ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.09.2020Справа № 910/6565/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Холдинг»
до Фізичної особи Агранович Божени Сергіївни
про стягнення 137 827, 80 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекс Холдинг» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи Агранович Божени Сергіївни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 137 827, 80 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що 29.03.2019 року між ним та відповідачем було укладено Договір оренди № А86/К-1, всупереч умов якого відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати та інших платежів, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/6565/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
При цьому, у позовній заяві позивач вказує відповідача як фізичну особу - підприємця Агранович Божену Сергіївну.
Водночас, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, діяльність фізичної особи - підприємець Агранович Божени Сергіївни було припинено 30.04.2020 року.
Тобто, станом на час подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лекс Холдинг» позову підприємницька діяльність відповідача була припинена.
Згідно зі статтею 25 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
Статтею 26 ЦК України передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому, правовий статус "фізична особа-підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202- 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Разом із тим, Договір оренди № А86/К-1, неналежне виконання умов якого є підставою даного позову, було укладено між позивачем та фізичною особою - підприємцем Агранович Боженою Сергіївною саме для здійснення її підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Отже, оскільки зобов'язання Агранович Божени Сергіївни під час здійснення підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця перед позивачем виникли з господарського договору та не припинились із втратою нею статусу фізичної особи-підприємця, суд, з урахуванням наведених вище положень законодавства, дійшов висновку про те, що відсутність станом на час розгляду даного спору у відповідача статусу фізичної особи-підприємця не може бути підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 6 частини 1 статті 231 ГПК України, а даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, на виконання приписів ГПК України, ухвала про відкриття провадження від 14.05.2020 у справі № 910/6565/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105471638915, відповідно до якого адресат ухвалу суду отримав 23.05.2020 року.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.05.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Водночас, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
29.03.2019 року між позивачем (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Агранович Боженою Сергіївною (Орендар) було укладено Договір оренди № А86/К-1 (далі - Договір), відповідно до пункту 2.1 якого Орендодавець зобов'язується передати в оренду приміщення, яке знаходиться в Торговому центрі, а Орендар зобов'язується прийняти, оплатити Орендну плату і повернути приміщення Орендодавцю на умовах, визначених цим Договором.
Під Торговим центром сторони розуміють будівлю торгово-розважального центру «Караван Megastore», розташована за адресою: м. Київ, вул. Лугова, буд. 12 (п. 1.1.38. Договору).
Відповідно до п. п. 3.1.-3.4. Договору приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на 1 поверсі торгового центру - секція № А86. Місцезнаходження приміщення визначається згідно витягу з плану торгового центру (Додаток А до цього Договору) та відмічене кольором або штрихуванням. Площа приміщення, яке передається в оренду, складає 25 кв.м. Вказана площа приміщення може бути змінена після виконання Орендарем опоряджувальних робіт згідно ст. 4 цього Договору. При цьому, площа приміщення не підлягає зменшенню за рахунок встановлених орендарем стін, внутрішніх перегородок та перекриття. Орендна плата та інші платежі, передбачені цим Договором, будуть нараховуватись у відповідності до даних площі приміщення, вказаних в цьому пункті Договору. Основні характеристики приміщення викладені в технічній специфікації приміщення (Додаток Б до цього Договору).
За умовами п. 3.5. Договору вартість за 1 м.кв. приміщення відповідно до даних бухгалтерського обліку Орендодавця складає 4 326, 14 грн. без ПДВ та підлягає індексації відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення та закінчується в останній день строку Оренди. Закінчення чи дострокове припинення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, а також від відповідальності за порушення Договору, якщо такі зобов'язання чи порушення виникли чи сталися під час дії Договору.
Орендодавець зобов'язується передати, а орендар - прийняти приміщення в оренду в Дату початку, що підтверджується підписанням між сторонами акту прийому-передачі приміщення (пункт 8.2 Договору).
За умовами пунктів 8.3 та 8.4 Договору, в цілях цього Договору Датою початку є 01.04.2019 року. Строк Оренди починає обчислюватися з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення та закінчується 31.03.2020 року включно.
Положеннями пункту 10.1 Договору на Орендаря покладено обов'язок оплачувати основну орендну плату в розмірі та в строки, які зазначені у цьому Договорі.
В силу приписів пункту 10.2 Договору розмір основної орендної плати за 1 місяць складає суму у гривнях, яка розраховується за наступною формулою:
Основна орендна плата = площа приміщення х (орендна ставка х індекс К1 х індекс К2) + ПДВ, де
10.2.1. Площа приміщення - Площа приміщення, вказана у пункті 3.3. цього Договору.
10.2.2. Орендна ставка - сума у гривнях, а саме 1 407,41 грн. без ПДВ за 1 кв.м. приміщення.
10.2.3. Індекс К1 - індекс зміни курсу долара США. Індекс К1 визначається шляхом ділення курсу гривні до долара США на попередній робочий день до дня виставлення рахунку, а в разі відсутності рахунку - на 15 число місяця, що передує оплачуваному місяцю, на курс гривні до долара США, визначений на день укладання цього Договору. При цьому, якщо 15 число місяця, вказане в цьому пункті Договору, припадає на вихідний або офіційний святковий та неробочий день, курс гривні до долара США визначається на дату останнього робочого дня, що передує такому неробочому дню. Індекс К1 застосовується лише у випадках, коли він більший 1. Індекс К1 після розрахунку округлюється до двох знаків після коми.
10.2.4. Індекс К2 - індекс зміни Основної орендної плати. Індекс К2 на момент укладення цього Договору дорівнює 1. З тринадцятого місяця строку оренди Орендодавець має право в односторонньому порядку змінювати індекс К2 на строк Договору, що залишився. Збільшення індексу К2 можливо не частіше 1 разу протягом одного року строку оренди у розмірі, що не перевищує 10 відсотків за кожне таке збільшення, по відношенню до попереднього розміру індексу К2. Зміна Орендодавцем індексу К2 здійснюється автоматично в порядку, встановленому цим пунктом Договору без письмового повідомлення про це Орендодавця.
За умовами пункту 10.3 Договору, якщо інше не передбачене цим Договором, основна орендна плата сплачується Орендодавцем щомісячно, авансом, не пізніше 25 числа місяця, який передує оплачуваному місяцю.
Нарахування основної орендної плати починається з дати початку і закінчується в день підписання акту повернення приміщення відповідно до ст. 42 цього Договору (пункт 10.5 Договору).
Також, за умовами пункту 11.1 Договору орендар зобов'язаний щомісячно відшкодовувати Орендодавцеві вартість комунальних послуг, які використані для утримання приміщення.
Згідно з пунктом 11.2 Договору вартість Комунальних послуг, використаних для утримання приміщення, розраховується згідно показань лічильників, встановлених в приміщенні, або згідно розрахунків, проведених Орендодавцем на пропорційній основі, в залежності від технічних характеристик обладнання, механізмів та/або систем Орендаря, які потребують забезпечення відповідними ресурсами (якщо не існує можливості встановити окремий лічильник), з використанням відповідних тарифів оплати, встановлених постачальниками відповідних послуг. Розмір компенсації за використані для утримання приміщення комунальні послуги нараховується та сплачується з урахуванням ПДВ.
В силу приписів пункту 11.3 Договору Орендар зобов'язаний щомісячно відшкодовувати Орендодавцеві витрати на утримання електромереж, які розраховуються за наступною формулою:
С=Т х К х 0,35 + ПДВ, де
11.3.1. С - сума витрат Орендодавця на утримання електромереж за календарний місяць, що підлягає відшкодуванню Орендарем.
11.3.2. Т - вартість однієї кВт/год електроенергії, по якій енергопостачальна компанія поставляє електроенергію для Торгового центру впродовж періоду, за який здійснюється розрахунок;
11.3.3. К - кількість кВт/год електроенергії, використаної для утримання приміщення за календарний місяць;
11.3.4. 0,35 - коефіцієнт;
11.3.5. ПДВ - податок на додану вартість у розмірі, встановленому чинним законодавством України;
11.3.6. «=» - математичний знак рівності,
12.3.7. «х» - математичний знак множення,
12.3.8. «+» - математичний знак додавання.
Пунктом 11.4 Договору визначено, що обов'язок Орендаря по відшкодуванню витрат за Комунальні послуги (в тому числі витрат на утримання електромереж) виникає з Дати надання доступу до Приміщення або з Дати початку, якщо опоряджувальні роботи Орендарем не проводяться.
