ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.09.2020Справа № 910/9306/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
За позовом Національної поліції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК ТРЕЙДОПТ»
про стягнення 280 399,30 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК ТРЕЙДОПТ» про стягнення 280 399,30 грн., з яких 157 982,74 грн. пені та 122 416,56 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю футболок та сорочок № 126НП від 11.06.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9360/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
11.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач порушив зобов'язання з поставку товару не через власну протиправну поведінку або бездіяльність, а незалежну від нього істотну зміну обставин.
11.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90% до суми 15 798, 27 грн. пені та 12 241,66 грн. штрафу.
20.08.2020 від позивача по справі через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, в які позивач просить задовольнити позов в повному обсязі та заперечив проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
11.06.2019 між Національною поліцією України (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК ТРЕЙДОПТ" (постачальник, відповідач) укладено договір № 126 НП про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами типу А темно-синього кольору), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2019 році поставити покупцю сорочки трикотажні з короткими рукавами типу А темно-синього кольору (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1833), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2. договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна одиниці товару визначається у специфікації товару (Додаток № 1 до договору) та Ростовці товару (Додаток № 2 до договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, ціна договору становить 1 748 808,00 грн.
У п. 5.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 30 календарних днів з дати набрання чинності цього договору, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115).
Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 5.2 договору).
Пунктом 8.2.10. договору покупцю надано право на відшкодування збитків та сплату неустойки (штрафу, пені) у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором.
Пунктом 8.3.1 договору встановлений обов'язок постачальника забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених цим договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов цього договору (п. 12.1. договору).
До матеріалів справи долучено додатки № 1 (специфікація) та № 2 (ростовка), № 3 (технічний опис), № 4 (конфекційна карта), № 5 (супровідний лист на поставку товару) до договору.
Позивач надав накладні: № РН-0814/01 від 14.08.2019, № РН-1008/01 від 08.10.2019, № РН-1024/04 від 25.10.2019, № РН-1104/01 від 04.11.2019, № РН-1122/01 від 22.11.2019, № РН-1206/02 від 06.12.2019, згідно якої було поставлено товар на загальну суму 1 748 808,00 грн. за договором № 126-НП від 11.06.2019. Накладні підписані обома контрагентами.
23.12.2019 року відповідач звернувся до позивача з листом № 1223/03 про надання можливості перенесення термінів постачання продукції по договору зважаючи на те, що відповідач порушив зобов'язання з поставку товару не через власну протиправну поведінку або бездіяльність, а незалежну від нього істотну зміну обставин, що підтвердив висновком Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин.
У відповідь на лист позивач зазначив, що надані відповідачем документи не свідчать про вжиття ним всіх заходів необхідних для належного виконання своїх зобов'язань за договором.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором, оскільки, несвоєчасно поставив товар.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити обумовлений у специфікації товар, а позивач - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 5.1 договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 30 календарних днів з дати набрання чинності цього договору, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до накладних № РН-0814/01 від 14.08.2019, № РН-1008/01 від 08.10.2019, № РН-1024/04 від 25.10.2019, № РН-1104/01 від 04.11.2019, № РН-1122/01 від 22.11.2019, № РН-1206/02 від 06.12.2019, відповідачем поставлено товар на загальну суму 1 748 808,00 грн. за договором № 126-НП від 11.06.2019.
Відповідач поставив товар з порушенням строку визначеним договором, що підтверджено матеріалами справи.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У пункті 9.2 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штрафу розмірі 7 відсотків вказаної вартості. При цьому день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого п. 5.1 розділу 5 цього договору вважається днем прострочення за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов договору.
Позивачем нараховано 157 982,74 грн. пені, 122 416,56 грн. штрафу.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем неправомірно включено до періоду прострочення відповідача день виконання зобов'язання, тобто день поставки товару відповідно до кожної накладної.
Отже, за розрахунком суду, здійсненим за загальний період прострочення виконання відповідачем зобов'язань по поставці товару, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 156233,94 грн.
Крім того, перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд зазначає про його обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв'язку позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, заперечення відповідача проти позовних вимог ґрунтуються на необхідності звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань на підставі ст. 617 ЦК України, оскільки це сталося внаслідок випадку (казусу), що підтверджується висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/319 від 19.07.2019.
Однак, вказані заперечення суд розглянув та відхилив, з огляду на таке.
На підтвердження виникнення випадку в розумінні ст. 617 ЦК України позивач посилається на висновок Київської торгово-промислової палати № 1703-4/319 від 19.07.2019.
Водночас, у вказаному висновку про істотну зміну обставин (hardship) Київська торгово-промислова палата підтверджує настання істотної зміни обставин за договором про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами типу А темно-синього кольору) № 126 НП від 11.06.2019, що виявилися у затримці виготовлення та постачання товару за договором поставки товару від 02.04.2018 № 1, який укладений відповідачем з ТОВ «МІК», та зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт" має право вимагати перегляду та внесення змін до умов договору про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами типу А темно-синього кольору) № 126 НП від 11.06.2019 в частині строків постачання товару.
За змістом пунктів 10.3, 10.4 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за цим договором.
Також, умовами пунктів 13.1, 13.2 договору передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього договору, в тому числі щодо коригування його ціни, вважають дійсними, якщо вони оформлені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими на це представниками сторін.
Настання істотних змін обставин, які сторони не могли передбачити при укладенні цього договору підтверджується виключно висновком щодо унеможливлення виконання зобов'язань за цим договором, виданим Торгово-промисловою палатою України.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що всупереч умов договору, доданий до матеріалів справи висновок про істотну зміну обставин (hardship) № 1703-4/323 від 19.07.2019 про істотну зміну обставин складений не Торгово-промисловою палатою України, а Київською торгово-промисловою палатою.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з листом щодо перенесення термінів постачання продукції за договором у зв'язку із суттєвою зміною обставин лише 23.12.2019, тобто вже після виконання своїх зобов'язань з пропуском встановленого договором строку.
Будь-яких інших доказів вчинення дій спрямованих на запобігання порушення строків поставки та з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами типу А темно-синього кольору) № 126 НП від 11.06.2019 відповідачем не надано.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, враховуючи викладені обставини, приймаючи до уваги, що у відповідності до вказаних приписів законодавства недодержання своїх обов'язків контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт" не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, оскільки істотна зміна обставин, про яку йде мова у висновку № 1703-4/319 від 19.07.2019 Київської торгово-промислової палати, може бути підставою для зміни положень договору щодо терміну поставки, проте матеріали справи не містять доказів внесення сторонами відповідних змін до вказаного договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій за порушення взятих на себе зобов'язань зі своєчасної поставки товару за договором.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% суд зазначає таке.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що зобов'язання є повністю виконаним; причиною неналежного виконання зобов'язання є істотна зміна обставин, що підтверджена висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/319 від 19.07.2019; товар поставлявся із запізненнями; позивачем не зазначено про понесені ним у зв'язку із несвоєчасною поставкою збитки, тому розмір штрафних санкцій не є співмірним із розміром збитків; поведінка підповідача свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації; стягнення з відповідача штрафних санкцій матиме негативні наслідки для його діяльності; відповідач має ознаки збитковості.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Отже, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.
Розглядаючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов'язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, нарахована позивачем неустойка підлягає стягненню за сам факт допущення постачальником порушення, незалежно від того, чи завдано покупцю у зв'язку з цим збитків, оскільки позивач є таким само господарюючим суб'єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
При цьому суд також зазначає, що хоч відповідач і виконав зобов'язання з поставки товару за договором у повному обсязі, однак здійснив це з суттєвим простроченням, оскільки поставка мала відбутися в липні 2019 року, однак у повному обсязі товар передано позивачу лише у серпні-грудні 2019 року.
Крім того, в даному випадку суд враховує, що сума неустойки, нарахована згідно з умовами укладеного між сторонами договору і з огляду на вартість несвоєчасно поставленого товару у розмірі 1 748 808,00 грн., неустойка не є "значно" чи "надмірно" великою.
Крім того, оскільки господарська діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, то незначна дохідність підприємства не є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання господарського зобов'язання.
Посилання відповідача на істотну зміну обставин як причину несвоєчасного виконання умов договору, що підтверджена висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/319 від 19.07.2019, суд не бере до уваги з підстав, встановлених вище.
З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, встановивши відсутність достатнього обсягу доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Національної поліції України є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК ТРЕЙДОПТ" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 4, ідентифікаційний код 41737375) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, ідентифікаційний код 40108578) пеню у розмірі 156 233,94 грн, штраф у розмірі 122 416,56 грн. та судовий збір у розмірі 4 179,76 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 16.09.2020.
Суддя О.В. Гулевець