Справа № 686/21814/20
Провадження № 3/686/6832/20
08 вересня 2020 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Навроцький В.А., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , ФО-П,
за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення Серії ГР №111554, 20 серпня 2020 року, близько 15 год. 30 хв. в магазині «Продукти» в с. Чабани, Хмельницького р-ну, здійснила відпуск товару громадянам без засобів індивідуального захисту (маски, респіратора), а також у магазині перебував неповнолітній хлопець без макси засобів індивідуального захисту, чим ОСОБА_1 порушила вимоги Постанови КМУ № 641 від 21.07.2020, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Проте протокол складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП.
Так, зокрема при складанні протоколу не зазначені свідки, які б могли підтвердити або спростувати обставини викладені в протоколі. Крім того, до протоколу не додано жодного документа, який би вказував на те, що ОСОБА_1 є посадовою особою магазину та саме вона є суб'єктом, що здійснювала господарську діяльність щодо відпуску товарів під час карантину. Не додано жодного документу, який би підтверджував, що магазин «Продукти» розташований в с. Чабани, Хмельницького р-ну та що ОСОБА_1 є власником останнього. Також не вказано конкретний пункт Постанови КМУ, який порушила ОСОБА_1 своїми діями.
Крім того, в матеріалах справи знаходиться диск з відеозаписом, при перегляді якого не вбачається коли саме відбувався даний відеозапис (дата і час), не можна з'ясувати який це саме магазин, не зрозуміло хто знаходиться за прилавком магазину, власник чи продавець.
З доказів, які містяться в матеріалах справи та доданого до матеріалів відеозапису неможливо зробити висновок про те, чи дійсно ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на порушення встановлених правил карантину, передбачених вказаною постановою. В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази вини ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015 року, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 44-3 КУпАП визнається порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція цієї норми закону є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки осіб, передбачених в умовах карантину.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року № 1645-III, карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V). На національному рівні Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а почате підлягає закриттю в тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище викладене, вважаю, що винаОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП не доведена, у зв'язку з чим, провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 , закрити у зв'язку із відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду В.А. Навроцький