Орендар зобов'язаний компенсувати Орендодавцеві вартість Комунальних послуг не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним (пункт 11.5 Договору).
Крім того, за умовами пункту 12.1 Договору, якщо інше не передбачено цим Договором, Орендар зобов'язаний щомісячно, авансом, не пізніше 25 числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, оплачувати Орендодавцю експлуатаційні витрати.
Згідно з пунктом 12.1.2 Договору нарахування експлуатаційних витрат починається з Дати надання доступу до приміщення або з Дати початку, якщо Опоряджувальні роботи Орендарем не проводяться, і закінчується в день підписання Акту повернення приміщення відповідно до ст. 42 цього Договору.
Пунктом 12.3 Договору передбачено, що розмір експлуатаційних витрат за 1 місяць складає суму у гривнях, яка розраховується за наступною формулою:
Експлуатаційні витрати = Площа приміщення х (Ставка експлуатаційних витрат х Індекс К1Е х Індекс К2Е) + ПДВ, де:
12.3.1. Площа приміщення - Площа приміщення, вказана в п. 3.3. цього Договору;
12.3.2. Ставка експлуатаційних витрат - сума у гривнях, а саме: 392, 77 грн. без ПДВ за 1 м.кв. приміщення;
12.3.3. Індекс К1Е - індекс зміни курсу долара США. Індекс К1Е визначається шляхом ділення курсу гривні до долара США за попередній робочий день до дня виставлення рахунку, а в разі відсутності рахунку - на 15 число місяця, що передує оплачуваному місяцю, на курс гривні до долара США, визначений на день укладення цього Договору. При цьому, якщо 15 число місяця, вказане в цьому пункті Договору, припадає на неробочий день, курс гривні до долара США визначається на дату останнього робочого дня, що передує такому неробочому дню. Індекс К1Е застосовується лише у випадках, коли він більший 1. Індекс К1Е після розрахунку округлюється до двох знаків після коми.
12.3.4. Індекс К2Е - індекс зміни експлуатаційних витрат. Індекс К2Е на момент укладення цього Договору дорівнює 1. З тринадцятого місяця строку оренди Орендодавець має право в односторонньому порядку змінювати індекс К2Е на строк Договору, що залишився. Збільшення індексу К2Е можливо не частіше 1 разу протягом одного року строку оренди у розмірі, що не перевищує 10 відсотків за кожне таке збільшення, по відношенню до попереднього розміру Індексу К2Е. зміна Орендодавцем Індексу К2Е здійснюється автоматично в порядку, встановленому цим пунктом Договору без письмового повідомлення про це Орендаря.
12.3.5. ПДВ - податок на додану вартість у розмірі, встановленому чинним законодавством,
12.3.6. «=» - математичний знак рівності,
12.3.7. «х» - математичний знак множення,
12.3.8. «+» - математичний знак додавання.
Сторони погодилися, що Орендодавець не зобов'язаний надавати Орендарю будь-які розрахунки щодо експлуатаційних витрат (пункт 12.5 Договору).
Пунктами 12.7.2, 12.7.3 Договору передбачено, що експлуатаційні витрати за період залишку місяця, який має бути частково оплачений відповідно до підпункту 12.7.1 цього Договору, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві до 25 числа, що передує такому місяцю. Експлуатаційні витрати за наступні періоди строку оренди Орендар зобов'язаний сплачувати в порядку, встановленому в пункті 12.1 цього Договору. При розрахунку експлуатаційних втрат, проіндексована ставка експлуатаційних витрат округлюється до двох знаків після коми.
Також, відповідно до пункту 13.1 Договору, якщо інше не передбачено цим Договором, орендар зобов'язаний щомісячно, авансом, не пізніше 25 числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, оплачувати Орендодавцю витрати на популяризацію.
Згідно з пунктом 13.2 Договору нарахування витрат на популяризацію починається з дати надання доступу до приміщення або з дати початку, якщо опоряджувальні роботи Орендарем не проводяться, і закінчується в день підписання Акту повернення приміщення відповідно до ст. 42 цього Договору.
