Справа № 755/10183/19
№ 1-кп/755/203/20
"14" вересня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040004315 від 14.09.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12019100040004315 відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_3 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.
У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність продовження ОСОБА_3 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зникли та продовжують існувати. Обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 6 років позбавлення волі, не має місця реєстрації та постійного місця проживання в м. Києві, раніше судимий за злочини проти власності, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, може переховуватись від суду, а тому, підстав для зміни запобіжного заходу на інший більш м'який відсутні.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Клопотання мотивував тим, що його підзахисний вже тривалий час перебуває під вартою і ризики за цей час вже зникли. Відповідно до Конвенції про захист прав і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, ризик переховування не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення і прокурор повинен надати докази наведеним ним ризикам. Потерпілий та свідки на неодноразові виклики, до суду не з'являються. Зазначив, що його підзахисний на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має місце реєстрації в Україні, а саме за адресою: АДРЕСА_1 та місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , досудове розслідування закінчене, зібрані всі матеріали та направлені до суду. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 перебуває у цивільному шлюбі, тобто, має міцні соціальні зв'язки, у зв'язку з чим, прохав задовольнити його клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 .
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника та зазначив, що у м. Києві проживає його цивільна дружина, яка на даний момент працює, він також працював, у зв'язку з чим, просив змінити йому даний запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.
Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.
Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу та його продовженні, суд вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому, відсутні.
Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 , знаючи про можливу міру покарання, може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчинені тяжкого злочину і, будучи обізнаним про можливу міру покарання, яка загрожує йому у разі його засудження, може переховуватися від суду та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, раніше судимий, офіційно ніде не працює, може впливати на потерпілого та свідків, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, на даний час, у суду немає достовірних даних, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід.
Тому, з урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що дані ризики не зменшилися, що виправдовує обраний раніше вид запобіжного заходу ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, у зв'язку з чим, не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Зокрема, на даний час, докази, передбачені ст. 84 КПК України, у цей період, у повному обсязі не досліджені, тому з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу - слід відмовити.
Зокрема, суд вважає за можливе одночасно з продовженням обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вирішити питання про заставу.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частина 4 ст. 183 КПК України передбачає, що в окремих випадках суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в тому числі і щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, може не визначати заставу.
Дана норма закону не містить прямої заборони визначати розмір застави у такому випадку, а лише надає суду таке право, при цьому, суд, повинен вирішувати питання щодо наявності підстав для визначення розміру застави поряд із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кожному конкретному випадку окремо, виходячи з обставин справи і даних про особу обвинуваченого.
При визначенні застави обвинуваченому ОСОБА_3 суд, крім вищевикладених обставин, встановлених у ході судового засідання, та ризиків, враховує особу обвинуваченого і приходить до висновку про застосування застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 40 040 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369 КПК України, суд,-
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком не більше двох місяців - до 12 листопада 2020 року включно.
Визначити ОСОБА_3 заставу у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 40 040 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя