проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
08 вересня 2020 року Справа № 922/4198/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А.,
за участі секретаря судового засідання Пронози А.П.,
за участі представників:
позивача - Лисенко В.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5146 30.08.2018 та довіреність від 16.12.2019 № 01-01/23/7002-19) та Матофій Р.М. (довіреність від 20.01.2020 № 01-01-23/279-20);
відповідача - не прибув;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву відповідача - АТ “Харківобленерго” (вх. № 1934Х/3) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2018 року по справі № 922/4198/17
за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків;
до Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків;
про зобов'язання проведення перерахунку,
У грудні 2017 року КП "Харківводоканал" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до АК "Харківобленерго" (правонаступником якого є АТ "Харківобленерго" - відповідач у справі), в якому просить зобов'язати здійснити перерахунок вартості електричної енергії, спожитої КП "Харківводоканал" у період з жовтня 2014 року по жовтень 2017 року в відповідності до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 № 4, шляхом застосування тарифів для I (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в Рахунках за жовтень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року та січень-жовтень 2017 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що КП "Харківводоканал", є промисловим підприємством, після 2008 року набуло нових виробничих потужностей, обсяг річного споживання збільшився більш ніж утричі порівняно з 2008 роком, місячне споживання електроенергії складає понад 20 млн кВт.год на технологічні потреби виробництва, що є підставою для розрахунку вартості спожитої позивачем електричної енергії за тарифами для споживачів 1 класу відповідно до пп. 4 п. 3.1 "Порядку визначення класів споживачів", затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 № 1052. Проте відповідач у виставлених рахунках протягом спірного періоду неправомірно, ігноруючи чітко встановлені державним регулятором критерії, застосовував до позивача тариф за 2 класом, що призвело до безпідставного збільшення вартості спожитої електроенергії.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2018 у справі № 922/4198/17 (Шатерніков М.І.) позов задоволено частково. Зобов'язано АТ "Харківобленерго" здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії КП "Харківводоканал" у період з жовтня 2014 року - по жовтень 2017 року у відповідності до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 № 4, шляхом застосування тарифів для I (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в Рахунках за листопад, грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-жовтень 2017 року. В частині позовних вимог про зобов'язання АК "Харківобленерго" здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії за жовтень 2014 року відмовлено з підстав пропуску позивачем загального строку позовної давності (т. 7 а.с. 9-16).
Рішення суду першої інстанції мотивовано з посиланням на відповідність позивача визначеним пунктом 3.1 Порядку критеріям споживачів 1 класу, врахувавши та оцінивши наряду з іншими первинними документами у тому числі і висновок проведеної у справі судової комісійної електротехнічної експертизи від 26.02.2018 № 2021 та, відповідно, констатував безпідставність застосування відповідачем за договором № 4 у спірний період тарифів для 2 класу напруги. При цьому суд проаналізував та оцінив критично зміст додатку 3.1 до договору № 4, в якому сторонами визначено 2 клас напруги відповідно до показників напруги окремо в кожній точці приєднання (менше 27,5 Квт), тобто без урахування критерію, передбаченого підпунктом 4 пункту 3.1 Порядку. У той же час на виконання у тому числі умов 3.1.2 договору № 4 при визначенні класу напруги позивача та встановленні у відповідних рахунках тарифу відповідач був зобов'язаний застосовувати положення Порядку, якими було змінено умови договору в частині віднесення позивача до споживачів 1 класу незалежно від ступеня напруги в кожній точці продажу електроенергії за умови відповідності критеріям,визначеним Порядком.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі № 922/4198/17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В. - т. 7 а.с. 144-157), залишеною без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2018 (т. 7 а.с. 279-287), рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2018 змінено в частині періоду споживання позивачем електричної енергії, вартість якої підлягає перерахунку, шляхом виключення з нього жовтня 2014 року та, відповідно, викладення пункту 2 резолютивної частини судового рішення у редакції постанови (без урахування жовтня 2014 року). В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2018 залишено без змін.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відповідності позивача критеріям споживачів 1 класу та неправомірності застосування відповідачем тарифів за 2 класом напруги у період з жовтня 2014 по жовтень 2017 року - без урахування критеріїв, встановлених підпунктом 4 пункту 3.1 Порядку, що мало наслідком необґрунтоване збільшення вартості спожитої позивачем електричної енергії за договором № 4. Також судом апеляційної інстанції надано правову оцінку висновку проведеної у справі судової експертизи від 26.02.2018 № 2021 та констатовано дотримання експертами порядку проведення експертизи, зокрема порядку збирання матеріалів для експертизи, передбаченого чч. 1, 2 ст. 102 ГПК України. Судом у спростування відповідних доводів відповідача зазначено, що подання позивачем на адресу експертної установи розшифрування балансу, яке не було самостійним предметом експертного дослідження, а використано лише як додатковий матеріал при дослідженні самих балансів, які вже містили відповідні дані, не свідчить про необ'єктивність висновку в цілому та не дає підстав для визнання такого висновку експерта неналежним та недопустимим доказом.
Харківський апеляційний господарський суд 01.10.2018 на підставі Указу Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" та Указу Президента України від 28.09.2018 № 295/2018 "Про переведення суддів" припинив діяльність з відправлення правосуддя. Всі нерозглянуті справи, що перебували у провадженні Харківського апеляційного господарського суду, згідно з Розпорядженням керівника апарату суду від 03.10.2018, були передані до Східного та Північного апеляційних господарських судів.
Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті “Голос України” № 185 (6940) від 03.10.2018.
АТ "Харківобленерго" (відповідач) 31.07.2020 за вх. № 338 звернулося до Східного апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі № 922/4198/17 за нововиявленими обставинами з підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України. Просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі № 922/4198/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати покласти на позивача.
Посилається на наявність істотних обставин, які не були і не могли бути відомі на час розгляду справи та є підставою для перегляду постанови за нововиявленими обставинами. В якості новоявлених обставин заявник вказує на те, що АТ "Харківобленерго" 01.07.2020 за вх. № 4/11299 отримало лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.06.2020 за вих. № 6551/19.1.1/7-2, з якого дізналось, що при формуванні тарифу за послуги з централізованого водовідведення у Постановах НКРЕКП від 04.07.2-014 № 879, від 26.03.2015 № 872, від 12.11.2015 № 2757, від 29.09.2016 № 1673, від 25.07.2017 № 943, від 02.11.2017 № 1343 був врахований 2 клас напруги. Тобто до структури тарифу КП "Харківводоканал" була включена вартість електричної енергії, що розрахована за тарифом 2 класу напруги споживача. Також у зазначеному листі вказано, що в подальшому НКРЕКП в постановах від 22.03.2018 № 348, від 20.09.2018 № 1074, від 09.04.2019 № 521, від 04.02.2020 № 283 продовжило розраховувати тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення з урахуванням 2 класу напруги споживача. Відтак, як вважає відповідач, розрахунки по договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 № 4 мають здійснюватися із застосуванням тарифу для споживачів 2 класу напруги, як передбачено п. 3.1 зазначеного договору. Заявник зазначає, що наведені вище обставини не досліджувалися та не були встановлені судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, а також не могли бути відомі заявнику, що є підставою для перегляду постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі № 922/4198/17 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 922/4198/17 відкрито провадження за заявою відповідача про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, встановлено позивачу строк до 01.09.2020 для надання письмових пояснень або заперечень щодо заяви відповідача та призначено розгляд заяви 08.09.2020 о 12:30 год.
КП "Харківводоканал" (позивач) у відзиві від 27.08.2020 за вх. № 8006 та представник позивача в судовому засіданні 08.09.2020 не погоджуються з доводами відповідача, викладеними в заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, просять відмовити у задоволенні заяви про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі № 922/4198/17 за нововиявленими обставинами. Зазначає, що Лист НКРЕКП від 25.06.2020 № 6551/19.1.1/7-2, на який відповідач посилається як на єдину підставу перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, не є нововиявленою обставиною в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказаний лист не є документом, на підставі якого визначається належність КП «Харківводоканал» до відповідного класу споживачів електроенергії, а отже не має істотного значення для вирішення даної справи та не може привести до прийняття іншого рішення по справі. Порядок визначення класів споживачів, який обов'язковий для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом затверджено постановою НКРЕ від 13.08.1998 № 1052. В підпункті 4 підпункту 3.1 вказаного Порядку (у редакції Постанови НКРЕ від 30.06.2011 № 1110) встановлено чіткі критерії віднесення споживачів до 1 класу, а саме: промислові підприємства, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт.год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу. КП «Харківводокамал» у спірний період відповідає критеріям для споживачів 1 класу відповідно до зазначеного Порядку. Зазначає, що відповідачу - АТ "Харківобленерго" ще в січні 2019 року була відома інформація, яка зазначена в листі НКРЕКП від 25.06.2020 № 6551/19.1.1/7-2, та на яку відповідач посилається як на нововиявлені обставини, адже питання структури тарифу КП «Харківводоканал» та включення до нього вартості електричної енергії було предметом розгляду місцевим господарським судом під час вирішення аналогічного спору між тими самими особами - справа № 922/4199/17.
Представник АТ "Харківобленерго" (відповідача) в судове засідання 08.09.2020 не прибув, до початку судового засідання 08.09.2020 за вх. № 8406 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, з посиланням на неможливість з'явитись в судове засідання через зайнятість у іншій справі в іншому суді та необхідність надати обґрунтовані пояснення по даній справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 та ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи за умови, що цей учасник справи був належним чином повідомлений про судове засідання.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
З огляду на вищезазначене та враховуючи, що заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами відповідно до ч. 1 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України розглядаються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження по справі, а також враховуючи, що неможливість представника АТ "Харківобленерго" з'явитись в судове засідання не позбавляє відповідача можливості направити в судове засідання іншого свого представника, позиція відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, в матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути заяву по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав позивача щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів апеляційної інстанції залишає без задоволення заяву відповідача про відкладення розгляду справи та розглядає заяву про перегляд постанови за нововиявленими обставинами у відсутності представника АТ "Харківобленерго".
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Вказаними процесуальними нормами не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; - по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 909/1056/15 та від 14.07.2020 у справі № 910/2923/15-г.
Нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акту, то вона обов'язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права тощо), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пп. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; пп. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
Як встановлено судом апеляційної інстанції в постанові від 01.08.2018 у справі № 922/4198/17, яку відповідач просить переглянути за нововиявленими обставинами, між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Комунальним підприємством "Харківводоканал" укладені два договори про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 та № 4 від 07.05.2004.
Спір у справі № 922/4198/17 виник з приводу визначення для позивача класу напруги споживача електричної енергії (перший або другий) за договором від 07.05.2004 № 4, від якого залежить тариф на оплату спожитої електроенергії.
Правовідносини між сторонами за договором від 07.05.2004 № 4 стосуються сфери електроенергетики, діяльність у якій підпадає під державне регулювання, яке провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії. Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. (частини 1, 2 статті 11 Закону України "Про електроенергетику" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Постановою НКРЕ від 13.08.1998 № 1052 затверджено Порядок визначення класів споживачів, який обов'язковий для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом (пункт 1 Порядку).
У пункті 3.2 зазначеного Порядку відображено загальне правило, за яким до 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку .
Одночасно в підпункті 4 підпункту 3.1 Порядку (у редакції Постанови НКРЕ від 30.06.2011 № 1110) встановлено чіткі критерії віднесення споживачів до 1 класу, а саме: промислові підприємства, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт.год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.
При цьому в пункті 3.2.1 договору № 4 сторони передбачили, що в разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів.
Отже, враховуючи наявність державного регулювання правовідносин з постачання електроенергії, а також умови пункту 3.2.1. договору №4, при визначенні класу споживача електричної енергії застосуванню підлягають критерії, прямо визначені державним регулятором у відповідному Порядку, незалежно від того, який клас напруги погоджено сторонами у відповідному договорі та дати такого погодження.
В процесі розгляду справи № 922/4198/17 судами першої та апеляційної інстанції встановлено відповідність позивача у спірний період визначеним підпунктом 3.1. Порядку критеріям споживача 1 класу, а саме: позивач є промисловим підприємством, з 31.12.2011 ввів нові виробничі потужності, які використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а саме - для надання послуг з централізованого водопостачання централізованого водовідведення; упродовж 2014-2017 років щорічно споживав обсяги електричної енергії більш ніж у тричі у порівнянні з 2008 роком у щомісячному обсязі понад 20 млн кВт.год. на технологічні потреби виробництва послуг з водопостачання та водовідведення. Тобто застосування відповідачем у рахунках за спірний період тарифів для 2 класу напруги з посиланням на умови додатку 3.1 до договору № 4 є неправомірним та суперечить вимогам обов'язкового для відповідача, як ліцензіата з передачі електричної енергії, нормативно-правового акту - Порядку.
Одночасно, між АТ “Харківобленерго” та КП "Харківводоканал" існує спір щодо визначення для позивача класу напруги споживача електричної енергії (перший або другий), від якого залежить тариф на оплату спожитої електроенергії за договором про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008, який розглядається в межах справи № 922/4199/17.
Як вбачається з ухвали Господарського суду Харківської області від 28.01.2019 у справі № 922/4199/17, питання структури тарифу КП «Харківводоканал» та включення до нього вартості електричної енергії було предметом дослідження місцевим господарським судом у справі № 922/4199/17.
В тексті ухвали від 28.01.2019 у справі № 922/4199/17 Господарський суд Харківської області зазначає, що Структура тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Харківводоканал», встановлених Постановами НКРЕКП від 04.07.2014 № 879, від 26.03.2015 № 872, від 29.09.2016 № 1673, від 25.07.2017 № 943 у період з 2014 року по 2017 рік включає в себе витрати на електроенергію за відповідним тарифом та класом напруги, визначених умовами договорів про постачання електричної енергії. Тобто, КП «Харківводоканал» надає споживачам м. Харкова послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та отримує від них кошти за тарифами, в яких значну частку складає саме вартість електроенергії за 1 та 2 класом напруги за кожною точкою приєднання, які відображені у додатку 3.1 до договору про постачання електричної енергії.
Таким чином, відповідачу - АТ "Харківобленерго" ще в січні 2019 року була відома інформація, яка зазначена в листі НКРЕКП від 25.06.2020 № 6551/19.1.1/7-2, та на яку відповідач посилається як на нововиявлені обставини.
Зважаючи на викладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що обставина, наведена відповідачем в заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, не являється нововиявленою та істотною для розгляду даної справи, а тому не може бути підставою для перегляду та скасування судового рішення, у зв'язку з чим заява АТ “Харківобленерго” про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі № 922/4198/17 за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 6 ст. 233, ст.ст. 320, 321, 325 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Відмовити в задоволенні заяви відповідача - АТ “Харківобленерго” про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2018 року по справі № 922/4198/17 за нововиявленими обставинами.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2018 року по справі № 922/4198/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку п. 3 ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 16.09.2020 у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.М. Пелипенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.А. Істоміна