іменем України
Справа № 126/504/19
Провадження № 2-а/126/1/2020
"14" вересня 2020 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 4 батальйону 9 роти ГУНП в м. Києві Колеснікова Сергія Володимировича про скасування постанови та визнання дій протиправними,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до інспектора 4 батальйону 9 роти ГУНП в м. Києві Колеснікова С.В. Позов мотивовано тим, що 26.02.2019 року близько 22:00, перебуваючи за кермом транспортного засобу "Chery М11", реєстраційний номер, якого НОМЕР_1 , позивач здійснив вимушену зупинку, рухаючись по вул. Хрещатик в напрямку вул. Михайла Грушевського. Відповідно до п.1.10 «Правил дорожнього руху» вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху. Оскільки в нього спустило переднє праве колесо, він не міг продовжувати надалі рух та зупинився на правій крайній смузі з метою усунення технічної несправності, увімкнувши світлову сигналізацію, що і було ним зазначено в поясненні до постанови № 735745.
Однак, не зважаючи на виконані позивачем вимоги ПДР інспектором поліції Колесніковим С.В. була винесена постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
На його пояснення патрульними поліції лише було зазначено, що він не встановив знак аварійної зупинки через що вони і вимушені скласти постанову. Однак, відповідно до п.9.10Б Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.
Оскільки він здійснив вимушену зупинку за адресою вул. Хрещатик 23 , де обмежена оглядовість значно перевищувала 100 м, даний знак не було потреби встановлювати, що можна перевірити за допомогою навігаційних пристроїв.
Також позивач зазначив, що в постанові №735745 присутні неточності, а саме він здійснив вимушену зупинку за адресою вул. Хрещатик 23, а не вул. Хрещатик 21, як було зазначено патрульними поліції.
Враховуючи вищезазначене, вважає постанову №735745 незаконною, та такою ,що порушує його права, а тому підлягає скасуванню.
Представник відповідача за дорученням Кашко В.А. надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до винесеної відповідачем постанови, 26.02.2019 о 22 год 00 хв. водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи транспортним засобом «Чері М11», номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 21, здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 розділ 33 ПДР, чим порушив п.п 8.4 ПДР за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст. 122 КУпАП.
Розділом 33 ПДР встановлено, що дорожній знак "Зупинку заборонено", вказує, що в зоні дії знаку забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Згідно п. 15.1 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися в спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зупинки, стоянки тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (ч. 1 ст. 122 КУпАП).
Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 26.02.2019 вимог п. 8.4 ПДР, що виразилось у здійсненні зупинки транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена», було розглянуто відповідачем на місці вчинення адміністративного правопорушення. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським було роз'яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, поліцейський назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, та пояснив позивачу підставу зупинки, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідач здійснюючи патрулювання визначеної території м. Києва особисто виявив транспортний засіб належний позивачу, який був припаркований з порушенням правил дорожнього руху. На момент виявлення порушення позивача біля авто не було. Коли позивач підійшов до авто то він повідомив, що така зупинка була вимушена поряд з тим повідомив, що вимушеність зупинки була у зв'язку з тим що в нього спустило колесо, а відійшов він від авто просити про допомогу. Проте позивач повернувся без будь-якого пристрою яким можливо було виконати підкачування колеса, та при перевірці авто було встановлено, що колеса не були спущені, що в свою чергу спростувало твердження позивача про вимушеність такої зупинки, а пояснення позивача не відповідають дійсним обставинам у справі. Зокрема, варто зауважити що позивач в порушення вимог п. 9.10 ПДР не встановив попереджувального знаку, (в підтвердження даних обставин додається відео з пристрою з функцією фото та відео фіксації що розташований на елементах однострою поліцейського серії АА 00161).
Також, зазначив, що позивач у своїй позовній заяві ніяким чином не спростовує факту вчинення правопорушення та ним не надано жодного належного доказу, на підтвердження його доводів.
16.04.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що рухаючись по вул. Хрещатик в напрямку вул. Михайла Грушевського він здійснив саме вимушену зупинку, адже в нього спустило переднє праве колесо, за відсутності власного механізму для підкачування коліс, він увімкнув аварійну світлову сигналізацію та пішов по допомогу. Знайшовши особу, яка погодилась йому допомогти (надала власний міні-компресор) він, залишивши особисті документи взамін (студентський квиток), відправився до автомобіля з метою відновлення тиску в правому передньому колесі, що успішно й зробив. Після цього повторно був вимушений залишити автомобіль приблизно на 5 хв з метою повернення міні-компресора. Тобто, автомобіль перебував приблизно хвилин 20 хв зазначеному ним в позовній заяві місці. Коли він повернувся до автомобіля з метою продовжити рух, побачив авто патрульної поліції, звідки вийшли двоє працівників, серед яких був і відповідач, який зазначив, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, здійснивши зупинку під знаком 3.34 «Зупинку заборонено».
На пояснення позивача з приводу відновлення технічного стану автомобіля працівниками поліції в грубій формі було зазначено, що їх це не хвилює і виписати постанови не займе багато часу, лише на його пряму вимогу та після включення відеозапису працівники поліції почали себе поводити толерантно та розглядати справу. Тобто, до моменту увімкнення відеофіксації, який надали по даній справі, в нього відбувалася неприємна розмова з відповідачем, який відмовлявся здійснювати свої повноваження відповідно до норм КУпАП.
Як підтвердження своїх слів, щодо спущеного колеса, позивач зазначив, що колесо і до того декілька раз втрачало атмосферний тиск, однак не в такій мірі, тому він і вирішив підкачати знов його, а не замінювати на запасне, адже це зайняло б значно більше часу, а він хотів якнайшвидше усунути перешкоду у русі для інших транспортних засобів. На наступний день, заїхавши на станцію технічного огляду автомобіля виявилось, що в даному колесі знаходився шуруп, який і був причиною часткового спускання колеса.
Також, позивач вказав, що відеозапис, який органи поліції надали як доказ ведеться з 22:01:06, а в Постанові зазначено, що правопорушення було вчинене позивачем о 22:10, однак зупинка транспортного засобу відбулася взагалі о 21:30- 21:35 і в момент вимушеної зупинки авто ОСОБА_1 було зупинене позаду інших автомобілів, які стояли без жодних ознак здійснення вимушеної зупинки, на що відповідачем не було звернено уваги, що ставить під сумнів об'єктивність відповідача взагалі. А сам відеозапис, наданий як доказ в даній справі, не те що не підтверджує факт справності автомобіля позивача, а є лише імітацією огляду, адже працівниками поліції навіть на момент зйомки не знято жодного колеса його автомобіля, що було зроблено свідомо.
Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги позовної заяви підтримав.
Представник відповідача за дорученням Кашко В.А. в судове засідання не з'явився.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч. 2 ст. 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, відповідно до частини першої статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до частини другої статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до частини третьої статті 283 Кодексу України про адміністративні постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Відповідно до ст. 283 КУпАП - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до ст.276 КУпАП - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Разом з тим, словосполучення «на місці вчинення правопорушення» та «за місцем його вчинення» - не є тотожними та мають різне цільове спрямування. Так, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року №5-рп2015 - «Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно- територіальним устроєм України».
Ч.3 ст. 258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто - на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи. Ч.3 ст.258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Разом з тим, ст. 276 вказує, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто - за місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При оцінці доказів у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, уповноважені особи повинні з'ясувати, чи є достатньою вся сукупність отриманих фактичних даних для того, щоб прийняти законне, об'єктивне та обґрунтоване рішення з адміністративної справи.
Як вбачається із постанови серії НК №735745 від 26.02.2019 року, 26.02.2019 о 22 год 00 хв. водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи транспортним засобом «Чері М11», номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 21, здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 розділ 33 ПДР, чим порушив п.п 8.4 ПДР за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст. 122 КУпАП.
Разом з цим, дослідивши матеріали справи та давши їм належну юридичну оцінку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 26.02.2019 року Правил дорожнього руху не порушував.
Належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення матеріали справи не містять. Натомість, з наведених позивачем фактів встановлено, що при винесені постанови відповідач, в порушення вимог ст. 245 КУпАП, не вжив належних заходів, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, відповідачем не з'ясовано, чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні. Всупереч вимогам вказаних вище правових норм, відповідач при винесенні постанови неповно з'ясував всі фактичні обставини справи, не навів доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не дав оцінки його поясненням. Позивача фактично було позбавлено передбаченого ч.1 ст. 268 КУпАП права на захист, в зв'язку з чим, постанова серії НК №735745 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч.1 ст. 122, ст. 247, ст. 251, ст. 268, ст. 280, ст. 283, ст. 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 243-244, 246, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 4 батальйону 9 роти ГУНП в м. Києві Колеснікова Сергія Володимировича про скасування постанови та визнання дій протиправними - задоволити.
Скасувати постанову серії НК №735745 від 26.02.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення (зважаючи на п. 15.5 перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Суддя В. І. Губко