22-ц/804/2670/20
265/9116/19
Головуючий у 1-й інстанції Копилова Л.В.
Суддя-доповідач: Попова С.А.
09 вересня 2020 року місто Маріуполь
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Попової С.А.,
суддів Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б.,
за участю секретаря Галстяна Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2020 року, постановлене у складі судді Копилової Л.В., повний текст рішення складено 03 липня 2020 року,
у цивільній справі
за позовом ОСОБА_3
до Маріупольської міської ради, ОСОБА_1
про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 , посилаючись на наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 68 років померла ОСОБА_4 , що є двоюрідною сестрою позивачки по лінії матері (мати позивачки - ОСОБА_5 , що мала дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » і мати ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , що мала також дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 », є рідними сестрами).
Після смерті двоюрідної сестри - ОСОБА_4 (спадкодавець) залишилася спадщина у вигляді домовлодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,0619 га (кадастровий номер 1412336900:01:021:0203) з цільовим призначенням обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована за тією ж адресою, що перейшли у спадщину сестрі від батька ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . В Державному земельному кадастрі вказана земельна ділянка визначена як така, що перебуває у приватній власності, але без вказівки власника.
ОСОБА_4 за життя одружена не була, дітей у неї не було, батьки спадкодавиці ОСОБА_4 померли: мати ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , інших спадкоємців за законом чи заповітом після її смерті немає. У зв'язку з цим позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Однак, у встановлений строк до того ж нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 також звернувся знайомий спадкодавця - ОСОБА_1 , який вважає себе спадкоємцем четвертої черги та претендує на спадщину її померлої двоюрідної сестри. Він незаконно утримує та не надає їй документи, що стосуються особи спадкодавця, що підтверджують їх родинні зв'язки, зокрема, свідоцтва про народження спадкодавця та її померлої матері ОСОБА_7 , а також правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно, що унеможливлює на даний час підтвердити документально свої родинні відносини з двоюрідною сестрою в нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.
Враховуючи викладене, просила:
- встановити факт того, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 953,
- визнати за позивачкою право власності в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_4 на спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, площею 0,0619 га (кадастровий номер 1412336900:01:021:0203) з цільовим призначенням обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 .
У відзиві на позовну заяву (а.с. 36-40) ОСОБА_1 вказує на недоведеність факту родинних відносин між позивачкою і спадкодавцем; наголошує на тому, що позивачка бажає аби суд підмінив функції нотаріуса, що не відповідає вимогам закону; позивачка, навіть якщо буде доведено, що вона є двоюрідною сестрою спадкодавця, але ж віднесена згідно із ст. 1265 ЦК України до п'ятої черги спадкоємців, на відміну від нього, який проживав однією сім'єю із померлою як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, що свідчить про його право на спадкування в четвертій черзі спадкування, переважній над п'ятою чергою; позивачці роз'яснено, як здобути у передбаченому міжнародним договором порядку актові записи про народження матері спадкодавця, але вона цього не робила; інформує про наявність в суді його ще не розглянутого позову про встановлення факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_4 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу (а.с. 41-46).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Встановлено факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 953.
Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 на спадкове майно, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідними до нього господарськими будівлями та спорудами.
Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 на спадкове майно, а саме - земельну ділянку, площею 0,0619 га (кадастровий номер 1412336900:01:021:0203) з цільовим призначенням обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доведеним факт перебування ОСОБА_3 у родинних відносинах із ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_6 , на рівні двоюрідної сестри, бо вони виросли разом, постійно підтримували родинні зв'язки до самої смерті спадкодавця; суд стверджував про відсутність іншої можливості у позивачки підтвердити факт родинних відносин зі своєю померлою двоюрідною сестрою, аніж шляхом звернення до суду із відповідною заявою; суд керувався вимогами ст.ст. 1216, 1266, 1268 ЦК України та визнав належними і допустимими надані заявником докази, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Визнаючи право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 суд визнав необхідним реалізацію таким чином заявником права на спадщину, виходячи з доведеного факту родинних відносин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга (а.с. 155-156) вмотивована наступними доводами:
факт родинних відносин між позивачкою і ОСОБА_4 не доведений представленими позивачкою доказами;
згідно відповіді № 44-04-24/1898 від 20.11.2019 року з управління запису актів цивільного стану Воронежської області (за місцем народження матері спадкодавця) неможливо поновити актовий запис про народження та запропоновано отримати дублікат свідоцтва про народження на ім'я матері спадкодавця - ОСОБА_7 шляхом використання міжнародного правового акту, але такого запиту позивачка не робила, тож, не довела факту неможливості одержання або відновлення документів, шо посвідчують цей факт. А суд, хоча і вказав ці обставин, але не надав їм відповідної юридичної оцінки;
за непідтвердженням факту родинних відносин приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Лашина Н.Г. обґрунтовано відмовила 11.12.2019 року позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 ;
позивачка за існування дійсно родинних відносин, якщо б такі були, не могла не знати про суттєві обставини з життя померлої: що ОСОБА_4 тяжко хворіла з 2018 року і лікувалася, що мешкала вона у своєму будинку АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 на протязі 6 років однією сім'єю по сусідству із ОСОБА_3 . Цих обставин позивачка в суді не змогла пояснити, а також не висвітлила питання, чому не забрала всі необхідні документи з помешкання померлої, коли на це погодився ОСОБА_1 ;
позивачка не приймала участі в похованні ОСОБА_4
суд не надав оцінки поясненням свідків ОСОБА_9 - сусідки ОСОБА_4 , яка визнала проживання спадкодавця із ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 , але не змогла пояснити, чому не знала про тяжку хворобу спадкодавця. Також не змогла пояснити, чому не знала про хворобу спадкодавця і свідок ОСОБА_10 , що є знайомою позивачки ОСОБА_3 з дитинства.
У відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 189-190) ОСОБА_3 підтримує законність і обґрунтованість судового рішення та наголошує на безпідставності аргументів відповідача ОСОБА_1 , зокрема, вказує, що причини неможливості поновлення актового запису про народження та отримання дубліката свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_7 відображені у відповіді від 20.11.2019р. за № 44-04-24/1898и.
Процедура розгляду справи апеляційним судом
Справа розглядається за участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_11 , який заперечував проти вимог скарги, за відсутності позивачки ОСОБА_3 і відповідача ОСОБА_1 , від яких надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 191, 196), а також у відсутність повідомленого про дату і час розгляду справи представника співвідповідача - Маріупольської міської ради (а.с. 183), неявка яких в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою до розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (в подальшому шлюбі, зареєстрованому 26.01.1958р., змінила прізвище на - « ОСОБА_15 ») (а.с. 8, 10-12).
В свідоцтві про народження матері позивачки ОСОБА_14 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_7 в сел. ОСОБА_16 , батьками вказані: батько - « ОСОБА_17 » та мати - « ОСОБА_18 » (а.с. 7).
Мати позивачки - ОСОБА_19 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 9).
ОСОБА_4 , на спадщину якої претендує позивачка ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , її батьками згідно повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження батьками значаться: батько - ОСОБА_8 і мати - ОСОБА_7 (а.с. 97).
Мати спадкодавиці ОСОБА_4 - ОСОБА_20 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 98, 98зв.).
Спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 87, 88).
Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно: належний на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину 1-818 від 14 серпня 2012 року, виданого четвертою Маріупольською державною нотаріальною конторою, житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Земельна ділянка по АДРЕСА_1 згідно витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку перебуває у приватній власності; власник не зазначений (а.с. 17).
Згідно відповіді відділу обробки та зберігання документів Управління запису актів цивільного стану Вороніжської області № 44-04-24/1898и від 20.11.2019 року за місцем народження матері спадкодавця, неможливо поновити актовий запис про народження матері спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , з підстав необхідності отримання таких відомостей шляхом оформлення заяви про видачу повторного свідоцтва в порядку, встановленому Мінською Конвенцією про правову допомогу і правових відносинах по цивільних, сімейних і кримінальних справах через компетентні органи Договірних Сторін (а.с. 15-16).
За відомостями спадкової справи, відкритої після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , що в копії долучена до справи, із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_21 06.06.2019р. і ОСОБА_3 06.11.2019р. (а.с. 85-105).
Постановою приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Лашиної Н.Г. від 11.12.2019 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують її родинні зв'язки зі спадкодавцем та відсутністю оригіналів документів, що посвідчують право власності спадкодавця на жилий будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 (а.с. 13, 105).
2. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Як роз'яснено в п.п. 1, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян (наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину); чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У відповідності зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За положеннями ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із ч. 4 ст. 1266 ЦК України, на яку в обґрунтування заявлених вимог посилається позивачка, двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Як з'ясовано, однією з підстав ухвалення приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Лашиною Н.Г. постанови від 11.12.2019р. про відмову ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , (а.с 105), є не підтвердження факту родинних відносин заявниці із спадкодавцем.
За змістом статей 12, 11, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
В контексті п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України і вимог процесуального закону щодо обов'язку доказування, а також роз'яснень у вищезгаданій постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 заявник має довести, що не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).
В обґрунтування доводів неможливості здобути актові записи про народження рідних сестер - матері позивачки і матері спадкодавця - ОСОБА_3 надала відповідь відділу обробки та зберігання документів Управління запису актів цивільного стану Вороніжської області № 44-04-24/1898и від 20.11.2019 року, яка вмотивована положеннями Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (а.с. 15-16).
Відповідно до ст. 5 цієї Конвенції, прийнятої у м. Мінську 22 січня 1993 року, ратифікованої Україною 10.11.1994р.: при виконанні цієї Конвенції компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться один з одним через свої центральні органи, якщо тільки цією Конвенцією не встановлений інший порядок зносин.
Положення ст. 6 Конвенції охоплюють надання Договірними Сторонами один одному правової допомоги шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством
запитуваної Договірної Сторони, зокрема, складання і пересилання документів.
Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 8 Конвенції: при виконанні доручення про надання правової допомоги, зміст і форма якого регламентовані ст. 7 цієї Конвенції, запитувана установа застосовує законодавство своєї країни. На прохання запитуючої установи вона може застосувати і процесуальні норми запитуючої Договірної Сторони, якщо тільки вони не суперечать законодавству запитуваної Договірної Сторони. Після виконання доручення запитувана установа повертає документи запитуючій установі, у тому випадку, якщо правова допомога не могла бути зроблена, вона одночасно повідомляє про обставини, що перешкоджають виконанню доручення, і повертає документи запитуючій установі.
З зібраних матеріалів судом першої інстанції, а також при апеляційному перегляді справи, колегією суддів з'ясовано, що позивачка не ініціювала питання про здобуття у вищевказаному Конвенцією порядку через компетентні органи Договірних Сторін (підписантів Конвенції - Держав України і Російської Федерації) офіційної інформації щодо державної реєстрації акту цивільного стану - народження ОСОБА_7 і ОСОБА_22 . Позивачкою не отримано і відповіді про обставини, що перешкоджають виконанню такого доручення.
Тільки невиконання доручення компетентним органом або відмова у його виконанні могла свідчити в межах розгляду даної цивільної справи про відсутність у позивачки можливостей здобути докази родинних відносин між нею і спадкодавцем.
Відтак, при незавершеній процедурі здобуття в порядку використання правової допомоги між державами згідно вказаного міжнародно-правового акту необхідних документів, у суду не було достатньо, на переконання колегії суддів, достовірних і належних доказів першоджерельного порядку в розумінні ст. 77-79 ЦПК України, які б вказували на родинні відносини спадкодавця і позивачки як двоюрідних сестер.
Твердження в рішенні суду про відсутність іншої можливості, аніж здобуття судового рішення, підтвердити факт родинних відносин зі своєю померлою двоюрідною сестрою не відповідає матеріалам справи. А інтерпретація судом суті відповіді № 44-04-24/1898и від 20.11.2019 року із вказівкою у мотивувальній частині рішення твердження про неможливість поновлення запитуваного актового запису про народження осіб не відповідає істинному змісту цього листа (а.с.15-16).
Сам по собі збіг дівочих прізвищ у матері позивачки і матері спадкодавця - « ОСОБА_23 », по батькові « ОСОБА_24 » і « ОСОБА_25 », оглянуті фотографії дітей і свят в родинному колі (а.с. 22-25), а також свідчення знайомої позивачки - ОСОБА_10 і сусідки - ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 виросли разом, постійно підтримували родинні зв'язки до самої смерті спадкодавця, що полягло в основу судового рішення, не є тими переконливими і безумовними доказами, що вказують на заявлену позивачкою між нею і спадкодавцем ступінь споріднення.
На ці обставини суд не зважив, що стало причиною неправильного вирішення спору.
Оцінюючи зібрані докази в сукупності у відповідності із ст. 89 ЦПК України, колегія суддів доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення похідних вимог щодо визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідними до нього господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, площею 0,0619 га (кадастровий номер 1412336900:01:021:0203), до чого без достатніх підстав вдався суд першої інстанції.
Враховуючи ухвалення рішення внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, таке рішення згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову згідно вищенаведеного мотивування.
Щодо судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга представника відповідача задоволена, то наявні підстави для стягнення з позивачки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесених останнім витрат з оплати судового збору за ставками в ст. 4 Закону України Про судовий збір, пов'язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2305,20грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2305 (дві тисячі триста п'ять) гривень 20 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 вересня 2020 року.
Судді: С.А.Попова
О.М.Пономарьова
Т.Б.Ткаченко