Дата документу 09.09.2020 Справа № 335/7250/20
запорізький апеляційний суд
Провадження №11-сс/807/1027/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №335/7250/20Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
09 вересня 2020 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 серпня 2020 року про застосування запобіжного заходу щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 серпня 2020 року задоволено клопотання слідчого та до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Одночасно визначено ОСОБА_7 розмір застави як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК, у сумі 84 080,00 грн.
Встановленні зобов'язання у разі внесення застави, передбачені ч.5 ст.194 КПК, які покладаються на підозрюваного в разі внесення застави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просила ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту з 22.00 год. до 06.00 год. Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_7 вперше притягається до кримінальної відповідальності, є особою, яка втратила всіх рідних у дитинстві, до досягнення повноліття мав статус дитини-сироти, є студентом ЗНТУ, у вільний час працює, має постійне місце проживання. Крім того, слідчий суддя належним чином не перевірив клопотання слідчого на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, та не звернув уваги на недотримання вимог ст.ст.132, 184 КПК щодо обов'язку доведення доводів клопотання шляхом подачі певних доказів. При цьому суд також належним чином не обґрунтував необхідність застосування найбільш суворого запобіжного заходу та не звернув уваги на недоведеність слідчим та прокурором неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Під час апеляційного розгляду підозрюваний та його захисник повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні. Прокурор заперечив проти скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що слідчий СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 звернувся до суду з погодженим прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК.
В клопотанні зазначено, що 27.08.2020 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК та 28.08.2020 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК.
З посиланням на наявність передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, слідчий просив застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя задовольнив дане клопотання слідчого, посилаючись на те, що менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти наявним у провадженні ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Проте колегія суддів не погоджується з прийнятим слідчим суддею рішенням з огляду на таке.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, а саме припустився порушень вимог ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК, які істотно вплинули на правильність прийнятого рішення.
За таких обставин, застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_7 найбільш суворий запобіжний захід, слідчим суддею не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними ("Боцано проти Франції").
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів ("Боротюк проти України" п. 62).
Сама по собі тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, не може бути підставою для обґрунтування твердження про можливу втечу цієї особи ("Piruzyan v. Armenia" п. 95).
Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, є особою, яка втратила всіх рідних у дитинстві, до досягнення повноліття мав статус дитини-сироти, є студентом ЗНТУ, у вільний час офіційно працює в ТОВ «Сільпо-Фуд» на посаді вантажника, має постійне місце проживання.
Наведені дані в своїй сукупності, як вважає колегія суддів, дають підстави вважати, що застосування до ОСОБА_7 такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою є передчасним і невиправдано суворим запобіжним заходом. Зокрема, хоча повідомлена ОСОБА_7 підозра є обґрунтованою, однак дані про його особу свідчать на користь зменшення передбачених ч.1 ст.177 КПК ризиків в даному кримінальному провадженні, а тому існує можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. Тому колегія суддів дійшла висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_7 може бути застосований більш м'який запобіжний захід.
У зв'язку з цим колегія суддів переконана, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби.
На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки обставин необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, крім того при здійсненні вибору між залишенням під вартою та звільненням презумпція залишається за звільненням ("Bykov v. Russia" п. 61).
На думку колегії суддів, такий запобіжний захід, який слід застосувати у певний період доби, є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та унеможливить ухилення від органів слідства і суду.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 серпня 2020 року про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 в частині визначення підозрюваному виду запобіжного заходу і переліку обов'язків змінити з тримання під вартою на домашній арешт, шляхом заборони підозрюваному залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня.
Звільнити ОСОБА_7 з-під варти негайно.
Покласти на ОСОБА_7 обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-яким свідком, експертом в цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуватиме, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Термін дії домашнього арешту та обов'язків, покладених судом, визначити в межах дії запобіжного заходу, тобто до 25 жовтня 2020 року включно.
У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту підлягає виконанню після її проголошення.
Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4