Справа № 464/2043/19 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.
Провадження № 22-ц/811/2175/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
31 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
Головуючого судді Мікуш Ю.Р.
суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В,
секретар Іванова О.О.
з участю: представника позивача - адвоката Мандюк О.О., представника відповідача Бекерська О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 446/708/18 за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення
Сихівського районного суду м.Львова від 27 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про
стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.06.2015 до 11.02.2019 у розмірі 187 791 грн. 90 коп.
В обгрунтування позову посилається на те, що працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго» на посаді електрослюсаря з обслуговування автоматики і засобів вимірювань електростанції Служби вимірювань, накладки і випробувань ТЕІД-1 ЛМКП «Львівтеплоенерго» за 4 розрядом. На підставі наказу №382-к від 09.06.2015 звільнений 10.06.2015 з посади у зв'язку з скороченням штату працівників. Проте, починаючи з січня 2010 року до квітня 2015 року відповідач здійснював розрахунок заробітної плати з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до суттєвого заниження розміру заробітної плати. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 12.09.2016 стягнуто з відповідача на його користь 35 800, 33 грн. невиплаченої заробітної плати. Рішенням суду від 24.05.2018 з відповідача на його користь стягнуто 2 630 грн. невиплаченої частини додаткової заробітної плати за роботу у шкідливих умовах праці. Рішенням суду від 06.11.2018 на його користь з відповідача стягнуто 32 239, 52 грн. компенсації втрати частини основної заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Проте, такі стягнення не стосувалися середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Оскільки відповідачем не здійснено остаточного розрахунку при звільненні, відтак відповідно до ст. 117 КЗпП України він має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.06.2015 до 11.02.2019 в сумі 187 791, 90 грн.
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.
Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, ЄДРПОУ 05506460) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.06.2015 до 11.02.2019 у розмірі 187791 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот дев'яносто одна) гривня 90 (дев'яносто) копійок.
Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави судовий збір в розмірі 1877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) гривень 92 (дев'яносто дві) копійки.
Рішення оскаржило Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго». В апеляційній скарзі зазначає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення, суд не врахував правову позицію Верховного Суду України викладену у справі №6-113 цс-16 щодо істотності частки невиплаченого заробітку із середнім заробітком працівника. Звертає увагу, що недорахована сума заробітної плати становила лише 24% від загальної суми нарахованої і отриманої зарплати. У суду не було правових підстав для задоволення позову, оскільки позов подано про стягнення лише частини заробітної плати. Стягнення суми в розмірі 187791,90 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку є несправедливим так як заборгованість становила лише 38 430,33 грн. Сума середнього заробітку в п'ять разів перевищує розмір заборгованості. У постанові Верховного Суду від 08.08.2018 року у справі №202/1799/16-ц Верховний Суд зазначив, що сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні нарахована на підставі ст.117 КЗпП України підлягає зменшенню з урахуванням неістотності суми заборгованості та її не співмірності порівняно з середнім заробітком позивача. Процесуальні порушення полягають у тому, що позивачем не було оплачено судовий збір за подання позову, оскільки від сплати судового збору звільнені лише позивачі за подання позову про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» на посаді електрослюсаря з обслуговування автоматики і засобів вимірювань електростанції Служби вимірювань, накладки і випробувань ТЕЦ-1 ЛМКП «Львівтеплоенерго» за 4 розрядом. На підставі наказу №382-к від 09.06.2015, позивач звільнений 10.06.2015 з посади у зв'язку з скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджуєтеся записами трудової книжки позивача (а.с. 11 -12).
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 12.09.2016, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.11.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2017, стягнуто з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 35 800 грн. 33 коп. невиплаченої заробітної плати та 1 778 грн. 24 коп. витрат на правову допомогу (а.с. 16-18, 19-21).
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24.05.2018, яке набрало законної сили 02.07.2018, стягнуто з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 2 630 грн. невиплаченої частини заробітної плати за роботу у шкідливих умовах праці та 900 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 22-23).
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06.11.2018, яке набрало законної сили 10.12.2018, стягнуто з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини основної заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 32 239 грн. 52 коп. (з урахуванням усіх обов'язкових платежів і зборів, які підлягають відрахуванню) (а.с. 24-26).
Рішення суду про стягнення невиплаченої заробітної плати відповідачем виконано у квітні 2017 року, рішення про стягнення невиплаченої частини заробітної плати за роботу у шкідливих умовах праці - у 2018 році, рішення про компенсацію втрати частини основної заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати - 12.02.2019.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на те, що оскільки в день звільнення - 10.06.2015 заробітна плата не була виплачена в повному розмірі, а відтак відповідач зобов'язаний виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 11.06.2015 до 11.02.2019.
Згідно з розрахунком, проведеним позивачем відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.06.2015 до 11.02.2019 становить 187 791 грн. 90 коп. (а.с. 5-6).
Задовольняючи позов , суд першої інстанції виходив з того, що остаточний розрахунок із позивачем проведено 12.02.2019, про що свідчить копія виписки по картці/рахунку, що не заперечується представником відповідача, а відтак позивачем обґрунтовано заявлено вимогу про стягнення з відповідача передбаченого ст. 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку саме за період з 11.06.2015 до 11.02.2019.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення позову, однак не погоджується з розміром середнього заробітку, а тому апеляційну скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом першої інстанції вірно встановлено що відповідач у день звільнення позивача не здійснив з ним усіх розрахунків.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Приписами ст.116 КЗпП України встановлено , що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно з ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Є встановленим, що на день звільнення позивачу не проведено виплату всіх належних від підприємства сум. Зазначене також стверджується рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 12 вересня 2016 року та рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 24 травня 2018 року.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач на підставі статті 117 КЗпП України має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 11 червня 2015 року до 11 лютого 2019 року.
Щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні стягнутого судом першої інстанції, апеляційний суд вважає, що такий є завищений не відповідає вимогам справедливості та співмірності, а тому підлягає зменшенню, враховуючи наступне.
Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
-ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що в користь позивача слід стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 35000 грн.
До такого висновку суд дійшов враховуючи розмір простроченої заборгованості, яка становила 35800,33 грн. за рішенням Сихівського районного суду від 12.09.2016 року та 3530 грн. за рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 24 травня 2018 року, а також дії позивача щодо подання позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку лише після перерахування коштів на його картку на виконання зазначених судових рішень, не заявивши такі вимоги разом з позовами з якими звертався до суду з 2016 року, що свідчить про свідомі дії для збільшення періоду за який нарахована сума середнього заробітку.
Відтак розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 35000 грн. суд апеляційної інстанції вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме наведеним вище критеріям.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відтак, оскаржуване рішення підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.3 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 27 травня 2019 року змінити, зменшивши суму стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на 35000 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 14 вересня 2020 року.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк