Справа № 460/1715/19
Провадження №2/944/456/20
31.08.2020 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кондратьєвої Н.А.
за участю секретаря судового засідання Юрчишина В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 117349,96 грн, з яких 53191,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 23171,55 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 34822,93 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 100,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 5564,28 грн - штраф (процентна складова). Свої вимоги мотивує тим, що 14.11.2012 року відповідач звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 14.11.2012 року, згідно з умовами якої відповідачу було надано кредит у розмірі 26500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю поінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк». АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Оскільки ОСОБА_1 порушив зобов'язання з повернення суми кредиту, просить позов задовольнити, стягнути на його користь вказану заборгованість, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Ухвалою від 20.05.2019 року суддею Кондратьєвою Н.А. відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20.12.2019 року представник відповідача - адвокат Воробець С.І. подав до суду письмові пояснення у справі. Вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та незаконними, такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивач окрім тіла кредиту просить стягнути з відповідача заборгованість по процентах, пеню та штраф. На підтвердження своїх позовних вимог окрім розрахунку кредитної заборгованості позивач надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанку», якими визначені в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін. При цьому, вказані тарифи та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанку» не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з ними був ознайомлений відповідач. Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. За весь період користування картки відповідачем було отримано 114820,38 грн, а повернуто - 108023,55 грн. Різниця складає 6796,83 грн. На підставі наведеного просить у задоволенні позову відмовити.
13.01.2020 року представник позивача скерував до суду відповідь на пояснення. Зазначає, що позивач підписуючи Анкету-заяву підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Підпис позивальника на кредитному договорі свідчить про те, що йому були добре відомі і цілком зрозумілі всі умови договору і він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Щодо розрахунку, наданого відповідачем, такий є неналежним доказом, оскільки останній не має спеціальних знань для здійснення такого розрахунку. Судово-бухгалтерської експертизи з метою з'ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором не проводилася, а тому підстави вважати наданий банком розрахунок заборгованості неналежним відсутні. Окрім того, як вбачається з виписки по рахунку, відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування. Зауважує, що Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. На даний час відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконав, тому просить позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 16.06.2020 року Яворівським районним судом Львівської області витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо погашення ОСОБА_1 грошових зобов'язань за кредитним договором № б/н від 14.11.2012 року, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_1 , а саме: щодо суми коштів, зарахованих банком на погашення кредиту (прострочена, поточна); суми коштів, зарахованих банком на погашення процентів за користування кредитом (прострочені, поточні); суми коштів, зарахованих банком на погашення комісії; суми коштів, зарахованих банком на погашення пені; суми коштів, зарахованих банком на погашення штрафів (фіксована частина, процентна складова).
23.06.2020 року на виконання ухвали суду представником позивача на електронну адресу суду надіслано виписку по рахунку ОСОБА_1 , витребувана інформація суду не надана, причини неможливості подати таку інформацію суду не повідомлено.
Ухвалою від 13.07.2020 року Яворівським районним судом Львівської області повторно витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо погашення ОСОБА_1 грошових зобов'язань за кредитним договором № б/н від 14.11.2012 року, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_1 , а саме: щодо суми коштів, зарахованих банком на погашення кредиту (прострочена, поточна); суми коштів, зарахованих банком на погашення процентів за користування кредитом (прострочені, поточні); суми коштів, зарахованих банком на погашення комісії; суми коштів, зарахованих банком на погашення пені; суми коштів, зарахованих банком на погашення штрафів (фіксована частина, процентна складова).
21.07.2020 року на адресу суду на виконання ухвали суду представником позивача скеровано лист, в якому зазначено, що нарахування коштів відображено в рахунку заборгованості. Запитувана інформація суду не надана.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до позовної заяви долучив клопотання про підтримання позову у повному обсязі та розгляд справи у відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був належним чином повідомлений, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, з урахуванням поданих письмових пояснень, позовні вимоги визнає частково в розмірі 6796,83 грн, що становить несплачену суму заборгованості, в задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.
Згідно із ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши зібрані по справі докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Звертаючись до суду із позовом, АТ КБ «ПриватБанк» надало копію Анкети - Заяви від 14.11.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана відповідачем, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» , витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості та виписку з банківського рахунку.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 04.03.2019 року становить 117349,96 грн, з яких 53191,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 23171,55 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 34822,93 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 100,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 5564,28 грн - штраф (процентна складова).
Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача відсотків позивач покликається на Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг в «ПриватБанку». Однак, перелічені докази, суд оцінює критично внаслідок відсутності підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору та, що саме їх мав на увазі відповідач, підписуючи Анкету-Заяву позичальника, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника від 14.11.2012 року процентна ставка не зазначена. Заява, підписана сторонами, не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 14.11.2012 року процентна ставка не зазначена. Окрім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позивач, окрім тіла кредиту просить стягнути з відповідача пеню та штраф. На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.11.2012 року, позивач надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанку», якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
При цьому, слід зазначити, що вказані тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).
Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які банк вважав узгодженими.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Аналогічний висновок міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Доводи позивача, що відповідач погодився з формою договору та його умовами, здійснюючи погашення заборгованості, що підтверджено випискою по рахунку непереконливі з вище зазначених обставин.
Доводи позивача, що наявність заборгованості підтверджується, зокрема, розрахунком заборгованості, а також випискою по рахункам відповідача є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок, виписка по рахунку є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити правильність нарахування боргу позивачем, а також зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору б/н від 14.11.2012 року.
Аналогічна позиція висловлена постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17 (№ 61-1211св19).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу 14.11.2012 року був визначений кредитний ліміт в розмірі 26500,00 грн, інформація щодо збільшення кредитного ліміту відсутня.
Кредитний ліміт - це максимальна сума, яку банк надає позичальникові для здійснення операцій по кредитці. При цьому, повернувши заборгованість повністю або частково, позиковими засобами можна користуватися знову.
Незважаючи на вказане, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в сумі 53131,20 грн. Яким чином виникла заборгованість по тілу кредиту в такому розмірі при наявності кредитного ліміту 26500,00, грн, з розрахунку не вбачається.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 23171,55 грн, проте, прострочена заборгованість - це заборгованість, не погашена боржником у визначений кредитною угодою строк. Анкета заява не містить домовленості сторін щодо визначення строків погашення заборгованості по кредиту. Боржнику не надавалася певна сума кредитних коштів, не визначався графік їх погашення, а тому суд вважає, що вимоги стосовно погашення простроченого тіла кредиту безпідставні.
З позову вбачається, що заборгованість відповідача по відсоткам дорівнює 0,00 грн, вказане свідчить що він виконував умови договору.
Суд критично оцінює покликання представника позивача на те, що відповідач знав про умови кредитування, про що свідчить належне виконання ним до певного часу своїх зобов'язань за кредитом, оскільки позивачем не надано суду доказів, що відповідач був ознайомлений з розрахунком заборгованості, а як вбачається з матералів справи після ознайомлення з позовною заявою та розрахунком заборгованості представник відповідача у поданих письмових поясненнях заперечив щодо нарахованої заборгованості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Суд звертає увагу, що двічі у позивача витребовувалася інформація щодо погашення ОСОБА_1 грошових зобов'язань за кредитним договором № б/н від 14.11.2012 року, з метою встановлення черговості погашення вимог кредитора, яка суду не була надана. Відтак, беручи до уваги, що розрахунок, виписка по рахунку є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити правильність нарахування боргу позивачем, а також зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору б/н від 14.11.2012 року, враховуючи часткове визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме сума боргу за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача становить 6796,83 грн, що становить фактично отриману та не повернуту суму кредитних коштів. В задоволенні решти позовних вимог, слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 111 грн 26 коп. (6796,83: 117349,96 х1921,00= 111,26).
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 247, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 6796 (шість тисяч сімсот дев'яносто шість) грн 83 коп. заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 111 (сто одинадцять) грн 26 коп. судових витрат.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Яворівський районний суд Львівської області.
Повне найменування сторін:
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (скорочена назва -АТ КБ «ПриватБанк»), юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 14360570, рах. НОМЕР_1 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.А. Кондратьєва