15.09.2020 Справа №607/11072/20
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Гуменний П.П., при секретарі Храпак М.О.,розглянувши матеріали, які надійшли з Тернопільського відділу поліції ГУ НП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч.1 ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , захисника- адвоката Ізай Р.О.,
01 липня 2020 року о 11.00 год. під час проведення перевірки по факту звернення гр. ОСОБА_2 було встановлено, що гр. ОСОБА_1 здійснив несплату аліментів на утримання неповнолітньої доньки гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до виникнення заборгованості в сумі 40892,46 грн., з дня пред'явлення виконавчого листа №607/9763/17 від 08 серпня 2017 року.
У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 повідомив про те, що суть інкримінованого йому правопорушення зрозуміла, винним себе не визнає.
По суті справи повідомив, що не мав та не має наміру ухилення від сплати аліментів, проте через скрутне матеріальне становище, важку хворобу батька, відсутність постійного місця роботи у зв'язку із карантинними обмеженнями, не мав можливості їх сплачувати.
Водночас подав до суду письмове заперечення, в якому зазначив про наступне. Сплачував аліменти належним чином, проте як з'ясувалось в неповному обсязі, оскільки про розмір аліментів, який підлягав сплаті - його ніхто не повідомляв. Сплачував 750 гривень. Після звернення до виконавчої служби - 10 серпня 2020 року, його повідомили, що він повинен був сплачувати 1300 грн., а через деякий час - 2080 гривень. Виконавча служба не повідомляла належним чином про розмір сплати аліментів, та не надсилала розрахунок заборгованості. В липні 2019 року через важку хворобу батька, не зміг сплачувати аліменти, оскільки здійснював догляд за батьком, а невеликі суми коштів, які отримував на тимчасових роботах (підробітках) - витрачав на його лікування. В період з липня 2019 року по квітень 2019 року - сума заборгованості по аліментах, утворилась з незалежних від нього обставин. ІНФОРМАЦІЯ_3 , після важкої хвороби - помер його батько. Який після оперативного втручання - 13 серпня 2019 року, був обмежений до самообслуговування, не пересувався, потребував стороннього постійного догляду. Після смерті батька, у зв'язку з запровадженням карантину, був позбавлений у можливості знайти роботу. Доходів не отримував.
З огляду на наведене не вбачає в своїх діях складу правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Ізай Р.О. в судовому засіданні щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності заперечила, при цьому вказала на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення за ознаками ч.1 ст.183-1 КУпАП, з об'єктивних причин, які наведені останнім у письмових запереченнях, а також звернула увагу суду на недоліки протоколу про адмінправопорушення.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила про те, що вона є матір'ю ОСОБА_1 . Також їй відомо про те, що в сина наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка виникла не навмисно. Здійснювали з сином догляд за важкохворим чоловіком, який з серпня 2019 року по квітень 2020 року був лежачим, а в квітні 2020 року помер. Перебували в скрутному матеріальному становищі.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив про те, що йому відомо, що ОСОБА_1 повинен сплачувати аліменти, а заборгованість утворилася у зв'язку із смертю батька.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила про те, що ОСОБА_1 допомагав батькові, оскільки він був хворий. Також їй відомо про те, що у ОСОБА_1 була заборгованість зі сплати аліментів.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх повній сукупності, суд приходить до висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01 червня 2020 року становить 40892,46 грн., що перевищує суму сукупного розміру заборгованості за 6 місяців.
З вказаного розрахунку встановлено, що на підставі судового наказу №607/9763/17, виданого 29 серпня 2019 року Тернопільським міськрайонний судом вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 08 серпня 2017 року до досягнення дитиною повноліття. Водночас з вказаного розрахунку встановлено, що з серпня 2017 року у ОСОБА_1 почала утворюватися заборгованість зі сплати аліментів при частковій їх оплаті, нарахування продовжувалося також і в 2018 році, та в січні, та лютому 2019 року, протягом якого також утворювалася заборгованість при частковій їх оплаті. В період з березня 2019 року по травень 2020 року оплата аліментів ОСОБА_1 не здійснювалася жодного разу.
З наданих в судовому засіданні пояснень ОСОБА_1 , свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , також з долучених до матеріалів справи ОСОБА_1 документів встановлено, що останній в період з серпня 2019 року до квітня 2020 року здійснював догляд за батьком - ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказані обставинами з точки зору ОСОБА_1 стали підставою виникнення заборгованості зі сплати аліментів. Проте, зазначені доводи останнього суд оцінює критично та не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 з наведених підстав від адміністративної відповідальності за ознаками ч. 1 ст.183-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, з огляду на те, що заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 утворилася ще до виникнення важких життєвих обставин, на котрі він покликається.
На думку суду, складі життєві обставини, в яких опинився ОСОБА_1 , є тією обставиною, що пом'якшує відповідальність останнього, однак не виключає її в повній мірі, оскільки непереборних обставин, котрі б унеможливлювали ОСОБА_1 сплату аліментів ( наприклад, його особиста тяжка хвороба, поміщення його під варту), в судовому засіданні не встановлено. Окрім того, відповідальність за правопорушення за ч.1 ст.183-1 КУпАП не вимагає умисної форми вини, а наступає незалежно від внутрішнього ставлення обвинуваченого до скоєного.
Відсутність роботи, або ж небажання чи невміння її знайти чи підшукати, не є тією обставиною, котра звільняє від обов'язку утримувати свою неповнолітню дитину, і відповідно, - від відповідальності за несплату аліментів.
Зазначені в запереченні захисника - адвоката Ізай Р.О. недоліки протоколу про адмінправорушення а саме відсутність посилання на частину ст.183-1 КУпАП, на думку суду, не є суттєвими, оскільки в протоколі суть інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення сформульовано належно, останній в суді заявив, що воно йому зрозуміле, а тому суд не вбачає підстав для закриття провадження з вищанаведених підстав.
З врахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме: даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 712837 від 01 липня 2020 року; письмовою заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 19 червня 2020 року; розрахунком заборгованості по аліментах станом на 01 червня 2020 року, згідно якого сума заборгованості становить 40892,46 грн.
За таких обставин вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, тобто несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, і тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.
При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу порушника, обставини, що пом'якшують відповідальність, а саме - його майновий стан, що зумовлений здійсненням витрат на лікування батька та відсутність стабільного доходу, відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність за вчинене правопорушення, а тому вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у виді суспільно-корисних робіт в мінімальному розмірі.
Також, із ОСОБА_1 слід стягнути в доход держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 183-1, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді 120 (сто двадцяти) годин суспільно корисних робіт.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Апеляційна скарга може бути подана особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Гуменний П.П.