ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.09.2020Справа № 910/9941/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації в розмірі 16 683,45 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 16 683, 45 грн страхового відшкодування у порядку суброгації.
В наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася у зв'язку із неправомірними діями третьої особи під час керування транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, було завдано шкоду власнику транспортного засобу, страховиком якого є позивач. Оскільки дана ДТП була визнана страховим випадком, тому позивачем було здійснено страхову виплату страхувальнику. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до винної особи в межах виплаченого ним страхового відшкодування, у зв'язку із чим було подано зазначений позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9941/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою від 14.07.2020р. встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив. Ухвалу про відкриття провадження вказаний учасник судового процесу отримав 17.07.2020р., що підтверджується поштовим повідомленням №0105471668555.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
20.12.2019р. в м. Одеса за участю автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 ), під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Mazda CX-7реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода.
Постановою від 20.03.2020р. Малиновського районного суду міста Одеси визнано ОСОБА_1 винним у порушенні Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
21.05.2019р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір №142870а9оа добровільного страхування наземного транспорту «Все включено», за умовами якого страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, зокрема збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також зобов'язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як свідчать матеріали справи, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 20.12.2019р. відповідно до норм чинного законодавства, була визначена позивачем страховим випадком.
На підставі заяви про подію та виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено», згідно рахунку -фактури №000000939-С від 24.12.2019р. Фірми «Інтер-Авто» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» було здійснено розрахунок страхового відшкодування, складено страховий акт №ARX2530218 від 27.12.2019р. та встановлено суму страхового відшкодування у розмірі 20 733,66 грн.
Позивач, на виконання своїх зобов'язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, перерахував на рахунок Фірми «Інтер-Авто» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю суму у розмірі 20733,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням №629416 від 03.01.2020р.
Одночасно, на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Лезановим Олександром Петровичем було складено висновок №5267 від 02.01.2020р. експертного товарознавчого дослідження щодо визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mazda CX-7 реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно змісту вказаного висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mazda CX-7 реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 19 283,45 грн.
Судом вище було встановлено, що постановою від 20.03.2020р. Малиновського районного суду міста Одеси визнано ОСОБА_1 винним у порушенні Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 ) була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» згідно полісу серії АО №002578892 Згідно зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду майну становить 130 000,00 грн, франшиза 2600,00 грн.
Таким чином, Приватне акціонере товариство «Страховкам компанія «АРКС» відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 ), тобто до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія».
Зі змісту позовної заяви вбачається, що до моменту звернення до суду з розглядуваним позовом відповідачем страхове відшкодування сплачено не було.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Таким чином, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 20.12.2019р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля Mazda CX-7 реєстраційний номер НОМЕР_2 , до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
При цьому, звертає увагу на приписи ст.1188 Цивільного кодексу України, згідно змісту яких шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно з ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст.1194 наведеного кодексу, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно зі ст.5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Відповідно до ч.1 та п.6 ч.4 ст.6 зазначеного Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видами добровільного страхування можуть бути: 6) страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Згідно з п.9 ч.1 ст.7 вказаного Закону в Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування: 9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно зі ст.27 зазначеного Закону до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.2.1. ст.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно з ч.22.1 ст.22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.29 наведеного нормативно-правового акту у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, відповідно до ст.5, п.6 ч.4 ст.6 та п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» добровільне страхування наземного транспорту та обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є двома різними видами страхування.
Згідно з ч.1 ст.6 та ч.1 ст.25 наведеного Закону добровільне страхування, в т.ч. наземного транспорту, - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Отже, розмір страхового відшкодування, його складові та порядок обрахування встановлюються повністю на розсуд сторін такого договору.
Разом з тим, ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування» передбачають, що страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Вказівка «у межах витрат», означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред'являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.
В свою чергу, наведені ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в т.ч. визначають, які саме витрати у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються страховиком цивільної відповідальності.
Частина 2.1. статті 2 наведеного Закону прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, яким в даному випадку є відповідач, підлягають застосуванню саме спеціальні норми ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик (Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС») за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Судом вище вказувалось, що на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Лезановим Олександром Петровичем було складено висновок №5267 від 02.01.2020р. експертного товарознавчого дослідження щодо визнання матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mazda CX-7 реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно змісту вказаного висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mazda CX-7 реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 19 283,45 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивачем було визначено суму страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, із врахуванням встановленої Фізичною особою-підприємцем Лезановим Олександром Петровичем вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mazda CX-7 реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням розміру франшизи (19 283,45 - 2600 = 16 683,45 грн.).
За висновками суду, означений розрахунок є обґрунтованим.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 16 683, 45 грн страхового відшкодування у порядку суброгації
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Задовольнити позовні вимоги повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 40, ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м.Київ, вул.Іллінська, будинок 8, ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в сумі 16 683,45 грн. та судовий збір в розмірі 2102 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Спичак О.М.