Пунктом 13.3 Договору передбачено, що розмір витрат на популяризацію за 1 місяць складає суму у гривнях, яка розраховується за наступною формулою:
Витрати на популяризацію = Площа приміщення х (Ставка витрат на популяризацію х Індекс К1П х Індекс К2П)+ПДВ, де:
13.3.1. Площа приміщення - Площа приміщення, вказана в п. 3.3 цього Договору.
13.3.2. Ставка витрат на популяризацію - сума у гривнях, а саме 65, 45 грн. без ПДВ за 1 кв.м. приміщення.
13.3.3. Індекс К1П - індекс зміни курсу долара США. Індекс К1П визначається шляхом ділення курсу гривні до долара США за попередній робочий день до дня виставлення рахунку, а в разі відсутності рахунку - на 15 число місяця, що передує оплачуваному місяцю, на курс гривні до долара США, визначений на день укладення цього Договору. При цьому, якщо 15 число місяця, вказане в цьому пункті Договору, припадає на неробочий день, курс гривні до долара США визначається на дату останнього робочого дня, що передує такому неробочому дню. Індекс К1П застосовується лише у випадках, коли він більший 1. Індекс К1П після розрахунку округлюється до двох знаків після коми.
13.3.4. Індекс К2П - індекс зміни витрат на популяризацію. Індекс К2П на момент укладення цього Договору дорівнює 1. З тринадцятого місяця строку оренди Орендодавець має право в односторонньому порядку змінювати індекс К2П на строк Договору, що залишився. Збільшення індексу К2П можливо не частіше 1 разу протягом одного року строку оренди у розмірі, що не перевищує 10 відсотків за кожне таке збільшення, по відношенню до попереднього розміру Індексу К2П. Зміна Орендодавцем Індексу К2П здійснюється автоматично в порядку, встановленому цим пунктом Договору без письмового повідомлення про це Орендаря.
13.3.5. ПДВ - податок на додану вартість у розмірі, встановленому чинним законодавством,
13.3.6. «=» - математичний знак рівності,
13.3.7. «х» - математичний знак множення,
13.3.8. «+» - математичний знак додавання.
Сторони погодилися, що Орендодавець не зобов'язаний надавати Орендарю будь-які розрахунки щодо експлуатаційних витрат (пункт 13.5 Договору).
Згідно з пунктом 13.7.2 Договору витрати на популяризацію за період залишку місяця, який має бути частково оплачений відповідно до пункту 13.7.1 цього Договору, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю до 25 числа, що передує такому місяцю.
За умовами пункту 13.7.3 Договору витрати на популяризацію за наступні періоди строку Оренди Орендар зобов'язаний сплачувати в порядку, встановленому пунктом 13.1 цього Договору. При розрахунку витрат на популяризацію, проіндексована ставка витрат на популяризацію округлюється до двох знаків після коми.
Розділом 17 Договору сторони врегулювали порядок оплати платежів.
Так, відповідно до пункту 17.1 Договору Орендар сплачує Орендодавцеві платежі у формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця, вказаний у цьому Договорі або на будь-який інший поточний рахунок в Україні, про реквізити якого Орендодавець зобов'язаний своєчасно повідомити орендаря.
Пунктами 17.2-17.4 Договору передбачено, що усі платежі (крім неустойок по договору) нараховуються та сплачуються з урахуванням ПДВ. Всі платежі здійснюються в національній валюті України - гривні. Зобов'язання по здійсненню платежів будуть виконаними належним чином в момент, коли суми грошових коштів, що відповідають повному розміру платежу, будуть зараховані на поточний рахунок Орендодавця.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди, що підтверджується Актом прийому-передачі від 01.04.2019 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним виникла заборгованість за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року по орендній платі в сумі 110 259, 60 грн., по експлуатаційним витратам в сумі 23 173, 50 грн., по комунальним послугам в сумі 533, 10 грн., по витратам на популяризацію в сумі 3 861, 60 грн., а всього 137 827, 80 грн.
За таких обставин, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму.
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічні положення визначені частиною 1 статті 283 ГК України, якою встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частин 1 та 2 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 статті 762 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами пункту 10.3 Договору, якщо інше не передбачене цим Договором, основна орендна плата сплачується Орендодавцем щомісячно, авансом, не пізніше 25 числа місяця, який передує оплачуваному місяцю.
