Справа № 202/3635/19
Провадження № 1кп/202/71/2020
Іменем України
16 вересня 2020 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
представника потерпілого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченої - ОСОБА_8
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016040660001566 від 07.07.2016 року за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпро, громадянка України, має вищу освіту, не працює, заміжня, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 191 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.09.2016 року по справі № 202/5880/16-к накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_9 РНОКПП: НОМЕР_1 .
Посилаючись на те, що з часу накладення арешту на житловий будинок сплило більш ніж три роки, рішення по кримінальному провадженню не прийнято, ОСОБА_8 ніякого відношення до вказаного будинку не має, що підтверджується відсутністю будь-яких процесуальних рішень після його обшуку у 2016 році, власник арештованого майна - ОСОБА_9 просить скасувати арешт на житловий будинок, оскільки відсутня потреба в його подальшому арешті.
Заслухавши заявника ОСОБА_9 , прокурора, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про таке.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (стаття 2 КПК України).
У частинах першій-третій статті 170 КПК України закріплено, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Згідно з частиною першою статті 174 КПК України володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України, згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України, та статті 13 Конвенції, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.
З огляду на викладене та з урахуванням того, що з часу арешту будинку пройшло більше трьох років, даний житловий будинок оглянутий під час досудового слідства, знаряддям вчинення злочину не визнаний, майнової шкоди злочином не завдано, не підлягає спеціальній конфіскації, суд вважає, що арешт, який було накладено на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 порушує конституційне право власника на володіння та користування своєю власністю, а тому приходить до висновку про необхідність зняття арешту та передачі майна власнику.
Керуючись ст.174 КПК України, суд, -
Постановив:
Клопотання заявника ОСОБА_9 - задовольнити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2016 року на житловий будинок АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_9 РНОКПП: НОМЕР_1 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2