33/804/433/20
237/6451/19
15 вересня 2020 року м. Маріуполь
Суддя Донецького апеляційного суду Топчій Т.В., за участю секретаря Меркулової Я.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 лютого 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресами: АДРЕСА_2
визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 грн,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.
Згідно постанову суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 01.12.2019 року о 22 год. 40 хв. в місті Курахове по пр. Запорізький керував автомобілем Mazda6 д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода), від продуття алкотестера Drager 6810 ARAM - 0615 та від проходження огляду на стан сп'яніння в лікарні відмовився в присутності свідків. Від керування відсторонений.
Постановою Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
На вказану постанову надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій він, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив оскаржувану постанову скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що не керував транспортним засобом, на момент зустрічі з працівниками поліції був тверезий, алкогольних напоїв не вживав, під час складання протоколу працівниками поліції не вилучалося посвідчення водія, не видавалося тимчасове. Також зазначає, що від керування автомобіля апелянта не відсторонили, автомобіль не евакуювали.
Також ОСОБА_1 зазначає, що поліцейські не проінформували його про порядок огляду на стан сп'яніння, в протоколі відсутні відомості на підставі яких поліцейські встановили наявність запаху алкоголю з порожнини рота, посилання на відповідну норм ПДР щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, дані про вилучення водійського посвідчення та видання тимчасового посвідчення.
Окрім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки дізнався про наявність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП лише на початку липня.
Мотиви суду
Перевіривши доводи апеляційної скарги, проходжу до висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 або його захисника, тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду вважаю поважними. Враховуючи викладені обставини, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду доцільно поновити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, врахувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Наголошуючи на неповноті судового розгляду провадження захисник Молочинського Р.Г. зауважує, що суд не допитав самого ОСОБА_1 за обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, свідків, дав не належну оцінку зібраним доказам доданим до протоколу. Апеляційний суд не погоджується з такими твердженнями захисту та виходить з наступного.
Згідно приписів ст. 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Апеляційні твердження стосовно того, що справа була розглянута за його відсутності, що позбавило його можливості реалізувати свої права, вважаю неспроможними. Аналізуючи доводи захисту в цій частині суд виходить з того, що згідно відомостей викладених в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 знав про існування протоколу, складеного працівниками поліції щодо нього за ст. 130 ч.1 КУпАП, а тому мав об'єктивну можливість дізнатися про судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно себе.
Для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду. Дана позиція повністю узгоджується з усталеною практикою ЄСПЛ та ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р., які суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Зокрема, у рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарев проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В матеріалах справи крім повідомлень ОСОБА_1 на офіційному веб-порталі «Судова влада України» про час та місце розгляду провадження, містяться декілька поштових повідомлень з судовими повістками на адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_3 , яка є актуальною виходячи зі змісту апеляційної скарги. Поштові повідомлення були повернуті на адресу суду через закінчення терміну для їх отримання адресатом та з інших причин, тому приходжу до висновку, що суд вжив всіх можливих заходів для належного повідомлення особи про час та місце розгляду провадження.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнутий за ч.1 ст. 130 КУпАП саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи ОСОБА_1 , що він не керував автомобілем повністю спростовуються відеозаписом, що доданий до протоколу ДПР18 №050533. З цього запису вбачається, що автомобіль Mazda6 д.н. НОМЕР_2 рухався, зупинився на вимогу працівників поліції. Після зупинки було встановлено особу водія ОСОБА_1 , у нього встановлено явні ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода.
Доводи апелянта, що його не відсторонили від керування транспортним засобом та не вилучили водійське посвідчення також повністю спростовуються матеріалами справи. З зазначеного вище відеозапису вбачається, що поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 , що він відсторонений від керування транспортним засобом, йому необхідно викликати тверезого водія, інакше його автомобіль буде евакуйовано. На зворотному боці протоколу є позначка, що керування автомобілем Mazda6 д.н. НОМЕР_2 передано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /в НОМЕР_3 під підпис.
Водійське посвідчення не було вилучено у ОСОБА_1 оскільки, як вбачається з відеозапису, він відмовився надати водійське посвідчення та технічний паспорт на автомобіль працівникам поліції, за що на нього було складено протокол за ст. 126 ч. 1 КУпАП.
Посилання апелянта на порушення «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції» суд вважає неспроможними, оскільки фактично огляд на стан сп'яніння не було проведено ні на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер, ні в закладі охорони здоров'я, саме через відмову ОСОБА_1 від огляду.
Отже, за наслідками апеляційного перегляду провадження суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем, був зупинений працівниками поліції, від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я відмовився в присутності двох свідків. Всі доводи, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі були предметом ретельного дослідження та аналізу суду першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення по справі не містять. За таких обставин, постанову суду першої інстанції вважаю законною, обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню або зміні.
Керуючись статтями 289, 293, 294 КУпАП, суд -
Поновити ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 лютого 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною, набирає законної сили негайно і оскарженню не підлягає.
Суддя: