16.09.2020 м. Ужгород Справа № 907/352/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбогаз Ужгород», м. Ужгород
до відповідача Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», м. Ужгород
про стягнення 30716,12 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) та усунення перешкод в користуванні майном
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
сторони не викликались
Позивач звернувся з позовом, яким просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за Договором суборенди майданчика №29-Б від 01.07.2019 (з наступними змінами, внесеними Додатковими угодами №№ 1, 2, 5) в розмірі 9200,00 грн, посилаючись на ст. ст. 11, 526, 530, 762, 785 ЦК України, ст. 193 ГК України. У зв'язку з неповерненням відповідачем по акту приймання-повернення після закінчення дії договору об'єкту оренди, позивачем у порядку ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 7.5 Договору нараховано також неустойку у вигляді подвійної орендної плати за період з 11.12.2019 до 31.05.2020 на суму 26116,12 грн, а також заявлено вимогу про усунення перешкод в користуванні майном шляхом вивільненням майданчика від належного відповідачу майна.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2020р. відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Після відкриття провадження у справі 04.06.2020р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про зменшення позовних вимог в частині нарахування неустойки, яка відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, відтак, прийнята судом до розгляду. За таких обставин, предметом спору в цій частині є вимога про стягнення з відповідача за період з 11.01.2020 до 31.05.2020 неустойки в розмірі 21516, 00 грн.
На адресу суду надійшов відзив на позов, відповідь на відзив, які відповідають вимогам ст. ст. 165, 166 ГПК України, тому прийняті судом до розгляду.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем-орендарем взятих на себе за Договором суборенди майданчика №29-Б від 01.07.2019 (з наступними змінами, внесеними Додатковими угодами №№ 1, 2, 5) зобов'язань по орендній платі, просить стягнути заборгованість в розмірі 9200,00 грн. У зв'язку з неповерненням відповідачем по акту приймання-повернення після закінчення дії договору об'єкту оренди, позивачем також у порядку ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 7.5 Договору нараховано неустойку у вигляді подвійної орендної плати за період з 11.01.2020 до 31.05.2020 на суму 21516, 12 грн, а також заявлено вимогу про усунення перешкод в користуванні майном шляхом вивільнення майданчика від належного відповідачу майна.
Заперечення відповідача
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує повністю. З огляду на те, що в період з грудня 2019 року по теперішній час позивач повністю унеможливив доступ відповідача до приміщень та можливість демонтажу і вивезення власного майна з орендованого бетонного майданчику (підтвердженням чого є акти про недопуск від 22.04.2020 та 01.06.2020), вважає вимогу про стягнення суми в розмірі 9200,00 грн безпідставною та неправомірною. Правовою підставою свого твердження вважає норму ч. 6 статті 762 ЦК України, за змістом якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Наголосив, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за один і той же період користування є неможливим, оскільки таке нарахування суперечить статті 61 Конституції України.
Відповідь на відзив
Вважає викладені у відзиві доводи відповідача необґрунтованими, спрямованими лише на те, щоб уникнути сплати боргу по орендній платі та нарахованої неустойки за невиконання зобов'язання повернути орендоване майно на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України. Вважає, подані відповідачем акти неналежними доказами, оскільки зазначена в ній інформація не відповідає дійсності, та й про існування актів позивач дізнався лише в день отримання відзиву на позовну заяву. Крім того, наголосив, що акти підписані в односторонньому порядку без зазначення особи, яка не допускала його до об'єкту оренди.
Стверджує, що ніколи не вчиняв дії, спрямовані на перешкоду в користуванні відповідачем орендованим приміщенням, звертає увагу суду, що бетонний майданчик є відкритою площею і не зачиняється жодними ключами, які за твердженням відповідача знаходились у позивача.
Наголосив, що після закінчення строку дії договору звертався до відповідача з листами-вимогами про звільнення займаного майна, однак, відповідач залишив їх без відповіді та задоволення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Між Публічним акціонерним товариством «Ужгородський Турбогаз», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Турбогаз Ужгород», як орендарем, 01.03.2018 укладено договір оренди №123, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) частину цілісного майнового комплексу, що знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Болгарська, 3.
В подальшому, 01.07.2019 між ТОВ «Турбогаз Ужгород» (позивач, орендар), та АТ «Комерційний інвестиційний банк» (відповідач, суборендар) укладений договір суборенди частини зaлізобетонного майданчика № 29-Б (далі - договір), за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування (суборенду) частину залізобетонного майданчика, загальною площею - 517,5 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Болгарська. буд. 3 (далі - об'єкт оренди), строком до 31 липня 2019 р. (включно). Додатковими угодами до договору №1 від 31.07.2019, №2 від 31.08.2019, № 5 від 30.11.2019, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2019 без права подальшої пролонгації договору, в частині обов'язків по розрахунках - до повного їх проведення.
Положеннями договору сторони погодили, зокрема, наступне:
2.1. Приймання-передача об'єкта суборенди здійснюється двосторонньою комісією.
2.5. Об'єкт суборенди вважається переданим в суборенду з моменту підписання акту приймання-передачі членами двосторонньої комісії.
3.1. Базовий розмір орендної плати за використання об'єкта суборенди за один місяць суборенди становить 2300,00 грн., в т. ч. ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
3.2. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом користування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.
3.4. Орендна плата сплачується суборендарем на підставі виставлених орендарем рахунків в безготівковому чи готівковому порядку, шляхом нанесених передоплати в розмірі 100% щомісячно до 10-го (десятого) числа поточного місяця.
3.11. Суборендар зобов'язаний сплатити орендну плату за весь час суборенди з моменту отримання об'єкта суборенди та складання відповідно акту по час повернення об'єкта суборенди та складання відповідного акту.
7.5. Якщо суборендар не виконує обов'язок, щодо повернення об'єкта суборенди після припинення дії договору або його розірвання, він зобов'язаний сплатити на користь орендаря неустойку у розмірі подвійної плати за користування об'єктом суборенди за весь час прострочення.
9.1. Суборендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди після припинення дії цього Договору або його розірвання в тому ж стані, в якому він був переданий в суборенду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
9.2. Повернення об'єкта суборенди орендарю здійснюється двосторонньою комісію, яка складається з представників сторін договору.
9.3. Сторони повинні розпочати передачу об'єкта суборенди протягом 10 (десяти) днів з дати закінчення строку дії цього договору або його розірвання чи припинення.
9.5. Об'єкт суборенди має бути переданий суборендарем і прийнятий орендарем протягом 10 (десяти) днів з дати закінчення строку дії цього договору або його розірвання або припинення.
9.6. При передачі об'єкта суборенди складається та підписується двосторонній Акт приймання-передачі.
10.4. Сторони погоджуються з тим, що ними узгоджено всі істотні умови, прямо визначені законодавством для таких договорів, і зобов'язуються надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати.
10.5. Чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Судом встановлено, що визначене умовами договору майно було передано позивачем відповідачу на підставі Акту приймання-передачі об'єкту суборенди до договору №29-Б суборенди майданчика від 01 липня 2019 року.
Внаслідок підписання сторонами зазначених вище додаткових угод, строк дії договору складає період: липень 2019 - 31 грудня 2019 року. Заборгованість по орендній платі за вказаний період у суборендаря відсутня.
Позивач стверджує, що після закінчення строку дії договору суборенди 31.12.2019, звертався до відповідача з листами - вимогами №120 від 16.04.2020; №132 від 04.05.2020 про звільнення ним займаного приміщення шляхом його повернення на умовах п. 9 договору, проте останній залишив їх без реагування та задоволення.
Посилаючись на те, що після закінчення строку дії договору відповідач не повернув об'єкт оренди в установлений договором спосіб ( тобто у десятиденний строк після закінчення строку дії договору за актом приймання-передачі), позивач звернувся до суду з вимогою усунути перешкоди в користуванні товариством-позивачем вказаним майном шляхом звільнення залізобетонного майданчика від майна, що належить відповідачу або третім особам, та стягнути з останнього 9200,00 грн орендної плати, нарахованої з огляду на положення пункту 3.11 Договору (за весь час суборенди з моменту отримання об'єкта суборенди та складання відповідно акту по час повернення об'єкта суборенди та складання відповідного акту).
Окрім того, покликаючись на положення пункту 7.5 Договору та частину 2 статті 785 Цивільного кодексу України позивачем нараховано неустойку у вигляді подвійної орендної плати за період з 11.01.2020 до 31.05.2020 в розмірі 21516, 00 грн.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Спірні відносини сторін, оскільки вони стосуються договірних зобов'язань сторін як учасників господарських відносин щодо оренди майна, регулюються відповідними приписами Цивільного та Господарського кодексів України (далі - ЦКУ, ГКУ).
За змістом ст. ст. 283, 286 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до частини 6 статті 283 та частини 4 статті 291 ГК України до відносин оренди між суб'єктами господарювання застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Приписами статті 785 Цивільного кодексу України унормовано обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до умов Договору про внесення змін № 5 до Договору № 29-Б суборенди майданчика від 01.07.2019 строк дії договору: до 31.12.2019 включно, без права подальшої пролонгації договору.
З огляду на зазначене, зважаючи на пункт 9.1 Договору, який кореспондується з положенням статті 785 Цивільного кодексу України, суд констатує, що в період часу 01.01.2020-10.01.2020 у відповідача виник обов'язок повернути позивачу об'єкт оренди за актом приймання-передачі.
Всупереч наведеному, матеріал справи не містять доказів повернення орендованого майна. Відповідач, стверджуючи про неможливість користування майном починаючи з грудня 2019 року і по теперішній час, не заперечив той факт, що двосторонній акт щодо повернення об'єкта оренди ним не підписувався.
Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що зобов'язання, господарське зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦКУ, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, беручи до уваги відсутність між сторонами договірних відносин з 01.01.2020, тобто відсутність правових підстав користування відповідачем майном позивача. в т .ч. розміщення на ньому майна, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні вказаним майном шляхом звільнення залізобетонного майданчика від майна, що належить відповідачу або третім особам, підлягають задоволенню судом.
Подані позивачем листи - вимоги №120 від 16.04.2020; №132 від 04.05.2020 про звільнення відповідачем займаного приміщення до уваги судом не взято, оскільки докази їх вручення відповідачу суд розцінює як неналежні: проставлення відмітки про дату отримання особою, прізвище якої зазначено без зазначення посадового становища чи печатки вхідної кореспонденції товариства, зазначені листи не містять.
Щодо вимоги про стягнення орендної плати.
При укладені договору суборенди сторони погодили, що суборендар зобов'язаний сплатити орендну плату за весь час суборенди з моменту отримання об'єкта суборенди та складання відповідно акту по час повернення об'єкта суборенди та складання відповідного акту (пункт 3.11).
З аналізу норм орендного законодавства слід дійти висновку, що припинення договору оренди шляхом припинення строку дії договору найму не звільняє відповідача від сплати орендної плати за час фактичного користування майном. Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов'язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Оскільки судом вже встановлено вище, що акт про повернення майна з оренди сторонами підписаний не був, вимога позивача про стягнення орендної плати після закінчення строку дії договору є правомірною.
Разом з тим, в поданому позивачем розрахунку нарахування орендної плати містяться відомості про внесення відповідачем 03.02.2020 платежу за суборенду майданчика за лютий 2020 року.
За таких обставин, твердження позивача про наявність у відповідача боргу за період з січня до травня 2020 року на суму 9200 грн є помилковим. Відтак, стягненню підлягає несплачена орендна плата за січень 2020 року, березень-травень 2020 року, тобто позовні вимоги щодо стягнення орендної плати підлягають до задоволенню в частині,- на суму 6900 грн, в решті ж йому слід відмовити.
Щодо стягнення неустойки у вигляді подвійної орендної плати.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як зазначалося вище, відповідно до частин першої, другої статті 785 ЦК України в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Умовами договору сторони погодили аналогічну міру відповідальності, яка передбачена ст. 785 Цивільного кодексу України.
Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі. Така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.10.2019 у справі №924/80/19, від 16.06.2020 у справі № 910/14860/19.
Разом з тим, судом взято до уваги, що вимогами частини першої статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, боржник має надати відповідні докази неможливості виконання обов'язку з повернення майна орендодавцю.
Судом оцінено доводи відповідача щодо обмеження позивачем доступу до приміщення та відсутність можливості демонтажу і вивезення власного майна з орендованого бетонного майданчику. Оскільки єдиними доказами, які подані на підтвердження викладених у відзиві обставин є акти про недопуск, складені в односторонньому порядку представниками самого ж відповідача, без свідків, без зазначення часу, обставин та без участі представників позивача, суд відхиляє їх як такі, що не доведені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами.
До того ж доведення чи спростування факту доступу чи обмеження до орендованих приміщень не ставиться в залежність та не впливає на факт відсутності укладення Акту повернення майна, вони не є взаємозалежними. Правове значення для нарахування майнової відповідальності у вигляді неустойки, визначеної пунктом другим статті 785 Цивільного кодексу України, має обставина неповернення майна орендодавцю. Доказів ж звернення до позивача з вимогою прийняти майно з оренди чи будь-які обставини, що свідчили б про неможливість чи перешкоджання з боку позивача підписати акт приймання-передачі суду подано не було.
За таких обставин, здійснивши перевірку нарахованої позивачем подвійної орендної плати за період 11 січня 2020 року - 31 травня 2020 року, суд вважає її розмір арифметично вірним, тому з огляду на наведене вище задовольняє вимогу про її стягнення в повному обсязі.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76 - 80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Судом встановлено, що при зверненні з первісними позовними вимогами позивачем сплачений судовий збір в розмірі 4204 грн. (платіжне доручення № 909 від 01.06.2020). Внаслідок зменшення позовних вимог належна до сплати сума судового збору залишилася та ж.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 4046,60 грн. витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Гойди, буд. 10, код ЄДРПОУ 19355562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбогаз Ужгород» (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Болгарська, буд. 3, код ЄДРПОУ 41918052) суму 28416,12 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста шістнадцять грн. 12 коп.), в тому числі основного боргу - 69200, 00 грн., неустойки в розмірі 21516,12 грн., а також 4046,60 грн. ( чотири тисячі сорок шість гривень 60 коп.) у відшкодування сплаченого судового збору.
3. В стягненні решти суми - відмовити.
4. Зобов'язати Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Гойди, буд. 10, код ЄДРПОУ 19355562) усунути перешкоди у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбогаз Ужгород» (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Болгарська, буд. 3, код ЄДРПОУ 41918052) орендованим майном шляхом звільнення орендованої ним частини залізобетонного майданчика, загальною площею - 517,5 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Болгарська. буд. 3.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається-http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.В. Андрейчук