11.09.2020 Справа №607/15290/20
11 вересня 2020 року
провадження №1-кс/607/6554/2020
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрогобич Львівської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 358 КК України,
Слідчий СУ ГУНП України в Тернопільській області ОСОБА_4 , за погодженням прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді, в рамках кримінального провадження №12020211180000017 від 24.01.2020 року, із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.199, ч.3 ст.358 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Тернопільській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020211180000017 від 24 січня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.199, ч.3 ст.358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у громадянина ОСОБА_5 , виник злочинний умисел направлений на особисте збагачення шляхом виготовлення, зберігання, перевезення та пересилання з метою збуту громадянам України незаконно виготовлених голографічних захисних елементів, які містяться на підроблених офіційних документах, а саме ІД-картах громадян країн Європейського Союзу. Переслідуючи мету збагачення, шляхом збуту незаконно одержаних голографічних захисних елементів, які містяться на підроблених офіційних документах, ОСОБА_5 вступив в злочинну змову із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
З метою реалізації злочинного умислу, направленого на зберігання, перевезення та пересилання з метою збуту громадянам України незаконно виготовлених голографічних захисних елементів, які містяться на підроблених офіційних документах, а саме ІД-картах громадян країн Європейського Союзу, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 розмістили оголошення про виготовлення ІД-карт громадян Європейського Союзу для виїзду закордон у соціальній інтернет мережі «Фейсбук» із зазначенням власних номерів телефонів.
В оголошеннях вказані особи пропонували свої послуги щодо працевлаштування громадян України за кордоном та виготовлення ІД-карток. В свою чергу ОСОБА_5 та ОСОБА_8 самостійно отримували замовлення від осіб на виготовлення підроблених ІД-карток громадян Європейського Союзу для виїзду закордон. ОСОБА_7 у свою чергу надала ОСОБА_5 своє помешкання по АДРЕСА_2 для виготовлення підроблених ІД-карток громадян країн Європейського Союзу на поверхні яких містяться голографічні захисні елементи.
Так, з метою здійснення своєї незаконної діяльності 02.06.2020 на мобільний номер телефону ОСОБА_5 НОМЕР_1 зателефонував ОСОБА_9 з приводу розміщеного ОСОБА_5 оголошення в соціальній мережі «Фейсбук» про виготовлення ІД-картки для роботи в Німеччині на що останній повідомив, що вартість такого документу становить 100 Євро із попереднім завдатком у сумі 1000 гривень. В подальшому, за допомогою мобільного додатку «Viber» ОСОБА_5 на мобільний номер ОСОБА_9 надіслав повідомлення щодо необхідності чіткої кольорової фотографії, підпису, дати народження ОСОБА_9 та місто куди пересилати із номером відділення Нової пошти.
Отримавши замовлення від ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , з метою подальшого збуту, за допомогою комп'ютерної та друкувальної техніки із спеціальним обладнанням для друку на пластикових картках, спеціальних комп'ютерних програм, зокрема фотошоп, незаконно виготовив та роздрукував підроблену ІД-картку громадянина Словацької Республіки та за допомогою прес-ламінатора на поверхню підробленого офіційного документа наніс голографічний захисний елемент, а саме плівку для ламінування документу.
Виготовивши на замовлення ОСОБА_9 . ІД-картку громадянина Словацької Республіки із фотографією останнього, за допомогою мобільного додатку «Viber» ОСОБА_5 на мобільний номер ОСОБА_9 надіслав фотозображення підробленої ІД- картки та фотографію банківської карти № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_8 на яку 03.06.2020 були перераховані ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 1000 гривень. Того ж дня о 13:45 год. ОСОБА_5 , перебуваючи на відділенні Нової Пошти №2 у м. Дрогобич Львівської області здійснив поштове відправлення виготовленого ним підробленого документу на ім'я ОСОБА_10 .
Так, 04.06.2020 о 19:37 год. ОСОБА_9 , перебуваючи на відділенні Нової Пошти №2 у м. Тернопіль, від оператора ТОВ «Нова пошта» отримав паперовий конверт з відправленням №5900051960609, сплативши при цьому наложеним платежем залишок обумовленої з ОСОБА_5 суми в розмірі 2422 гривень. Всередині зазначеного конверту ОСОБА_9 виявив ID-картку громадянина Словацької Республіки на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із своєю фотографією, серія № НОМЕР_3 , видану 15.03.2019, яка не відповідає за своїми характеристиками аналогічним паспортним документам, які видаються або видавались уповноваженими органами Словацької Республіки та на якій наявний голографічний захисний елемент, який відрізняється за конфігурацією окремих елементів, текстом, місцем розташування та кольором світіння від порівняльного зразка 2008 року ідентифікаційної картки Словацької Республіки, яка знаходиться в інформаційно-довідковій системі з прикордонного контролю ARGUS. Дана ID-картка була обгорнута аркушем паперу із наступним написом кульковою ручною чорного кольору «м. Тернопіль 0986077134 н.пошта №2 ОСОБА_12 грошовий переказ 2,300 грн.», який виконала ОСОБА_7 .
Виконавши замовлення ОСОБА_9 , отримані грошові кошти були розподілені між ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у виготовленні, придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту голографічних захисних елементів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України.
Окрім того, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у збуті підроблених офіційних документів - ІД-карток громадян Європейського Союзу, які видаються уповноваженими органами, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.
10 вересня 2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч.3 ст.358 КК України.
Слідчий вважає, що на даний час виникла необхідність у застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 згідно з вимогами пунктів 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Підставою обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.199, ч.3 ст.358 КК України, а також встановлено обставини, які виправдовують даний запобіжний захід та підтверджують наявність вищезазначених ризиків.
Посилаючись на вищенаведене та те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, існування ризиків, встановлених ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, соціальні зв'язки, майновий стан, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідча ОСОБА_4 клопотання підтримали з мотивів, у ньому наведених та просили його задовольнити.
Прокурор зазначив, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч.3 ст.358 КК України, належним чином обґрунтована, встановлено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому з врахуванням зазначених ризиків, лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 .
Захисник-адвокат ОСОБА_6 заперечив з приводу клопотання слідчого. Вважає, що прокурором не доведено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та те, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 Пред'явлена підозра не є обґрунтованою.
При цьому, просив врахувати, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та стороною обвинувачення не доведено необхідність застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу. Крім того, просив врахувати молодий вік ОСОБА_5 , соціальні зв'язки, наявність постійного місця проживання та реєстрації, те, що останній раніше не приитягувався до кримінальної відповідальності та відсутність будь-яких обставин, які б вказували на суспільну небезпеку ОСОБА_5 .
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав доводи свого захисника та просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Нормами ч.1 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ч. 2 статті 177 цього Кодексу передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.
Встановлено, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Тернопільській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020211180000017 від 24 січня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.199, ч.3 ст.358 КК України.
10 вересня 2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 та ч.3 ст.357 КК України.
Так, під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.199, ч.3 ст.357 КК України, одне з яких є тяжким злочином, санкція статті якого згідно з вимогами ст.70 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та долученими до клопотання слідчим та прокурором доказами, а саме:
- протоколом про результати контролю за вчинення злочину від 05.06.2020 року;
- висновком експерта за №15/1770 від 16.07.2020 року;
- протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 12.06.2020 року, 22.07.2020 року, 09.07.2020 року;
- протоколами огляду інтернет сторінок від 17.08.2020 року, 18.08.2020 року, 14.07.2020 року;
- протоколом обшуку від 09.09.2020 року;
- протоколом огляду речових доказів.
Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграф 1 (с) Конвенції, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин". Існування "обґрунтованої підозри" розглядається як необхідна, а при первісному обранні навіть іноді неодмінна і достатня підстава для арешту.
Згідно усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява № 42310/04).
Таким чином, під достатніми доказами відносно акту повідомлення особи про підозру слід розуміти достовірні відомості, зібрані, перевірені і оцінені слідчим, прокурором у встановленому законом порядку, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене КК України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього. При цьому, повідомлення особи про підозру, повинно базуватися не на простій сукупності доказів, а на їх системі. Якщо немає системи доказів, а є лише окремі докази винуватості, що не узгоджуються з іншими, значить не можна приймати рішення про повідомлення особи про підозру.
Таким чином, сторона захисту не спростовує питання обґрунтованості підозри, враховуючи це, та надане суду повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.199, ч.3 ст.358 КК України, суд приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.199, ч.3 ст.358 КК України не є вочевидь необґрунтованою.
Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
При цьому необхідно відзначити, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов"язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилались слідчий, прокурор у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та позицію захисту щодо їх недоведеності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні, у тому числі, тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Бессієв проти Молдови" вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Вивченням особи ОСОБА_5 встановлено, що він є особою молодого віку, неодружений, має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не притягувався до відповідальності.
З врахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено обґрунтованість підозри, існування ризиків встановлених ст.177 КПК України, однак недоведено, необґрунтовано недостатність застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, для запобігання вищевказаним ризикам, що доведені у судовому засіданні, під час розгляду клопотання.
Зігдно з вимогами ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обгрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе недостатність застосуваення більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 злочину, його вік, репутацію, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання та реєстрації, слідчий суддя вважає, що у відповідності до вимог ч.4 ст. 194 КПК України щодо підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Відтак, слідчий суддя, враховуючи обставин вчинення кримінального правопорушення вважає, що саме такий запобіжний захід забезпечить в достатній мірі виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Слід також зазначити, що сама по собі тяжкість інкримінованого злочину, не може бути підставою для застосування відносно підозрюваного такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням обставин справи, особи підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 домашній арешт, шляхом заборони залишати житло цілодобово.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього на строк не більше двох місяців обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Приймаючи до уваги обставини, за яких було вчинено злочин, характер та наслідки його вчинення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_5 іншого менш суворого запобіжного заходу, не зможе попередити ризики, встановлені ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.29 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 198, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У клопотанні слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 відмовити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за викликом слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
- утриматись від спілкування із свідками, експертами та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Датою закінчення дії ухвали вважати 23 год. 59 хв. 06 листопада 2020 року.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати на виконання до органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_5 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого в даному кримінальному провадженні.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, а підозрюваний ОСОБА_5 .
Копію ухвали вручити ОСОБА_5 негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1