17.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/615/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН"
до відповідача: Фермерського господарства "Персей Агро"
про стягнення заборгованості в сумі 212060 грн 38 к.
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" із позовною заявою до Фермерського господарства "Персей Агро" про стягнення заборгованості в сумі 212060 грн 38 к.
Вирішення судом процесуальних питань.
21.07.2020 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі, суд надіслав відповідачу на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку відповідач отримав 27.07.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
21.07.2020 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесені зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Станом на 18.09.2020 заява про продовження процесуальних строків на подання відзиву на позов від відповідача не надходила.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При розгляді справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки запчастин до сільськогосподарської техніки № 220517-01-З від 22.05.2017 щодо своєчасної оплати поставленого товару, в результаті чого виникла заборгованість. Позивач обґрунтував позов ст.525,526,610,611,629 ЦК України. На підставі ст. 625 ЦК України та керуючись п.7.2. договору нарахував відповідачу пеню та 3% річних на суму боргу.
Заперечення відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.
22.05.2017 сторони спору уклали договір поставки запчастини до сільськогосподарської техніки №220517-01-З, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов"язався поставляти покупцю запчастини до сільськогосподарської техніки (далі по тексту - товар), а покупець зобов"язався прийняти товар та оплатити його відповідно до умов цього договору, товар поставляється партіями, згідно замовлень покупця.
Загальна вартість товару (ціна договору), що постачається згідно цього договору визначається у рахунках, накладних та /або додатках (п.2.1. договору).
Покупець здійснює оплату товару в гривнях протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару згідно з накладною, якщо інше не зазначене в додатках до цього договору (п.2.2. договору в редакції Змін від 05.03.2019).
В пункті 7.2. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за кожний день прострочення пеню в розмірі 0,3 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ), від суми простроченого платежу.
Відповідно до п.9.1, цей договір набуває чинності з моменту підписання його і діє до 31 грудня 2017 року, а за розрахунками - до повного їх завершення. Якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить письмово іншу сторону про бажання припинити дію договору, договір продовжується на кожен наступний календарний рік на таких самих умовах.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 206311 грн 49 к., що підтверджується приєднаними до матеріалів справи копіями видаткових накладних, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.
В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав, отриманий товар оплатив частково в сумі 30684 грн 41 к. Внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 175627 грн 08 к.
Станом на 16.07.2020 сума боргу залишилась не погашеною, у зв"язку з чим позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.2. договору за прострочення виконання грошового зобов"язання нарахував відповідачу 32221 грн 73 к. - пені, 4211 грн 57 к. - 3% річних та звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6. ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару в в строк, встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 175627 грн 08 к. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3 % річних за періоди прострочки по кожній накладній, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" більші за суму 3% річних заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних в межах заявлених позовних вимог.
Суд також перевірив правильність нарахування позивачем пені, сума якої менша за суму заявлену позивачем до стягнення та задовольняє вимоги в частині стягнення 23897 грн 95 к. пені. В частині стягнення 8323 грн 78 к. пені суд відмовляє, оскільки позивач при їх розрахунку не врахував положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а також положення ч.6. ст.232 ГК України відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 175627 грн 08 к. основного боргу, 23897 грн 95 к. - пені та 4211 грн 57 к. - 3% річних.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 3180 грн 91 к., що підтверджується платіжним дорученням №10062 від 10 липня 2020 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог судовий збір в розмірі 3056 грн 05 к. - покладає на відповідача, судовий збір в розмірі 124 грн 86 к. - на позивача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" до Фермерського господарства "Персей Агро" про стягнення заборгованості в сумі 212060 грн 38 к. задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "Персей Агро", вул. Калуське шосе, буд. 2А, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423 (код 34217403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", вул. Степана Будного, буд. 4 А, м. Тернопіль, 46400 (код 32941987) - 175627 (сто сімдесят п"ять тисяч шістсот двадцять сім гривень) 08 к. - основного боргу, 23897 (двадцять три тисячі вісімсот дев"яносто сім гривень) 95 к. - пені та 4211 (чотири тисячі двісті одинадцять гривень) 57 к. - 3% річних, а також 3056 (три тисячі п"ятдесят шість гривень) 05 к. - судового збору.
В частині позовних вимог про стягнення 8323 (вісім тисяч триста двадцять три гривні) 78 к. пені - відмовити.
Судовий збір в сумі 124 (сто двадцять чотири гривні) 86 к. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 17.09.2020
Суддя Т. В. Максимів