Постанова
Іменем України
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 521/19141/16-ц
провадження № 61-1826св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 17 травня 2017 року у складі судді Сегеди О. М. та постанову апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Калараша А. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») про захист прав споживачів.
Позовна заява мотивована тим, що 28 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») був укладений кредитний договір № ML-506/001/2008, відповідно до умов якого банк надав грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 58 377,32 доларів США, строком до 28 січня 2025 року включно, зі сплатою 4,49 % річних на весь строк фактичного користування кредитом.
26 травня 2009 року, 26 березня 2010 року та 29 серпня 2014 року між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк» були укладені додаткові договори № № 1, 2, 3, 4 до кредитного договору № ML-506/001/2008 від 28 січня 2008 року, якими було внесено зміни до основного договору.
Спірний кредитний договір та додаткові умови до нього були укладені з порушенням правил, оскільки банк не повідомив позивача у письмовий формі про умови надання кредиту, не надав у повному обсязі інформацію про умови кредитування, також банк не надав їй жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, інформацію про вірогідність і наслідки такого подорожчання, позивача не було ознайомлено із графіком платежів. Крім того, спірний договір та додаткові угоди до нього не містять порядку зміни договору, який враховував би інтереси позичальника, не містить умови про порядок припинення договору, умов або правил, які б регулювали відповідальність банку за невиконання чи неналежне виконання його умов, а також суперечить законодавству України щодо використання іноземної валюти як засобу платежу на території України.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, просила визнати фактом неправомірної поведінки, з боку ПАТ «ОТП Банк», не проведення з позивачем переддоговірної роботи, що передбачена Законом України «Про захист прав споживачів; визнати факт суттєвого порушення ПАТ «ОТП Банк» прав споживача ОСОБА_1 при укладанні кредитного договору № МL-506/001/2008 від 28 січня 2008 року; визнати факт суттєвого порушення ПАТ «ОТП Банк» прав споживача ОСОБА_1 при укладанні додаткового договору № 1 та додаткового договору № 2 від 26 травня 2009 року; визнати факт суттєвого порушення ПАТ «ОТП Банк» прав споживача ОСОБА_1 при укладанні додаткового договору № 3 від 26 березня 2010 року; визнати факт суттєвого порушення ПАТ «ОТП Банк» прав споживача ОСОБА_1 при укладанні додаткового договору № 4 від 29 серпня 2014 року; визнати кредитний договір № МL-506/001/2008 від 28 січня 2008 року недійсним; визнати додатковий договір № 1 та додатковій договір № 2 від 26 травня 2009 року до кредитного договору № МL-506/001/2008 від 28 січня 2008 року недійсними; визнати додатковий договір № 3 від 26 березня 2010 року до кредитного договору № МL-506/001/2008 від 28 січня 2008 року недійсним; визнати додатковий договір № 4 від 29 серпня 2014 року до кредитного договору № МL-506/001/2008
від 28 січня 2008 року недійсним; визнати право сторін по справі на двосторонню реституцію.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 17 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживачів залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що підстави для визнання недійсними спірних правочинів відсутні, оскільки
ОСОБА_1 , в момент їх підписання, ознайомилася з умовами договорів та мала об'єктивну можливість вирішувати для себе, погоджуватись чи не погоджуватись на зазначені умови кредитування. Спірні договори позивачем були підписані, і в подальшому протягом тривалого часу виконувалися, що є свідчення про повне погодження з умовами, зазначеними в договорі.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без аздоволення.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 17 травня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 січня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 17 травня
2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи по справі. Суд першої інстанції не мав права розглядати справу та ухвалювати судове рішення при першій неявці позивача, представником якого було подано клопотання про відкладення розгляду справи. Судами неправильно застосовано норми Закону України «Про захист прав споживачів», у зва?язку із чим було прийнято неправильні судові рішення.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Малиновського районного суду міста Одеси.
У березні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси
від 17 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області
від 11 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи
01 січня 2008 року ОСОБА_1 була ознайомлена з інформаційним листком ЗАТ «ОТП Банк» - умовами кредитування по програмі «житло в кредит», про що свідчить підпис останньої.
28 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № ML-506/001/2008, відповідно до умов якого банком надано
ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді кредиту в іноземній валюті в розмірі
58 377,32 доларів США на строк по 28 січня 2025 року включно, за умови сплати фіксованої процентної ставки за користування кредитом в розмірі 4,49 % річних на весь строк фактичного користування кредитом.
ОСОБА_1 була ознайомлена, із графіком платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору № ML-506/001/2008 від 28 січня 2008 року, що підтверджується підписом останньої.
Цільовим використанням кредиту була купівля ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме квартири, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
28 січня 2008 р. ОСОБА_1 звернулась до ЗАТ «ОТП Банк» із кредитною заявкою про видачу кредиту у розмірі 58 377,32 доларів США та, 26 травня
2009 року, - із кредитною заявкою про видачу кредиту у розмірі
2 121, 06 доларів США, що підтверджується підписом позивача.
В забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором, між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» 28 січня 2008 року було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № PML-506/001/2008, згідно якого позивачка передала в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 .
26 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено нотаріально посвідчений договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки
№ PML-506/001/200 від 28 січня 2008 року.
26 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору № ML-506/001/2008 від 28 січня 2008 року, яким було внесено наступні зміни до основного договору: включений термін «розмір і валюта кредиту» - 59 461,68 доларів США; закріплений обов'язок ОСОБА_1 на дострокове виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній відповідачем частині у випадку невиконання позивачем, та/або майновим поручителем своїх боргових зобов'язань та/чи інших умов кредитного договору, документів забезпечення та/чи будь-яких умов існуючих чи таких, що будуть укладені в майбутньому правочинів з відповідачем - (надалі - вимога).
При цьому, зобов'язання позивача щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення відповідачем на адресу позивача відповідної вимоги, та повинно бути проведено позивачем протягом
30 календарних днів з дати одержання позивачем відповідної вимоги.
Позивачка була ознайомлена із додатком № 1 до додаткового договору № 1 до кредитного договору № ML-506/001/2008 від 28 січня 2008 року.
26 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений додатковий договір № 2 до кредитного договору № ML-506/001/2008 від 28 січня 2008 року, яким було внесено наступні зміни до основного договору: з моменту підписання Додаткового договору № 2 і до 28 січня 2025 року, для розрахунку процентів за користування кредитом, стала використовуватись наступна процентна ставка: фіксована 11,13 % річних з 26 травня 2009 року до 26 січня
2010 року; плаваюча фіксований відсоток (4,88%) + FIDR (процентна ставка по строкових кредитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. Ця ставка може змінюватися в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку) з 26 січня 2010 року до повного виконання боргових зобов'язань; договором встановлена можливість змінити графік платежів; проценти нараховуються у день сплати процентів на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення; в будь-який момент строку дії кредитного договору, в односторонньому порядку Банк може відмовитись від свого зобов'язання за кредитним договором щодо надання позивачу кредиту (траншу), без зазначення причини відмови; та інше.
26 березня 2010 року, між позивачкою та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений додатковий договір № 3 до кредитного договору № ML-506/001/2008 від 28 січня 2008 року, яким було внесено наступні зміни до основного договору: на період
з 26 березня 2010 року до 26 січня 2011 року, для розрахунку процентів за користування кредитом, стала використовуватися фіксована процентна ставка - 12,38 % річних; змінено графік платежів; інше.
29 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений додатковий договір № 4 до кредитного договору № ML-506/001/2008 від 28 січня 2008 року, яким було внесено наступні зміни до основного договору: на період
з 29 серпня 2014 року до 25 січня 2015 року, для розрахунку процентів за користування кредитом, стала використовуватися фіксована процентна ставка - 6,00 % річних; на період з 26 січня 2015 року, до повного виконання боргових зобов'язань, для розрахунку процентів за користування кредитом, стала використовуватися плаваюча процентна ставка - фіксований відсоток (4,88%) + FIDR; змінено графік платежів; інше.
Банк виконав усі свої зобов'язання по кредитному договору № ML-506/001/2008 від 28 січня 2008 року відповідно до вимог чинного законодавства, надавши ОСОБА_1 кредит у встановленому договором розмірі.
При укладанні кредитного договору, а саме - у березні 2008 року, та у наступному, ОСОБА_1 не оскаржувала його умови і погоджувалася з ними, шляхом його підписання та частковим виконанням його умов, що підтверджується укладеними в подальшому додатковими договорами та анкетами-заявами позивачки про реструктуризацію заборгованості.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні ризики тощо, які передують укладенню договору.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що спірні договори були підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов цих договорів. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивачка на момент укладення договорів не заявляла додаткових вимог щодо умов цих договорів та в подальшому виконувала їх умови, що також не заперечується сторонами. Тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у позові про визнання договорів недійсними, оскільки під час розгляду справи встановлено відсутність порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні ризики тощо, які передували укладенню договорів.
Аргументи заявника про безпідставне не призначення апеляційним судом судової економічної експертизи є безпідставні, оскільки апеляційний суд в своїй ухвалі обґрунтував свою позицію. Та обставина, що суд першої інстанції протокольно повернув заявлене клопотання про призначення експертизи, не позбавляло права позивача повторно звернутися з відповідним клопотанням. Крім того, стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не звільняє позивачів від сплати судового збору за подання клопотання про призначення по справі експертизи, що слугувало підставою для повернення судом першої інстанції клопотання.
Та обставина, що суд першої інстанції розглянув справу без позивача та його представника, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вирішуючи питання щодо доцільності відкладення розгляду справи, суд першої інстанції розцінив його, як затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час, а саме з листопада 2016 року не може бути вирішена по суті виниклого спору. Крім того, наводячи причини неявки в судове засідання, а саме «зайнятість у інших судових процесах», представник позивача не надав жодного доказу, який би підтвердив наведені ним обставини.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 17 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
Щодо судових витрат
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до правил статі 141 ЦПК України Верховним Судом не вирішується.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 17 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська