Справа №461/5338/20
/заочне/
16 вересня 2020 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Романюка В.Ф.
з участю:
секретаря судового засідання Цюпака В.І.
прокурора в інтересах позивача Львівської міської ради Машталяра Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом виконувача обов'язків керівника Львівської міської прокуратури №3 Голоюх В. (адреса: 79057, м.Львів, вул. Генерала Чупринки, 85) в інтересах держави в особі: Львівської міської ради (адреса: 79008, м.Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м.Львова» (адреса: 79059, м.Львів, вул. Миколайчука, 7, код ЄДРПОУ 01996639) про відшкодування витрат закладів охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих від злочину, -
Виконувач обов'язків керівника Львівської міської прокуратури №3 Голоюх В. в інтересах держави в особі: Львівської міської ради звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м.Львова», в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради до місцевого бюджету, понесені КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» витрати на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від злочину в сумі 12 051 грн. 70 коп., та судові витрати покласти на відповідача.
В обгрунтування поданого позову покликається на те, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.01.2019 у справі № 450/2734/18, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та звільнено від відбування призначеного даний вироком покарання з випробуванням. Вказаний вирок в апеляційному порядку не оскаржувався та набрав законної сили.
Відповідач ОСОБА_4 , будучи особою, яка керує транспортних засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження відповідно, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
У зв'язку із отриманими травмами ОСОБА_3 , згідно з довідкою КНП КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» від 14.04.2020 №31, перебувала на стаціонарному лікуванні в І хірургічному відділенні з 07.06.2018 по 25.06.2018 (18 ліжко-днів), а вартість її лікування становить 6025 грн. 85 коп.
Крім цього, ОСОБА_2 , у зв'язку із отриманими травмами, згідно довідки КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» від 14.04.2020 № 32, також перебував на стаціонарному лікуванні у І хірургічному відділенні з 07.06.2018 по 25.06.2018 (18 ліжко-днів), а вартість його лікування становить 6025 грн. 85 коп.
Таким чином, внаслідок вчиненого злочину заподіяно матеріальну шкоду комунальному закладу охорони здоров'я, що перебуває у власності позивача, а саме - Львівської міської ради через понесені місцевим бюджетом витрати на стаціонарне лікування потерпілих від злочину.
Оскільки, факт вчинення відповідачем злочину та наслідки його вчинення, встановлені вироком суду, що набрав законної сили, останній зобов'язаний відшкодувати витрати КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» в розмірі 12 051 грн. 70 коп., які понесені закладами охорони здоров'я та стаціонарне лікування ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , тому позивач просить позовні вимоги задоволити.
Ухвалою суду від 07.07.2020 р. у справі відкрито провадження та призначено до розгляду. /а.с.31/.
У судовому засіданні 22.07.2020 р. представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позові. Просила суд позовні вимоги задоволити повністю. Проти винесення заочного засідання не заперечила. В подальшому, 03.09.2020 р. від представника позивача Процик І. надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності.
У судовому засіданні прокурор в інтересах позивача Львівської міської ради Машталяр Ю.А. позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив суд позовні вимоги задоволити повністю. Проти винесення заочного засідання не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується матеріалами справи. Однак, до суду повернувся конверти за закінченням терміну зберігання, а також через те, що відсутній адресат за вказаною адресою.
Відповідно до пунктів 91, 99, 100, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються в об'єкті поштового зв'язку.
Рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" та "Судове повідомлення", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу. Коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Відповідно до ч. ч. 3, 9 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку або судове повідомлення, не виявлено в місці проживання, повістку або повідомлення під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку чи повідомлення, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
У разі відмови адресата одержати судову повістку чи повідомлення особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку або повідомлення, вважається повідомленою.
Виходячи з цього порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки або повідомлення, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про відкриття спрощеного позовного провадження та про судові засідання вважається належним.
Крім цього, виклик відповідача до суду був здійснений через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (через веб - сайт Галицького районного суду м.Львова). /а.с.43, 44/.
Клопотань про відкладення чи про розгляд справи у відсутності відповідача до суду не надходило, а також відповідач не подав відзив на позовну заяву.
Суд, вважає за можливе слухати у відсутності відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін. Тому, за згодою представників позивача, у відповідності до вимог ст.280 ЦПК України, суд ухвалив справу розглядати у заочному порядку.
Представник третьої особи ОСОБА_7 у судовому засіданні від 22.07.2020 р. позовні вимоги підтримала. Просила суд позовні вимоги задоволити повністю. Проти винесення заочного засідання не заперечила.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, права та обов'язки сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
На органи прокуратури, відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 56 ЦПК України покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.
Суд встановив, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.01.2019 у справі № 450/2734/18, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Згідно ст.75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування обраного покарання з випробуванням, надавши іспитовий строк 3 роки. Вказаний вирок в апеляційному порядку не оскаржувався та набрав законної сили 28 лютого 2019 року.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.02.2019 р. виправлено допущену описку у резолютивній частині вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.01.2019 р. вказавши звільнення ОСОБА_1 від відбування обраного основного покарання з випробуванням. Ухвала набрала законної сили 23.02.2019 р.
Згідно вироку, ОСОБА_4 , 06.06.2018 о 22 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом марки "Opel Insignia" номерний знак НОМЕР_2 і рухаючись ним в районі ділянки 14 км + 5 м автодороги "Львів-Самбір" у напрямку м.Самбір, в с.Оброшино Пустомитівського району Львівської області, грубо порушив вимоги Розділу 1 пунктів 1.2, 1.3, 1.5, 1.10 в частині термінів "безпечна швидкість", "дорожня обстановка", Розділу 2 пункту 2.3 підпунктів б, д, пункту 2.9 підпункту а, Розділу 12 пункту 12.1, Розділу 13 пункту 13.1 та вимоги дорожньої розмітки 1.1 Розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибравши при цьому безпечної швидкості руху, без причин технічного характеру виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, створивши небезпеку для руху транспортному засобу марки "Renault Kangoo" номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався в зустрічному йому напрямку, внаслідок чого відбулось зіткнення між вказаними автомобілями.
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, а саме: травматичний розрив селезінки, гемоперитонеум (крововилив у черевну порожнину), садна обличчя, забій хребта, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння, що стверджується висновком експерта №168/18 від 22.06.2018 р./а.с.13-15/
Водій автомобіля ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, а саме: перелом дев'ятого, десятого, одинадцятого ребер зліва, двобічний пневмоторакс, травматичний розрив селезінки, крововилив в черевну порожнину, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння, що стверджується висновком експерта №169/18 від 22.06.2018 р./а.с.16-19/.
У зв'язку із отриманими травмами ОСОБА_3 , згідно з довідкою КНП КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» від 14.04.2020 №31, перебувала на стаціонарному лікуванні в І хірургічному відділенні з 07.06.2018 по 25.06.2018 (18 ліжко-днів), а вартість її лікування становить 6025 грн. 85 коп. /а.с.20-21/.
Крім цього, ОСОБА_2 , у зв'язку із отриманими травмами, згідно довідки КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» від 14.04.2020 № 32, також перебував на стаціонарному лікуванні у І хірургічному відділенні з 07.06.2018 по 25.06.2018 (18 ліжко-днів), а вартість його лікування становить 6025 грн. 85 коп. /а.с.22-23/.
У судовому засіданні встановлено, що факт вчинення відповідачем злочину та наслідки його вчинення, встановлені вироком суду, який набрав законної сили, тому останній зобов'язаний відшкодувати витрати КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» в розмірі 12 051 грн. 70 коп., які понесені закладами охорони здоров'я та стаціонарне лікування ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та які станом на день пред'явлення позову відповідачем в добровільному порядку не відшкодовані.
Частиною 1 статті 1206 ЦК України встановлено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Частиною 3 статті 1206 ЦК України визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до частини 2 статті 1191 Цивільного кодексу України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ N868 від 19.09.2012.
Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини 1 статті 1195 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до ст.89 Бюджетного кодексу України видатки на фінансування Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_3 від кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_1 вина якого підтверджена вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.01.2019 р., є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати у сумі 2102,00 грн. в користь ДСА України.
Керуючись ст.ст. 81, 82, 130, 141, 258, 259, 263-265, 280, 351-355 ЦПК України, ст.4, 16, 1166, 1191, 1195, 1206 ЦК України, Законом України «Про Прокуратуру», Бюджетним Кодексом України, суд, -
Позовну заяву виконувача обов'язків керівника Львівської міської прокуратури №3 Голоюх В. (адреса: 79057, м.Львів, вул. Генерала Чупринки, 85) в інтересах держави в особі: Львівської міської ради (адреса: 79008, м.Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м.Львова» (адреса: 79059, м.Львів, вул. Миколайчука, 7, код ЄДРПОУ 01996639) про відшкодування витрат закладів охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих від злочину, - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Львівської міської ради до місцевого бюджету, понесені КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» (адреса: 79059, м.Львів, вул. Миколайчука, 7, код ЄДРПОУ 01996639) витрати на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від злочину в сумі 12 051 грн. 70 коп.,
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ДСА України судовий збір у сумі 2102,00 грн.
Повний текст судового рішення складено 16.09.2020 року.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Романюк В. Ф.