Також, відповідно до пункту 13.1 Договору, якщо інше не передбачено цим Договором, орендар зобов'язаний щомісячно, авансом, не пізніше 25 числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, оплачувати Орендодавцю витрати на популяризацію.
Крім того, за умовами пункту 12.1 Договору, якщо інше не передбачено цим Договором, Орендар зобов'язаний щомісячно, авансом, не пізніше 25 числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, оплачувати Орендодавцю експлуатаційні витрати.
Проте, в порушення вищевказаних умов Договору відповідач передбачені умовами цієї угоди платежі перерахував відповідачу лише частково, заборгувавши позивачу 110 259, 60 грн. орендної плати за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року, 23 173, 50 грн. експлуатаційних витрат за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року, а також 3 861, 60 грн. витрат на популяризацію за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 ГК України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Оскільки розмір заборгованості відповідача по сплаті орендної плати за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року в сумі 110 259, 60 грн., по сплаті експлуатаційних витрат за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року в сумі 23 173, 50 грн., по сплаті витрат на популяризацію за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року в сумі 3 861, 60 грн., а всього 137 294, 70 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про погашення наведеного боргу перед позивачем, який існує на момент розгляду справи в суді, означена заборгованість має бути стягнута з відповідача в судовому порядку.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги в сумі 533, 10 грн., суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Відповідно до частин 1 та 2 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).
Як зазначалось судом вище, згідно з пунктом 11.2 Договору вартість Комунальних послуг, використаних для утримання приміщення, розраховується згідно показань лічильників, встановлених в приміщенні, або згідно розрахунків, проведених Орендодавцем на пропорційній основі, в залежності від технічних характеристик обладнання, механізмів та/або систем Орендаря, які потребують забезпечення відповідними ресурсами (якщо не існує можливості встановити окремий лічильник), з використанням відповідних тарифів оплати, встановлених постачальниками відповідних послуг. Розмір компенсації за використані для утримання приміщення комунальні послуги нараховується та сплачується з урахуванням ПДВ.
В силу приписів пункту 11.3 Договору Орендар зобов'язаний щомісячно відшкодовувати Орендодавцеві витрати на утримання електромереж, які розраховуються за наступною формулою:
С=Т х К х 0,35 + ПДВ, де
11.3.1. С - сума витрат Орендодавця на утримання електромереж за календарний місяць, що підлягає відшкодуванню Орендарем.
11.3.2. Т - вартість однієї кВт/год електроенергії, по якій енергопостачальна компанія поставляє електроенергію для Торгового центру впродовж періоду, за який здійснюється розрахунок;
11.3.3. К - кількість кВт/год електроенергії, використаної для утримання приміщення за календарний місяць;
11.3.4. 0,35 - коефіцієнт;
11.3.5. ПДВ - податок на додану вартість у розмірі, встановленому чинним законодавством України;
11.3.6. «=» - математичний знак рівності,
12.3.7. «х» - математичний знак множення,
12.3.8. «+» - математичний знак додавання.
У позовній заяві позивач вказує на те, що у період з квітня 2019 року по листопад 2019 року відповідачу було надано комунальних послуг на суму 7 309, 61 грн., з яких оплачено 7 309, 61 грн. Залишок боргу складає 533, 10 грн.
Разом із тим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обсягу та вартості наданих відповідачу комунальних послуг, в т.ч. витрат на утримання електромереж, які розраховуються за формулою, вказаною в пункті 11.3. Договору. Крім того, зі здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача вартості комунальних послуг вбачається, що сума сплачених відповідачем коштів за такі послуги комунальні послуги дорівнює загальній вартості цих послуг, які були надані відповідачу в спірний період.
За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості комунальних послуг в сумі 533, 10 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеної частини позову.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Холдинг» до Фізичної особи Агранович Божени Сергіївни про стягнення 137 827, 80 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи Агранович Божени Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Холдинг» (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12; код ЄДРПОУ 31240623) заборгованість в сумі 137 294 (сто тридцять сім тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 70 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 059 (дві тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 43 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 17.09.2020 року.
Суддя В.С. Ломака