справа № 4380/4429/20
з питань закриття провадження у справі
15 вересня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі Головуючої-судді Сподарик Н.І., розглянувши у спрощеному провадженні (письмовому) клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, м.Київ-601, вул. Володимирська,26; код ЄДРПОУ 00034039) з вимогами:
визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039) щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру його пенсі;
зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039) скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ОСОБА_1 нову довідку про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХП «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в якій на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» вказати розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), які враховуються при призначенні та перерахунку пенсії, за відповідною або аналогічною посадою, яку ОСОБА_1 займав на дату звільнення із служби, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії.
Ухвалою суду від 12.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
22.07.2020 за № 36335 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
22.07.2020 за вх. № 36357 представник відповідача подав заяву про закриття провадження, оскільки відповідачем добросовісно направлено як до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області так і ОСОБА_1 нову довідку про розмір грошового забезпечення, тобто повністю виконано вимоги позову.
27.07.2020 за № 37353 позивачем подана заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн., а також ствердив, що довідку отримав із складовими грошового забезпечення, як зазначені в новій довідці.
30.07.2020 суд ухвалою перейшов із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи № 380/4429/20 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
12.08.2020 за вх. № 39890 позивачем подано клопотання про розгляд справи у відсутності позивача. Крім того, у клопотанні позивач наголосив, що довідку, щодо отримання якої позивач звернувся до суду, Адміністрацією Державної прикордонної служби України супровідним листом за вх. № 0.11-7070/0/6-20 вих. від 07.07.2020 надано позивачу та скеровано до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Суд вирішує клопотання відповідача про закриття провадження в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та клопотання відповідача суд доходить до наступних висновків.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Як вбачається, позивач звернувся до суду з позовними вимогами до Адміністрації Державної прикордонної служби визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 та зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039) скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ОСОБА_1 нову довідку.
Позивачем скеровано до суду клопотання від 12.08.2020 за вх. № 39890, у якому позивач не заперечує факт добровільного виконання відповідачем позовних вимог. Окрім того, суд оглянув довідку про розмір грошового забезпечення від 26.06.2020, яка скерована позивачу та Головному управлінню Пенсійного фонду України та співставив її складові із складовими, які позивач бажав отримати звертаючись із позовом до суду, дана довідка відповідає позовним вимогам.
Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, як таке, що не суперечить вимогам закону і не порушує права, свободи або інтереси інших осіб та є підставою для закриття провадження у адміністративній справі.
Відповідно до ч.2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України .
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
До позовної заяви додано квитанції про сплату судового збору від 06.06.2020 року, згідно із якими встановлено, що під час звернення до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у загальній сумі 840,80 грн.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Щодо заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн. у розмірі, то суд, зазначає наступне:
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.(ч.9 ст.139 КАС України).
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що з акта приймання передачі наданих послуг № 2/27/1-07/20 від 27.07.2020 про надання правової допомоги, на підставі договору про надання правової допомоги № 2/10/1-04/20 від 10.04.2020 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський юридичний центр» в особі директора Козачука Михайла Васильовича та гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконано такі зобов'язання:
попереднє опрацювання матеріалів, консультування та узгодження правової позиції - 1 година в сумі 800 грн;
збирання доказів, направлення запитів -0,30 год в сумі 400 грн.;
підготовка заяви до адміністрації ДПС України - 1 год. в сумі 400 грн.;
складання та направлення процесуальних документів по справі - 1,30 год. в сумі 1400 грн. Загальна сума 3000 грн.
Розрахунок здійснено у відповідності до розмірі погодинної ставки за надані послуги. 1 год - 800 грн.
Позивачем до матеріалів справи долучено ще рахунок фактуру від 10.04.2020 на 6000 грн. та квитанції про оплату послуг згідно умов договору № 2/10/1-04/20 від 10.04.2020.
Щодо зазначеної представником позивача загальної суми у розмірі 3000 грн. за надані послуги адвоката, то суд зазначає, що дана категорія справ не є складною для написання позовної заяви, попереднє опрацювання матеріалів, консультування та узгодження правової позиції. Отже, ця послуга та її розмір не співмірні із категорією даної справи, суду не зрозуміла заявлена сума гонорару.
Крім того, представник у судовому засіданні участь свою не забезпечив, позовна заява та всі інші заяви процесуального характеру підписані позивачем. Суд звертає увагу, що по даній категорії справ 24.05.2020 Верховний Суд прийняв рішення в зразковій адміністративній справі №160/8324/19.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Проте, суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 № справи 810/2816/18.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, враховуючи, що справа незначної складності, розгляд справи здійснювавався за правилами спрощеного позовного провадження, розмір витрат зазначений адвокатом не є пропорційний до предмету спору так як і час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, суд прийшов до переконання, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Таким чином, оскільки підставою для звернення ОСОБА_1 до адвоката за наданням правничої допомоги стала відмова ОСОБА_1 у підготовці та надані оновленої довідки, що є предметом розгляду у даній справі та ураховуючи те, що відповідачем самостійно усунуто порушення, які зумовили таке звернення, суд дійшов висновку, що судові витрати у вигляді оплати на правничу допомогу слід стягнути з відповідача.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 1000 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Клопотання представника відповідача у справі № 380/4429/20 задоволити.
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн.
Стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ-601, вул. Володимирська,26; код ЄДРПОУ 00034039) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати професійної правничої допомоги в сумі 1000 грн.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сподарик Н.І.