Справа № 441/1781/19 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.
Провадження № 22-ц/811/677/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Провадження № 22-ц/811/676/20
Категорія:53
15 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Шандри М.М., Мікуш Ю.Р.,
секретаря: Фейір К.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справицивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 17 січня 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 17 січня 2020 року у позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , прож. на АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , прож. на АДРЕСА_2 ) про відшкодування 34 757 грн. 51 коп. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.
Додатковим рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 24 січня 2020 року Городоцького районного суду Львівської області від 17 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , прож. на АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , прож. на АДРЕСА_2 ) 4 800 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення та додаткове рішення оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, це прямо вказано в ст. ст.1166 ,1187, 1192 ЦК України.
Зазначає, що позов поданий до винуваця ДТП, оскільки таким чином буде відновлено порушені права позивача, адже ним подано до суду докази того, що страхова компанія на момент звернення до суду так і на момент винесення постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності перебувала на стадії банкрутства та виключена із членів МТСБ, таким чином страхова компанія не може здійснити виплату, МТСБ вже не має відношення до даної страхової компанії.
При цьому, на думку скаржника, важливим є те, що відповідно до висновку службового розслідування від 06 серпня 2018 року відповідача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та службовий транспортний засіб відремонтовано за власні кошти відповідачем по справі, позивачу по справі відповідач кошти на ремонт не відшкодував.
Також вказує, що стягнення коштів із страхової компанії буде не ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки оскільки така перебуває на стадії банкрутства, а відповідач добровільно відшкодувати шкоду відповідач відмовляється.
Також покликається на те, що стягнення додатковим рішенням витрат на правову допомогу є безпідставним, оскільки позовна заява підлягає до задоволення, крім цього сума витрат на правову допомогу є необґрунтованою та не підтверджена належними та допустимими доказами.
Просить рішення Городоцького районного суду Львівської області від 17 січня 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача судові витрати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц та Верховним Судом у постанові від 17.07.2019 у справі №641/5883/16-ц.
Як вірно встановлено судом першої інстанції із оглянутих в судовому засіданні матеріалів справи №463/3266/18 на ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП убачається, що ОСОБА_3 , 06 червня 2018 о 10 год. 17 хв. на 509 км + 895 м а/д М-06 Київ-Чоп, в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 10.1 ПДР України, керуючи автомобілем СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_3 , перед зміною напрямку руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не впевнившись у безпечності маневру, виїхав на смугу зустрічного руху, створив аварійну ситуацію, як наслідок відбулось зіткнення із автомобілем Volkswagen Golf, р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , при цьому обидва транспортні засоби пошкоджено.
Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 14 серпня 2018, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адмінстягнення у розмірі 340 грн. (а.с. 5-6).
Постанова судом прийнята у присутності ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_1 , 27 серпня 2018 набрала законної сили.
Згідно звіту №3372/18 про оцінку автомобіля Volkswagen Golf, р.н. НОМЕР_4 , складеного СПДФО ОСОБА_4 та долучених до нього додатків, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля Volkswagen Golf, р.н. НОМЕР_4 , в результаті його пошкодження під час ДТП 06.06.2018, становить 34 757 грн. 51 коп. (а.с. 7-22).
Представник позивача ОСОБА_2 в суді просив стягнути з ОСОБА_3 , як з винної особи, відшкодування 34 757 грн. 51 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06 червня 2018 о 10 год. 17 хв. на 509 км + 895 м а/д М-06 Київ-Чоп, покликаючись на ст. 1192 ЦК України, згідно якої з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Із змісту інформаційної довідки від 07 листопада 2019, із копії розстановки сил та засобів 3 батальйону УПП у Львівській області ДПП з 08 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. 06 червня 2018 року, затвердженої заступником начальника - начальника ВЧС УПП у Львівській області ДПП ст. лейт. поліції Богушем А.В., інших матеріалів справи убачається, що інспектор роти №3 батальйону №3 УПП у м. Львові ДПП Шаблінський В.І. під час виконання службових обов'язків, керуючи автомобілем СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_3 , 06 червня 2018 о 10 год. 17 хв. на 509 км + 895 м а/д М-06 Київ-Чоп, здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Golf, р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 50-53).
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 , законним володільцем автомобіля СКС MOU-04.MП, 2017 року випуску, р.н. НОМЕР_3 є Департамент патрульної поліції (а.с. 48).
Із пояснень відповідача в суді, із матеріалів справи убачається, що 21 грудня 2017 між Департаментом патрульної поліції та Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» укладено поліс №АК/8297270 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком до 22 грудня 2018 року.
За цим полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Цим полісом забезпечений транспортний засіб СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_3 та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 100 000 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) - 200 000 грн. (а.с. 48-49).
Судом встановлено, що Страховиком, відповідно до полісу №АК/8297270 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким забезпечено ТЗ СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_3 з страховим лімітом за шкоду заподіяну майном - 100 000 грн., на момент вчинення ДТП було ПрАТ "Київський страховий дім".
Таким чином, ураховуючи, що цивільно-правова відповідальність Департаменту патрульної поліції - власника ТЗ СКС MOU-04.MП, р.н. 11 4595 на час настання страхового випадку була застрахована у ПрАТ "Київський страховий дім" на підставі полісу №АК/8297270 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21 грудня 2017, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається саме на Страховика, оскільки покладення такого обов'язку на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Більше того, як встановлено судом, відповідач на момент ДТП, керував автомобілем СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_3 , виконуючи свої службові обов'язки.
За положеннями ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц дійшла висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, відповідач ОСОБА_3 не є особою, відповідальною за заподіяну шкоду, оскільки таку шкоду було заподіяно ним під час виконання службових обов'язків.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що на дату ухвалення Городоцьким районним судом Львівської області рішення про винуватість ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, Страховик - ПрАТ «Київський страховий дім», у якому на момент ДТП був застрахований автомобіль СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_3 , розпочало стадію ліквідації та 05 липня2018 втратило членство в МТСБУ, а відтак саме ОСОБА_3 , як винна особа, зобов'язаний нести відповідальність за шкоду завдану автомобілю ОСОБА_1 внаслідок ДТП, яка мала місце 06.06.2018 о 10 год. 17 хв. на 509 км + 895 м а/д М-06 Київ-Чоп, не ґрунтуються на нормах закону й не спростовують того факту, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у справі.
Із оглянутих судом першої інстанції матеріалів справи №463/3266/18 на ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 (договір №062101118 про надання правової допомоги від 21.06.2018) знали, що автомобіль СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_3 , яким на момент ДТП 06 червня 2018 керував відповідач був застрахований у ПрАТ «Київський страховий дім», проте до 27 вересня 2019 у страхову компанію або в МТСБУ не зверталися, страховим відшкодуванням не цікавились.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, то колегія відзначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові - на позивача.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 17.01.2020, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування 34 757 грн. 51 коп. майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено, питання про судові витрати не вирішено.
Із змісту відзиву від 14 листопада 2019, долучених до нього додатків убачається, що 06 листопада 2019 між Адвокатським об'єднанням «Автопоміч» (далі - Адвокатське об'єднання) та ОСОБА_3 (далі - Клієнт) укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №0041-ц, відповідно до умов якого Клієнт доручив, а Адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання надавати Клієнту професійну правничу (правову) допомогу у справі №441/1781/19, в обсязі та на умовах, визначених означеним договором (а.с. 54).
За положеннями пункту 2.1 договору Адвокатське об'єднання зобов'язалося здійснювати в інтересах Клієнта наступні дії: складання, підписання та подання від імені Клієнта документів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, в тому числі, але не виключно адвокатських запитів, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заперечень, заяв та клопотань, вчинення інших дій, пов'язаних з наданням професійної правничої (правової) допомоги, визначеної у п. 1.1 означеного договору; представництво інтересів Клієнта в організаціях, установах, підприємствах усіх форм власності та судах всіх юрисдикцій та інстанцій, органах досудового розслідування, прокуратури, поліції, внутрішніх справ, нотаріату, в органах та перед особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, органах місцевого самоврядування з усіма правами, які надані Клієнту в залежності від його статусу, в тому числі і процесуального.
Розмір та порядок оплати послуг визначений у 3 розділі договору, згідно якого вартість послуг Адвокатського об'єднання за цим договором становить 800 грн. за годину надання професійної (правничої) правової допомоги. Кількість годин та вид наданої професійної правничої (правової) допомоги фіксується в розрахунку та акті наданих послуг. Адвокатське об'єднання направляє Клієнту Рахунок-фактуру за надану правничу допомогу, розрахунок та акт наданих послуг. Оплата проводиться в спосіб, визначений законодавством, але не пізніше 3 банківських днів після отримання Рахунку-фактури, якщо інше не погоджено сторонами (п.3.1, 3.2, 3.3, 3.5 Договору).
Згідно розрахунку розміру наданої професійної правничої (правової) допомоги у справі № 441/1781/19, у вартість послуг Адвокатського об'єднання «Автопоміч» включено такі види професійно правничої (правової) допомоги : 1 година юридичної консультації та аналіз позову з додатками, по 1 годині підготовки до написання відзиву (аналіз законодавства та аналіз судової практики), а також 3 години складання та написання адвокатського запиту від 06.11.2019 і відзиву від 11.11.2019, а всього 6 годин, що становить 4 800 грн. (а.с. 56).
11 листопада 2019 Адвокатським об'єднанням «Автопоміч» та ОСОБА_3 підписано Акт наданих послуг, того ж дня останньому виставлено рахунок - фактуру №11-11/01 на оплату за надання правничої (правової) допомоги відповідно до договору №0041-ц від 06 листопада 2019 у сумі 4 800 грн. (а.с. 58).
Відповідно до квитанції №0.0.1527038866.1 від 18 листопада 2019, ОСОБА_3 перераховано на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання «Автопоміч» 4 800 грн. за надання правничої (правової) допомоги згідно договору №0041-ц від 06 листопада 2019 та рахунку-фактури №11-11/01 від 11 листопада 2019 (а.с. 63).
Сплата вказаних коштів є співмірною із складністю справи та часом витрачених адвокатським об'єднанням «Автопоміч» на надання ОСОБА_3 правничої допомоги. Слід звернути увагу на те, що позивачем ОСОБА_1 також за надання правничої допомоги ОСОБА_2 сплачено 5000 гривень, що є адекватною ціною наданих послуг.
Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 17 січня 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 15 вересня 2020 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Шандра М.М.
Мікуш Ю.Р