ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.09.2020Справа № 910/11750/20
За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (м. Київ)
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (м. Київ)
про стягнення 9.450,28 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 9.450,28 грн страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не сплатив позивачу суму страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.20. відкрито провадження у справі № 910/11750/20 та постановлено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
01.09.20. відповідачем подано заяву, відповідно до якої він вказує, що 9.450,28 грн ним було сплачено відповідачу платіжним дорученням № 13283 від 25.08.20., з огляду на що відповідач просить суд закрити провадження у справі з підстав відсутності предмета спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.20. закрито провадження у справі № 910/11750/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 9.450,28 грн.
Означеною ухвалою суд встановив, що станом на день постановлення ухвали матеріали справи не містять заяви позивача про не підтримання ним своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову та стягнення понесених ним витрат з відповідача, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору у розмірі 2.102,00 грн у зв'язку з закриттям провадження у справі № 910/11750/20 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про повернення судового збору в сумі 2.102,00 грн з Державного бюджету України.
07.09.20. позивачем подано заяву про закриття провадження у справі та стягнення з відповідача на користь позивача 2102,00 грн судового збору та 5.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки, як відзначалось судом, провадження у справі закрито ухвалою суду від 03.09.20., та означеною ухвалою розподілено витрати по сплаті судового збору, заява позивача в цій частині задоволенню не підлягає, та розглядається в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки означені витрати не були розподілені ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.20. у справі № 910/11750/20.
Судом врахованого, що за приписами ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України судом в межах даної справи може бути ухвалено додаткове рішення у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
За результатами розгляду заяви судом встановлено.
Положеннями ст. 221 ГПК України унормовано наступне.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
5. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. (ст. 244 ГПК України).
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
До стягнення позивачем за рахунок відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу на підставі Договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.20., додатку № 1 до вказаного договору - реєстру справ, акту виконаних робіт № б/н від 15.07.20., платіжного доручення № 10839 від 02.07.20., детального опису робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 15.07.20., якими визначено, що вартість наданої правової допомоги складає 5.000,00 грн.
Ураховуючи відсутність заперечень відповідача, з урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а також часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги обґрунтованість та розумність розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, врахувавши доказове наповнення матеріалів справи, суд дійшов висновку, що стягнення заявленої суми відповідає критерію розумності, справедливості та співмірності.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву № 1144-142783 від 01.09.20. задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 5.000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко