Провадження № 6/734/21/20 Справа № 734/4163/19
іменем України
14 вересня 2020 року смт. Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Іванюк Т.І., за участю секретаря Дідовець М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, подання головного державного виконавця Козелецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Суми Бригинця В.М., про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника безвилучення паспортного документа,-
До суду звернувся головний державний виконавець Козелецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Суми Бригинець В.М. з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Зі змісту подання та документів, що додаються встановлено, що в Козелецькому районному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Суми перебуває виконавче провадження 62245879 з виконання виконавчого листа № 7 34/4163/19 про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в розмірі 26100,42 грн., однак вимоги виконавчого документу на даний час боржником не виконано. Також головним державним виконавцем вказаного відділу проводяться відповідні виконавчі дії з метою забезпечення виконання рішення суду, однак на думку державного виконавця боржник ухиляється від виконання обовязків, покладених на неї виконавчим документом.
З урахуванням вище викладеного просив суд тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобовязань, покладених на нього виконавчим листом № 734/4163/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Згідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Статтею 446 ЦПК України визначено, що процесуальні питання, повязані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, повязані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Головний державний виконавець для розгляду вказаного подання до суду не з'явився надавши до суду заяву в якій просит слухати справу в його відсутність, а тому суд враховуючи, що подання підлягає негайному розгляду, вважає за необхідне розглядати зазначене питання без його участі.
Перевіривши матеріали подання, а також надані та добуті докази, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В листі Міністерства Юстиції України від 6 червня 2008 року №25-32/507 «Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, в тому числі зі сплати аліментів, покладені на них рішеннями судів» зазначено, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України готується на бланку відповідного відділу державної виконавчої служби за підписом начальника цього відділу та обов'язково має містити: назву суду, до якого направляється подання; відомості про виконавче провадження (найменування, дата, номер виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, назва суду, яким видано виконавчий документ, резолютивна частина рішення, дата відкриття виконавчого провадження); прізвище, ім'я та по-батькові особи (боржника), дата народження (число, місяць та рік); обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань; резолютивна частина подання, у якій мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), назва органів, які мають їх здійснити. У разі тимчасового обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа потрібно зазначати вид паспортного документа (для громадян України - дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, посвідчення особи моряка або посвідчення члена екіпажу); як додаток: копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження. За необхідності, до подань державних виконавців можуть додаватися копії інших документів.
Відповідно до пункту 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають обєктивні підстави вважати, що подання не обґрунтоване та не підлягає задоволенню, оскільки у разі задоволення подання вище вказаний боржник буде обмежений у свободі пересування, яка гарантується Конституцією України. Також сам по собі виїзд за межі України не зумовлює неможливість виконання рішення суду, а докази щодо наміру боржника виїхати за межі України на постійне місце проживання заявником не зазначені та не надані, крім того належних доказів надіслання та отримання божником постанови про відкриття виконавчого провадження чи повідомлення про виклик до подання додано не було, також слід зазначити, що особа, яка має невиконанні зобовязання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Ухилення від виконання зобовязань полягає у навмисному чи іншому свідомому невиконанні боржником обовязків, однак доказів на підтвердження того, що боржник дійсно ухиляється від виконання рішення суду не знайшли свого підтвердження під час розгляду зазначеного подання.
Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеного подання, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та обєктивно нічим не підтверджені.
За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаного подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, оскільки відсутні передбачені законом підстави для його задоволення та заявником на підтвердження подання не було надано відповідних доказів, таким чином, воно не підтверджене, безпідставне і не ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підстав для його задоволення немає, а тому суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 33 Конституції України, ст. ст. 81,82, 89, 258, 259, 260-261, 353, 441 ЦПК України, суд
В задоволенні подання головного державного виконавця Козелецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Суми Бригинця В.М. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа- відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя