про визнання відповідної додаткової угоди укладеною.
З огляду на викладене, у зв'язку із відсутністю у позивача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, укладення оспорюваного договору оренди та на дату розгляду справи матеріального права, на захист якого поданий позов, вимоги ТОВ «Дніпрожилбуд» про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору оренди не належать до задоволення безвідносно до наявності чи відсутності процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення.
Крім того, суд звертає уваги на таке.
Статтею 134 Земельного кодексу України унормовано, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на них об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (абзац другий ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України»).
Відповідно до інформації, розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, складовою частиною спірної земельній ділянки площею 2,3718 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, яка розташована по пров. Прожекторному у м. Вишгороді Київської області, є об'єкти житлової нерухомості, а саме:
багатоквартирний житловий будинок - А в стадії будівництва 11%, І черга будівництва;
багатоквартирний житловий будинок - Б в стадії будівництва 11%, ІІ черга будівництва;
багатоквартирний житловий будинок - В в стадії будівництва 11%, ІІІ черга будівництва;
багатоквартирний житловий будинок - Г в стадії будівництва 34%, V черга будівництва;
багатоквартирний житловий будинок - Д в стадії будівництва 11,5%, VІ черга будівництва;
багатоквартирний житловий будинок в стадії будівництва 31%, ІV черга будівництва; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1; власник: ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1»; номер запису про право власності 14695187 від 23.05.2016; підстава виникнення права власності: договір суборенди земельної ділянки, 28.12.2012 посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за номером 3097.
Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 2,3718 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, передана Вишгородською міською радою в оренду ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» 17.03.2020, що підтверджується:
рішенням Вишгородської міської ради від 17.03.2020 № 61/42 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1»;
договором оренди земельної ділянки від 17.03.2020, посвідченим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 427;
витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.03.2020, індексний номер: 51651174.
Судом також встановлено, що за договором оренди земельної ділянки від 17.03.2020 спірна земельна ділянка була надана відповідачу 2 в користування саме для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, оскільки останнім 23.05.2016 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29786401 ввід 27.05.2016) було здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - багатоквартирні житлові будинки, розташовані на спірній земельній ділянці.
Отже, внаслідок набуття у встановленому порядку права власності на нерухоме майно - об'єкти житлової нерухомості та незавершеного будівництва (багатоквартирні житлові будинки), що розташоване за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний, відповідач 2 - ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» в силу частини 2 статті 120 Земельного кодексу України отримав право користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача - ТОВ «Дніпрожилбуд», а саме земельною ділянкою площею 2,3718 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, яка розташована по пров. Прожекторному у м. Вишгороді Київської області.
Зважаючи на викладене, договір оренди земельної ділянки від 17.03.2020, що укладений між Вишгородською міською радою та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» площею 2,3718 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 та цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована по пров. Прожекторному у м. Вишгороді Київської області, відповідає вимогам частини першої - третьої, п'ятої та шостої статті 203 Цивільного кодексу України.
З огляду на те, що вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора - приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. щодо реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», індексний номер: 51651174 від 17.03.2020, номер запису про інше речове право: 35968060, є похідною від вимог про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору, вказана вимога також не належить до задоволення.
У зв'язку із відмовою у позові відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд залишає за позивачем.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» залишити без задоволення.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 17.09.2020.
Суддя О.В. Конюх