"15" вересня 2020 р. Справа № 596/1234/20
Провадження № 3/596/574/2020
Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Митражик Е.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 545498 від 06.08.2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 25.06.2020 року близько 11:00 год. в с. Карашинці вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно сина ОСОБА_2 , 2013 року народження, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини не визнає та пояснив, що 25.06.2020 року близько 11:00 год. перебував разом з сином по місцю свого проживання в с. Карашинці та дивились мультики. В цей час без запрошення зайшли ОСОБА_3 та її батьки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з висловлюваннями забрати дитину, яка цього злякалась. Після чого нанесли йому тілесні ушкодження, з приводу чого він звертався по медичну допомогу.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.
Ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 7 грудня 2017 року (далі Закон № 2229-VIII) визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчинюються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому психологічне насильство визначається як форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів, в протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 545498 від 06.08.2020 року, відомості щодо заподіяння потерпілому шкоди, або її можливого заподіяння у вказаних процесуальних документах відсутні, а також не зазначено, в чому така шкода проявилась, або могла проявитись.
Із змісту вищезазначеного протоколу не видно, і про це в ньому не зазначено, яке саме насильство щодо свого сина і чи взагалі було застосовано, в чому воно полягало, чи викликали такі дії у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю, тобто не визначена об'єктивна сторона складу інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, що свідчить про її відсутність та відсутність складу правопорушення взагалі.
Отже, фабула правопорушення, викладена у протоколі не відповідає диспозиції ст.173-2 КУпАП, протокол та додані до нього матеріали не містять достатніх даних щодо вчинення ОСОБА_1 по відношенню до сина ОСОБА_2 саме домашнього насильства певного виду.
Відповідно до ч.1 та ч.2, ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ст. 247 КУпАП України передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В зв'язку з наведеним, вважаю, що матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а тому справу слід закрити за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись п.1 ст. 247, 283-284 КУпАП України,-
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.
Суддя: Е.М. Митражик