Справа № 826/16456/18 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
14 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА-ПАК" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА-ПАК" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У жовтні 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СИГМА-ПАК", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2018 №00010571402.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 90 КАС України не надана оцінка доказам реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Натомість, як вказує апелянт протокол допиту посадової особи контрагента позивача ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не є допустимим та належним доказом
У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма-Пак" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "Фан-Трейд" за період квітень 2016 року.
Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Сигма-Пак" пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 40 204,00 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 40 204 грн.
За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 08.08.2018 №536/26-15-14-02-01/38440775 (далі - акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2018 №00010571402, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 50 255 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 40 204 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10 051 грн.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що позивачем не надано первинних документів, які б відображали реальність руху господарських операцій на підставі яких були сформовані дані податкового обліку.
Даючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Встановлені контролюючим органом порушення ґрунтуються на висновках про відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ФАН-ТРЕЙД", за наслідками яких позивач в охоплений перевіркою період сформував показники податкового витрат.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між позивачем, з однієї сторони, та ТОВ "ФАН-ТРЕЙД", з іншої сторони, укладено усний договір на поставку товару на загальну суму 223357,28 грн.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду першої інстанції документи: видаткову накладну на поставку товарів №134 від 28.04.2016 на загальну суму 223357,38 грн., рахунку на оплату №131 від 27.04.2016, платіжне доручення № 696 від 28.04.2016.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що відповідно до протоколу допиту свідка від 21.07.2017 ОСОБА_1 , який повідомив, що ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" зареєстровано без його участі та відома.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Окрім того, колегія суддів щодо наявних кримінальних проваджень щодо можливих ознак фіктивності контрагента позивача, зазначає, що такі акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Наразі, сам факт наявності кримінальних проваджень, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.
За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Наразі, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази не містять необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентом, та в своїй сукупності не дають підстав стверджувати про реальність вчинення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "ФАН-ТРЕЙД".
Окрім того, колегія суддів зазначає, що у разі виникнення сумнівів у виконанні робіт/надання послуг/постачання товарів та спроможності контрагентів здійснювати господарську діяльність, платник податку з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат повинен надати суду й інші докази або пояснення, які б у своїй сукупності розкривали зміст господарської операції та підтверджували її фактичне здійснення.
Позивачем не надано документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які б підтверджували наявність змін його майнового стану та руху активів у зв'язку зі здійсненням спірних господарських операцій, а з наданих суду не можливо достовірно встановити наявність таких змін.
Крім того, не слід залишати поза увагою і той факт, надана позивачем суду першої інстанції видаткова накладна не дає можливості ідентифікувати особу, що її підписала від ТОВ "ФАН-ТРЕЙД", тобто не може вважатися належно оформленою та підписаною повноважною особою та документом, який посвідчує факт постачання.
В свою чергу, відсутність документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за спірними господарськими операціями між позивачем та його контрагентами, використання отриманих товарів та послуг в господарській діяльності позивача, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним.
Крім того, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Колегія суддів вважає за необхідне врахувати інформацію встановлену контролюючим органом щодо відсутність у контрагентів позивача матеріально-технічних ресурсів, без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА-ПАК" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА-ПАК" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови підписано 14.09.2020.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді В.О.Аліменко,
Н.В.Безименна