Справа № 951/395/20Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б.
Провадження № 33/817/389/20 Доповідач - Тиха І.М.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
15 вересня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 за апеляційною скаргою захисника адвоката Терлюка О.Я. на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 20.08.2020 року, -
Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень та позбавлення права керування тарнспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 420,40 грн. судового збору.
Згідно з постановою місцевого суду, водій ОСОБА_1 25.05.2020 року 19 год. 48 хв. в смт.Козова по вул. Колійовій, 25 керував транспортним засобом Ford Prezar д.н.з. НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: порушення координації рухів, почервоніння обличчя, порушення мови, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу відмовився, також відмовився проходити медичне освідчення в медичному закладі у присутності двох свідків і такими діями порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі адвокат Терлюк О.Я., що діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Зазначає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а лише перебував біля припаркованого автомобіля.
Також вказує на порушення поліцейським порядку видачі направлення ОСОБА_1 на огляд до найближчого закладу охорони здоров'я, а також не роз'яснення його прав та обовязків, передбачених ст.268 КУпАП та положення ст.63 Конституції України .
Вважає недопустимими доказами письмові пояснення свідків, оскільки вони в судовому засіданні не допитувались, що узгоджується з позицією Верховного Суду у Постанові від 27.06.2019 року №560/751/17, у якій вказано, що пояснення свідків не є належними доказами правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки вказані особи у судовому засіданні не допитувались та не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення апелянта, який підтримав подану скаргу з викладених у ній мотивів, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновків суду про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, в обгрунтування прийнятого рішення суд навів дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №051091 від 25.05.2020 року, на диску з відеофіксацією вчиненого правопорушення; письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 25.05.2020 року, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.05.2020 року, рапорті ст. інспектора-чергового Козівського ВП Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області від 25.05.2020 року.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він не перебував за кермом автомобіля, оцінюю критично як такі, що мають на меті ухилення ним від адміністративної відповідальності, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема відеофіксацією вчиненого правопорушення, з якого вбачається, як водій вийшов з автомобіля із сторони водійських дверей, при цьому у салоні автомобіля перебували інші люди, а характер спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, його поведінка, небажання проходити огляд на стан сп'яніння саме як водія, що зафіксовано наявними у матеріалах справи відеоматеріалами, підтверджують висновок суду першої інстанції про відмову ним, як особою, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Як вбачається з матеріалів справи, після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не повідомляв працівників поліції про іншу особу, яка керувала транспортним засобом. Відсутня така особа і на відеоматеріалах, якими зафіксовано факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння.
Що ж стосується тієї обставини, що суддею, під час розгляду справи не було допитано свідків, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, то сама по собі ця обставина не може свідчити про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, оскільки в апеляційній скарзі не наведено обставин, які б могли викликати сумніви у достовірності фактичних обставин справи, встановлених за їх участю.
Безпідставиними також є посилання апелянта про те, що працівники поліції не склали направлення на огляд до найближчого закладу охорони здоров'я, оскільки водій відмовився від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, а відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року таке направлення складається лише у випадку виявлення водієм бажання пройти огляд у медичному закладі.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу захисника Терлюка О.Я. залишити без задоволення, а постанову Козівського районного суду від 20.08.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя