Справа № 307/328/17
Закарпатський апеляційний суд
15.09.2020 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретарки ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/906/20 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 07. 08. 2020.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 24 год. - 04. 10. 2020, без визначення розміру застави, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, з повною середньою загальною освітою, непрацюючого, в порядку ст. 89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 289 КК України.
Із матеріалів контрольного провадження вбачається, що кримінальне провадження, внесене 05. 12. 2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016070160001815, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 289 КК України, знаходиться в провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції зазначив, що передбаченні ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які враховувалися при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу на даний час не відпали і продовжують існувати, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні. Судом першої інстанції також враховано, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжких злочинів, санкція статті яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, тому існують ризики, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, знаходячись на волі може незаконно впливати на свідків чи потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 ставить питання про скасування ухвали суду від 07. 08. 2020 та прийняття нової ухвали, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 вказує на
-2-
незаконність, необґрунтованість та невмотивованість ухвали суду від 07. 08. 2020, постановленої з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд першої інстанції при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , відклав судовий розгляд та перейшов до розгляду клопотання прокурора поза межами судового засідання. Окрім того, захисник просить врахувати, що обвинувачений ОСОБА_5 утримується під вартою 03 (три) роки 08 (вісім) місяців, однак кримінальне провадження не знаходить свого вирішення судом першої інстанції, оскільки прокурором навмисно не забезпечується участь свідків в судове засідання, що свідчить про те, що покарання, яке визначає нижня межа санкції ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_5 вже відбув. Також, захисник вважає, що доводи прокурора у клопотанні про наявність ризиків переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого й свідків, повторного вчинення кримінального правопорушення, є надуманими і жодним доказом не підтверджені й не надані прокурором в ході розгляду клопотання. Крім іншого, адвокат ОСОБА_6 вказує і на те, що судом не було враховано також наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 постійного місця проживання, стан здоров'я, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу у відсутності прокурора, неявка якого не перешкоджає розгляду, оскільки такий повідомлений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду. Крім того, апеляційним судом враховується клопотання процесуального прокурора, який просить розглянути апеляційну скаргу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_6 не підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
-3-
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, місцевий суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, розглядаючи клопотання сторони обвинувачення, суд дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою. Прокурором доведено, що заявлені ним в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися й виправдовують подальше тримання ОСОБА_5 під вартою, натомість захисником даних, які б свідчили про відсутність цих ризиків - не надано.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
-4-
Судом об'єктивно враховано, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 відносяться до категорії тяжких, обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , а також те, що судове провадження та судове слідство не закінчено, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може ухилятися від явки до суду та виконання процесуальних рішень, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що встановлені при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу ризики не зменшилися і не відпали та виправдовують тримання його під вартою.
При цьому колегія суддів констатує, що застосований щодо ОСОБА_5 запобіжний захід із урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості інкримінованих йому діянь, а також тяжкості можливого покарання, натомість обставин, які б свідчили про те, що обраний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, - не встановлено й сторонами не доведено, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення визначеного строку дії запобіжного заходу про тримання ОСОБА_5 під вартою. Такий висновок колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, а викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що запобіжний захід щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є занадто суворим та не виправданим жодним аргументом сторони обвинувачення, а також про те, що жоден із передбачених ст. 177 КПК України ризиків не підтверджується об'єктивними, належними та допустимими доказами, а доводи сторони обвинувачення є тільки припущеннями, і при цьому, прокурором не наведеної жодної переконливої обставини, яка б унеможливлювала застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження і не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
Зазначені в апеляційній скарзі посилання сторони захисту на ігнорування засад кримінального судочинства: принципу верховенства права, законності, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості, забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя тощо, а також й інші численні процесуальні порушеннями вимог КПК України під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки вони не впливають на висновки про необхідність продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
Доводи захисника ОСОБА_6 щодо даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 також були досліджені судом при застосуванні до нього запобіжного заходу та при його продовженні, оцінка їм надана судовими рішеннями.
Посилання ж на інші нові обставини, які б свідчили про те, що заявлені ризики зменшились та не виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 не містить. Натомість фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 умисних тяжких злочинів, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, кількості
-5-
доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтоване продовження застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Що стосується доводів сторони захисту про перебування ОСОБА_5 під вартою 03(три) роки 08(вісім) місяців та відбуття ним з цих підстав покарання, яке визначає нижня межа санкції ч. 2 ст. 121 КК України, то колегія суддів звертає увагу на те, що питання призначення покарання за вчинений злочин (злочини) здійснюється судом першої інстанції при ухваленні вироку, який відносно ОСОБА_5 , як вбачається з матеріалів контрольного провадження, не ухвалювався і покарання йому за ч. 2 ст. 121 КК України не призначалось.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин та обсягу процесуальних слідчих дій, які необхідно виконати у кримінальному провадженні під час судового розгляду, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», порушень норм міжнародного права та кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування ухвали суду не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
За таких обставин, апеляційний суд уважає, що ухвала суду про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог статтей 177, 178, 183 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 подана в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 07. 08. 2020 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 289 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: