Справа № 459/2462/20
Провадження № 1-кс/459/924/2020
про арешт майна
15 вересня 2020 року слідчий суддя Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача - старшого інспектора сектору дізнання Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , що погоджене прокурором Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12020145150000073 від 10.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України,-,
Дізнавач - старший інспектор сектору дізнання Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 просить накласти арешт на мобільний телефон торгової марки «Honor» моделі 7А білого кольору із задньою панеллю золотого кольору та виділеними номерами ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вилучений 10.09.2020 під час огляду місця подіїу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування клопотання вказує, що 10.09.2020 близько 09 години 30 хвилин невідома особа, перебуваючи у приміщенні магазину «Сімейна вигода», що за адресою: Львівська область, місто Червоноград, вулиця Сокальська, 5, таємно, шляхом вільного доступу, викрала мобільний телефон торгової марки «Honor» модель «7А»;, належний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдала останній матеріальної шкоди. Відомості про вказаний факт внесені у ЄРДР 10.09.2020 за №12020145150000073, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. 10.09.2020 в період часу з 13 години 20 хвилин до 13 години 40 хвилин проведено огляд місця події в ході якого, на підставі заяви про добровільну видачу майна, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вилучено мобільний телефон торгової марки «Honor» моделі 7А білого кольору із задньою панеллю золотого кольору та виділеними номерами ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 . З пояснення ОСОБА_5 від 10.09.2020 встановлено, що вилучений у нього 10.09.2020 мобільний телефон він викрав у приміщенні магазину «Сімейна вигода», що по вулиці Сокальська, 5 у м.Червонограді Львівської області. 10.09.2020 мобільний телефон торгової марки Honor моделі 7А білого кольору із задньою панеллю золотого кольору та виділеними номерами ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні. З метою забезпечення завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, а також у зв'язку із забезпеченням збереження речових доказів, просить накласти арешт на таке майно.
Дізнавач в судове засідання не з'явився, подав клопотаня про розгляд клопотання у його відсутність, підтримує його в повному обсязі та просить таке задоволити.
ОСОБА_6 подала письмову заяву від 14.09.2020 року, у якій не заперечила проти задоволення клопотання, однак просила передати їй мобільний телефон на зберігання та зобов'язувалась забезпечити його схоронність.
Слідчий суддя, перевіривши матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, дійшов таких висновків.
Розгляд даного клопотання проводити без участі учасників, оскільки неприбуття у судове засідання у відповідності до вимог ч.1 ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Як вбачається з витягу з ЄРДР №12020145150000073, дізнавач ОСОБА_3 здійснює досудове слідство у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, фабула: 10.09.2020 близько 09 години 30 хвилин невідома особа, перебуваючи у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що за адресою: АДРЕСА_1 , таємно, шляхом вільного доступу, викрала мобільний телефон торгової марки «Honor» модель «7А», належний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдала останній матеріальної шкоди
Згідно з протоколом огляду місця події від 10.09.2020 р., дізнавач ОСОБА_3 провів огляд місця події, в ході якого, на підставі заяви про добровільну видачу майна, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вилучено мобільний телефон торгової марки «Honor» моделі «7А» білого кольору із задньою панеллю золотого кольору та виділеними номерами ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 .
У встановлений КПК України строк слідчий звернувся з даним клопотанням до слідчого судді.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Згідно ч.1 ст.131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є в тому числі арешт майна.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи заяву потерпілої про повернення їй телефону на відповідальне зберігання, беручи до уваги те, що безпосереднього на слідчого покладено обов'язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна, виходячи із приписів п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, вважаю, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а тому у задоволенні клопотання про накладення арешту на мобільний телефон торгової марки «Honor» моделі 7А білого кольору із задньою панеллю золотого кольору та виділеними номерами ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 слід відмовити.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 5-ти діб з часу її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1