Справа № 603/541/20
Провадження №2/603/240/2020
"14" вересня 2020 р. м. Монастириська
Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Гудкова Ю.Г., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Монастириської міської ради Тернопільської області про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрусенко І.Я., звернулася до суду з позовом до Монастириської міської ради Тернопільської області про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та просить стягнути з відповідача у її користь компенсацію в сумі 5467,54 грн.
За правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК.
Звернення до суду здійснюється, зокрема, шляхом пред'явлення позову, форма і зміст якого повинні відповідати вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як убачається зі змісту позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги з приводу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 5467,54 грн.
Водночас, позивач вважає, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки індексація заробітної плати входить до структури заробітної плати.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідні зміни в сфері регулювання оплати судового збору відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі - Закон № 484-VІІІ).
Цим Законом суттєво змінено ставки судового збору (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»), а також значно скорочено перелік суб'єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»).
Закон №484-VІІІ набрав чинності з 1 вересня 2015 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільнялися позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена.
Так, за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Отже, починаючи з 1 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Відповідна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року в справі № 226/168/15-ц.
У поданому до суду позові позивач просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Такі вимоги не є вимогами про поновлення на роботі та про стягнення заробітної сплати, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору.
Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові ВП ВС № 910/4518/16 від 30 січня 2019 року (справа про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), у якій, зокрема, вказано, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
При цьому, виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати має разовий характер і відповідно до пункту 3.6 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року №5, не відноситься до заробітної плати.
Таким чином, вимога позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати повинна оплачуватись судовим збором.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, залежно від ціни позову, мінімальний розмір судового збору за вимогу майнового характеру для фізичної особи становить 840,80 грн.
Однак позивачем не сплачено судовий збір за позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Враховуючи вказані недоліки, позовна заява підлягає залишенню без руху з встановленням позивачу строку для усунення недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
Зважаючи на характер та обсяг виявлених недоліків позовної заяви, строк на їх усунення доцільно визначити терміном десять днів із дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Монастириської міської ради Тернопільської області про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати - залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
У випадку невиконання зазначених в ухвалі вимог до встановленого терміну, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. Г. Гудкова