Красилівський районний суд Хмельницької області
вул.Булаєнка,4 м.Красилів, Красилівський р-н, Хмельницька обл., Україна ін.31000
Справа № 677/481/20
15.09.2020м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Красилові кримінальне провадження № 12020240170000091 від 17.03.2020 відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
встановив:
Обвинувальний акт надійшов до суду 01.04.2020 року.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд, оскільки справа підсудна Красилівському районному суду, відсутні підстави для зупинення або закриття кримінального провадження, обвинувальний акт поверненню не підлягає. Прокурор заперечував проти повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до органу досудового розслідування, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», та пояснив, що обвинувачення у злочині і кримінальному проступку, передбачених ч. 2 ст. 185 і ч. 1 ст. 357 КК України є взаємопов'язаними тому доцільно їй розглянути у межах одного судового провадження.
Обвинувачені та потерпілий не заперечував проти призначення судового розгляду.
Вислухавши позицію учасників процесу, суд вважає необхідним клопотання прокурора про призначення судового розгляду та одночасний розгляд обвинувачення щодо вчинення злочину і кримінального проступку залишити без задоволення та обвинувальний акт повернути прокурору з таких підстав.
01.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».
Відповідно вищевказаного Закону, діяння, у якому обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, є злочином, а діяння за ч. 1 ст. 357 КК України, є кримінальним проступком.
Згідно ст. 217 КПК України передбачено, що не можуть бути об'єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
В підпункті 3 пункту 4 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» зазначено, що у кримінальних провадженнях за сукупністю злочинів, один або декілька з яких визначені як кримінальні проступки, в яких до набрання чинності цим Законом особам повідомлено про підозру, але не прийнято процесуальне рішення, передбачене частиною другою статті 283 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий за погодженням із прокурором виділяє в окреме провадження матеріали щодо кримінального проступку, якщо це можливо без шкоди для подальшого досудового розслідування та судового розгляду, та здійснює дізнання в порядку, встановленому главою 25 Кримінального процесуального кодексу України. Кримінальне провадження щодо злочину продовжує здійснюватися в порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 5 пункту 4 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» визначено, що обвинувальні акти, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.
Крім того, слід відзначити, що процедури судового розгляду щодо злочину і кримінального проступку, відповідно до положень КПК України, мають істотні розбіжності і регламентовані різними главами КПК України.
Таким чином, вищенаведені положення свідчать про те, що Закон № 2617-VIII від 22.11.2018 року містить імперативну норму щодо обов'язку суду повернути прокурору обвинувальний акт для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальних провадженнях про правопорушення, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду.
Більше того, положення КПК України та Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року не наділяють суд правом вирішувати питання об'єднання в одне провадження чи роз'єднання у різні провадження щодо кримінального проступку та щодо злочину у справах обвинувальні акти в яких скеровані до суду, але не призначені до судового розгляду станом на 01.07.2020 року і визначають чіткий алгоритм дій, який починається з прийняття рішення про повернення обвинувального акту прокурору, а у подальшому прийняття одного з рішень, відповідно до вищеописаної процедури встановленої у наведених вище положеннях.
Аналіз положень Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року свідчить про те, що він спрямований на гуманізацію кримінальної відповідальності шляхом перегляду міри покарань за вчинення окремих кримінальних правопорушень, а також має на меті встановлення механізму забезпечення швидкого розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та зменшення навантаження на слідчих органів досудового розслідування, а також спрощення процедури судового розгляду.
Згідно положень ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження суд.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Таким чином, наведені положення КПК України, зокрема ст. 28 КПК України, покладають на учасників процесу та суд обов'язок вжити дієві заходи задля забезпечення дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, а також належне виконання процесуальних обов'язків сторонами кримінального провадження. При цьому, наведені положення у сукупності з тим, що Закон № 2617-VIII від 22.11.2018 року спрямований, серед іншого, на встановлення механізму забезпечення швидкого розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та спрощення процедури судового розгляду, свідчать про те, що суд повинен вжити заходів для дотримання процедури судового розгляду обвинувального акту щодо проступку максимально швидко, а учасники процесу, в тому числі прокурор, повинні своєю процесуальною поведінкою сприяти швидкому та ефективному проведенню розгляду, з дотриманням відповідної процедури.
Пункт 5 абзацу 4 Розділу II Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року не містить положень щодо визначення вимог до процедури повернення обвинувального акту, зокрема не містить вимог щодо вирішення даного питання у судовому засіданні чи без виклику сторін, не покладає на суд обов'язок виносити дане питання на обговорення або заслуховування думки учасників процесу з цього питання, тощо. З наведеного суд приходить до висновку, що законодавець визначаючи процедуру повернення обвинувального акту щодо кримінального проступку, наділив суд повноваженнями виконати вищенаведену імперативну вимогу у максимально швидкий (розумний) строк, що повністю кореспондується з тим, що, як вже було зазначено вище, Закон № 2617-VIII від 22.11.2018 року спрямований, серед іншого, на встановлення механізму забезпечення швидкого розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та спрощення процедури судового розгляду.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що обвинувальний акт надійшов до суду 01.04.2020 року та містить обвинувачення щодо злочину, що у подальшому визначений як кримінальний проступок, обвинувальний акт не призначено до судового розгляду, а вирішення питання про об'єднання в одне кримінальне провадження проступків та злочинів входить відповідно п.п. 3 п. 4 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» до компетенції органів досудового розслідування, суд вважає необхідним клопотання прокурора залишити без задоволення та обвинувальний акт повернути прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.
Керуючись п.п.5 п.4 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», ст. 369, ст. 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора залишити без задоволення.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020240170000091 від 17.03.2020 відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, повернути прокурору Старокостянтинівської місцевої прокуратури Хмельницької області для його внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1