вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3406/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (смт. Роздори, Синельниківського району, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 12686С-АТ від 30.03.2018 у загальному розмірі 982 975 грн. 99 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (далі - відповідач) заборгованості за договором про надання послуг № 12686С-АТ від 30.03.2018 у загальному розмірі 982 975 грн. 99 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 812 126 грн. 09 коп. - основний борг;
- 170 849 грн. 90 коп. - 30% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № 12686С-АТ від 30.03.2018 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем в період з 10.06.2019 по 06.11.2019 послуг та встановлених запасних частин, відповідно, наявністю боргу у сумі 812 126 грн. 09 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 5.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 30% річних від простроченої суми за загальний період прострочення з 25.07.2019 по 18.06.2020 в сумі 170 849 грн. 90 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 744 грн. 64 коп.
Ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
З приводу строку вирішення даного спору суд вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 30.06.2020.
При цьому, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 продовжено період карантину до 31.10.2020.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, строк на вирішення даної справи господарським судом не є порушеним.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.06.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 52532, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Роздори, вулиця Робоча, будинок 10-Б, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.74-77).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 30.06.2020, було вручено відповідачу 04.07.2020, що підтверджується поштовим повідомленням № 4930011875191 (№ 5253200052378) (а.с.86).
Так, ухвалою суду від 30.06.2020, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
При цьому, слід відзначити, що вказані в ухвалі строки для надання відзиву на позовну заяву були продовження в силу закону (пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, відповідачу була надана можливість у строки, визначені, зокрема, пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, надати відзив на позовну заяву протягом всього строку дії карантину (до 17.07.2020 - дня, в який набули чинності зміни до вказаної процесуальної норми).
В подальшому, з набранням чинності 17.07.2020 змін, якими було скасовано автоматичне продовження строків та надано можливість протягом 20 днів (з 17.07.2020 по 05.08.2020) звернутися із клопотанням про їх продовження, відповідач з таким клопотанням до суду не звертався.
Враховуючи положення пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України у діючій редакції, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 05.08.2020 включно.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 16.09.2019 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення заборгованості за спірними договором, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 30.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг № 12686С-АТ (далі - договір, а.с.10-12), відповідно до умов якого в порядку та на умовах визначених договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку здійснювати сервісне обслуговування та ремонт сільськогосподарської техніки замовника марки John Deere, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги та використані запасні частини.
Сервісне обслуговування включає наступні роботи:
- здійснення виконавцем регламентних (обов'язкових) робіт, передбачених в інструкції експлуатації;
- поточний та терміновий ремонт техніки, що здійснюється за письмовою заявкою замовника (пункт 1.1 договору).
У розділі 8 договору "Дія договору" сторони визначили, що:
- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 8.1. договору);
- строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору та закінчується 27.03.2020, а відносно виконання сторонами своїх зобов'язань за договором - до повного їх виконання (пункт 8.2. договору).
Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Так, у пункті 2.1. договору сторони погодили, що найменування, асортимент, кількість, ціна на запасні частини та матеріали, необхідних для надання послуг за договором, обумовлюється в погоджених сторонами відповідних актах виконаних робіт до договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з умовами пункту 2.3. договору, ціна на запасні частини формується виходячи з їх вартості в доларах США (в еквіваленті по курсу, передбаченому цим договором) і встановлюється в українських гривнях та вказується у відповідних актах виконаних робіт по договору. Сума вартості запасних частин, зазначена в акті виконаних робіт, розрахована із міжбанківського курсу продажу долару США, встановленого на інтернет-сайті http://www.udinform.com/, сформованого на 16:00 за київським часом на дату, що передує даті укладання сторонами відповідного акту. При цьому оплата запасних частин здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижче наведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів:
S = Z * A, гривень, де
S - ціна запасних частин на момент оплати (грн.);
Z узгоджена сторонами ціна запасних частин у валюті, зазначена у відповідних актах виконаних робіт по договору;
A - міжбанківський курс продажу долару США, встановлений на інтернет-сайті http://www.udinform.com/, сформований на 16:00 за Київським часом на дату, що передує даті фактичної сплати замовником коштів за запасні частини, збільшений на розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі іноземної валюти ( надалі іменується "міжбанківський курс").
У відповідності до пункту 3.2. договору, здавання послуг виконавцем з використаними запасними частинами та приймання їх результатів замовником оформлюється актом виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у період з 10.06.2019 по 06.11.2019 позивачем були надані відповідачу послуги із використанням запасних частин, що підтверджується складеними позивачем та відповідачем актами виконаних робіт, а саме:
- актом виконаних робіт № 92116 від 10.06.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 18 654 грн. 30 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 3 042,72 доларів США (а.с.14);
- актом виконаних робіт № 92117 від 10.06.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 6 900 грн. 12 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 591,81 доларів США (а.с.15);
- актом виконаних робіт № 93993 від 12.07.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 64 655 грн. 10 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 6 940,10 доларів США (а.с.16);
- актом виконаних робіт № 94751 від 29.07.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 4 854 грн. 60 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 306,75 доларів США (а.с.17);
- актом виконаних робіт № 94752 від 29.07.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 3 450 грн. 06 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 306,75 доларів США (а.с.18);
- актом виконаних робіт № 94753 від 29.07.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 3 450 грн. 06 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 306,75 доларів США (а.с.19);
- актом виконаних робіт № 94754 від 29.07.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 3 450 грн. 06 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 306,75 доларів США (а.с.20);
- актом виконаних робіт № 96359 від 29.08.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 6 004 грн. 08 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 844,62 доларів США (а.с.21);
- актом виконаних робіт № 96360 від 29.08.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 6 325 грн. 11 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 883,07 доларів США (а.с.22);
- актом виконаних робіт № 96361 від 29.08.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 4 600 грн. 08 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 846,29 доларів США (а.с.23);
- актом виконаних робіт № 96396 від 29.08.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 18 400 грн. 32 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 718,67 доларів США (а.с.24);
- актом виконаних робіт № 96460 від 30.08.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 16 003 грн. 26 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 2 809,05 доларів США (а.с.25);
- актом виконаних робіт № 97870 від 25.09.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 4 503 грн. 06 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 303,87 доларів США (а.с.26);
- актом виконаних робіт № 97872 від 25.09.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 4 503 грн. 06 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 343,14 доларів США (а.с.27);
- актом виконаних робіт № 98329 від 04.10.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 3 450 грн. 06 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 462,87 доларів США (а.с.28);
- актом виконаних робіт № 98930 від 23.10.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 4 152 грн. 06 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 346,48 доларів США (а.с.29);
- актом виконаних робіт № 98935 від 23.10.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 4 152 грн. 06 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 301,47 доларів США (а.с.30);
- актом виконаних робіт № 99259 від 30.10.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 9 103 грн. 14 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 1 142,84 доларів США (а.с.31);
- актом виконаних робіт № 99454 від 06.11.2019, відповідно до якого були надані послуги на суму 18 303 грн. 30 коп. та використані матеріали валютною вартістю матеріалів - 1 848,97 доларів США (а.с.32).
При цьому, слід зауважити, що відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 вказаного Закону).
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Статтею 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Отже, створення електронного документа завершується накладенням електронного цифрового підпису його автора та надає електронному документу статусу оригіналу.
Вказані вище акти виконаних робіт підписані позивачем та відповідачем електронними підписами без будь-яких зауважень, в кожному з наведених вище актів зазначено, що роботи виконані в повному обсязі, претензій на момент складання акту з боку замовника немає.
Подані позивачем акти скріплені електронним цифровим підписом обох сторін та мають статус оригіналу документів офіційного характеру.
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання замовником акту виконаних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття послуг за зазначеними актами відповідачем також не заявлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за ним.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов'язок замовника оплатити вартість цієї послуги.
У зв'язку з прийняттям у спірний період послуг відповідачем, за кожним актом виконаних робіт, складеним в період з 10.06.2019 по 06.11.2020, що наведені вище, позивачем були виставлені відповідачу рахунки для оплати (а.с.33-56).
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з пунктом 3.1. та пунктом 2.4. договору, за надання передбачених договором послуг та запасних частин і матеріалів замовник здійснює оплату 100 % їх вартості протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. Оплата здійснюється в національній валюті України з урахуванням пункту 2.3. договору.
Крім того, 09.08.2019 сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг № 12686С-АТ від 30.03.2018, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти пункт 3.1 договору у новій редакції, а саме: "3.1. За надання передбачених договором послуг замовник здійснює оплату 100 % вартості послуг в строк до 01.11.2019" (а.с.13).
Тобто, за всі надані послуги та встановлені запасні частини, починаючи з 09.08.2019, замовник зобов'язаний здійснити оплату в строк до 01.11.2019.
Як зазначає позивач, ним взяті на себе зобов'язання щодо надання обумовлених договором послуг виконані у повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості та обсягу наданих послуг відповідач з моменту їх надання і до теперішнього часу не висловлював. Однак, відповідач вартість наданих в період з 10.06.2019 по 06.11.2019 послуг та встановлених запасних частин на загальну суму 812 126 грн. 09 коп. не оплатив, що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи визначені контрагентами у пункті 3.1. договору порядок розрахунків за надані послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем за актами виконаних робіт, суд зазначає, що строк оплати за наведеними вище спірними актами є таким, що настав.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати наданих позивачем в період з 10.06.2019 по 06.11.2019 послуг та встановлених запасних частин на загальну суму 812 126 грн. 09 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Слід також відзначити, що зазначений борг (812 126 грн. 09 коп.) включає в себе:
- заборгованість за надані в період з 10.06.2019 по 06.11.2019 послуги у сумі 204 913 грн. 23 коп.;
- гривневий еквівалент вартості встановлених в період з 10.06.2019 по 06.11.2019 запасних частин, яка відповідно до спірних актів складає 22 652,97 доларів США, а саме: 607 212 грн. 86 коп., який визначений за курсом продажу долару США (26,8050 грн. за 1 долар США), встановленому у міжбанківський інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com) сформованому на 16:00 за Київським часом на 17.06.2020 та становить 607 212 грн. 86 коп.) (22 652,97 доларів США * 26,8050 грн./ долар США).
Слід також відзначити, що відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, у зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується і саме на неї покладається обов'язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання.
Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 812 126 грн. 09 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В той же час, у пункті 5.2. договору сторони передбачили, що у випадку порушення замовником строку оплати будь-яких платежів за даним договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення за кожен день прострочення, за весь період прострочення без будь-яких обмежень по строкам, від суми прострочених платежів. Крім того, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених договором, він сплачує виконавцю у відповідності до статті 625 ЦК України 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення. У випадку, якщо прострочення платежів за даним договором складає більше 5 календарних днів, замовник зобов'язаний додатково, окрім пені, сплатити виконавцю штраф у розмірі 20% від вартості прострочених платежів.
Так, за змістом ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до положень частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи вищевикладене, та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строки, визначені умовами договору, на підставі пункті 5.2. договору та статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 30% річних від простроченої суми за загальний період прострочення з 25.07.2019 по 18.06.2020 в сумі 170 849 грн. 90 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 30% річних, зробленого позивачем (а.с.3-4), та встановлено, що під час його проведення позивачем було правильно визначено періоди прострочення, а також суми заборгованості, арифметично розрахунок проведено також вірно.
Таким чином, розрахунок 30% річних, здійснений позивачем у позовній заяві (а.с.3-4), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення 30% річних підлягають задоволенню в сумі 170 849 грн. 90 коп.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 14 744 грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 12686С-АТ від 30.03.2018 у загальному розмірі 982 975 грн. 99 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (52532, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Роздори, вулиця Робоча, будинок 10-Б; ідентифікаційний код 34590337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, м. Дніпро, вулиця Собінова, будинок 1; ідентифікаційний код 32232765) 812 126 грн. 09 коп. - основного боргу, 170 849 грн. 90 коп. - 30% річних, 14 744 грн. 64 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 17.09.2020.
Суддя Ю.В. Фещенко