14 вересня 2020 р. № 400/2535/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагаря В. С. за правилами спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправною та скасування вимоги від 14.08.2019 р. № Ф-79436-17,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-79436-17 від 14.08.2019р. в розмірі 23785,08 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказувала на те, що з 2011 року нею не здійснюється підприємницька діяльність, податкової, та будь-якої іншої звітності до контролюючих органів вона не подавала, не отримувала доходи від підприємницької діяльності, відповідно не могла нараховувати єдиний соціальний внесок. Крім того, позивач зазначає, що оскаржувана вимога винесена відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів без проведення бухгалтерської або іншої перевірки підприємницької діяльності позивача, що на думку позивача, не відповідає вимогам законодавства.
Ухвалою від 03.07.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
30.07.2020 відповідач подав до суду письмовий відзив, в якому проти позову заперечував та вказав, що в період з 27.01.2010 по 28.04.2020 позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем. За 2017, 2018 роки та 1, 2 квартал 2019 року їй було нараховано єдиний внесок в мінімальному встановленому законом розмірі. На переконання відповідача, ним правомірно була сформована вимога про сплату недоїмки, оскільки з 01.01.2017 передбачений обов'язок фізичних осіб-підприємців сплачувати єдиний внесок в мінімальному встановленому законом розмірі незалежно від провадження ними підприємницької діяльності, подання звітності та отримання доходів. У зв'язку із зазначеним відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
У поданій до суду відповіді на відзив позивач вказав, що наведені відповідачем у відзиві аргументи є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
26.01.2010 р. позивач зареєстрована у встановленому законом порядку як фізична особа - підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця.
28.04.2020 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 № 25220060003050272.
14.08.2019 р. ГУ ДФС у Миколаївській області сформувало на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-79436-17 про сплату заборгованості з єдиного внеску в сумі 23785,08 грн.
Згідно витягу з інтегрованої картки платника податків та розрахунку суми боргу з Єдиного внеску заборгованість, вказана в недоїмці, складається з боргу за 2017 рік - в сумі 8448,00 грн. та недоїмки за I, II, III, IV квартали 2018 року - в сумі 9828,72 грн., за I, II квартали 2019 року - в сумі 5508,36 грн.
Не погодившись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі-Закон №2464-VІ) встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-V визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (зміни до пункту цієї статті внесені з 01.01.2017).
У відповідності до вимог ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Аналіз наведених вище положень Закону №2464-VI свідчить, що з 2017 року фізичні особи - підприємці, в тому числі і ті, які не одержували доходів, зобов'язані сплачувати єдиний внесок мінімальному розмірі.
Вимога про сплату єдиного внеску у мінімальному розміру, стосується фізичний осіб-підприємців, як на загальній системі оподаткування (п.2 ч.1 ст.7 Закону), так і на спрощеній системі оподаткування (п.3 ч.1 ст.7 Закону).
Суд наголошує, що такі нововведення законодавець передбачив саме з 01.01.2017, адже до цього періоду підприємці, які не отримували доходи у звітному місяці, мали право не сплачувати єдиний внесок. Натомість, з моменту внесення змін у чинне законодавство щодо порядку та умов сплати єдиного внеску, такі зміни набули статусу обов'язкових до виконання для всіх платників незалежно від часу реєстрації в якості фізичної особи-підприємця.
Таким чином, враховуючи, що позивач у 2017-2019 роках був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з реєстру, з 01.01.2017 в нього виник обов'язок щодо сплати єдиного внеску, навіть у разі не отримання доходу.
Відповідно до ч.2 ст.25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно з ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Особливості нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Інструкція), затвердженоїнаказом Міністерства фінансів України №449 від 20 квітня 2015 року.
Розділом 6 вказаної Інструкції передбачено наслідки невиконання платниками єдиного внеску обов'язку щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Так, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій (пункт 3 розділу 6 Інструкції).
Водночас, пунктом 4 розділу 6 Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Відтак, згаданою вище Інструкцією передбачено можливість формування вимоги про сплату боргу, в тому числі й на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що спростовує твердження позивача про необхідність складення акту перевірки з метою формування спірної вимоги.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
За викладених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача по формуванню відносно позивача податкових вимог про сплату заборгованості з єдиного внеску здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та з додержанням інших вимог встановлених ч.2ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2019 №Ф-79436-17 на суму 23785,08 грн. - відмовити повністю.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар