Ухвала
14 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 456/2888/13-ц
провадження № 61-6281ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів, сплачених як аванс за нікчемним правочином,
У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення коштів, сплачених як аванс за нікчемним правочином.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в цій справі задоволено частково.
Зупинено провадження в цій справі до закінчення розгляду Верховним Судом справі№ 456/2483/11 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2016 року.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в цій справі до екстрадиції ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2010 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 - Олексишина І. Б., задоволено, ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2019 року в частині зупинення провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року виправлено допущену в постанові Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2010 року описку.
В тринадцятому абзаці описової частини зазначено правильно «У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 висловилась у заперечення апеляційної скарги. Вважає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні» замість «Відзив на апеляційну скаргу не надходив».
31 березня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року залишено без руху для наведення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, надання доказів на підтвердження підстав пропуску цього строку та зазначення в касаційній скарзі обов'язкових підстав касаційного оскарження.
Ухвалу про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 отримала 19 травня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
У відведений судом строк, станом на 11 вересня 2020 року, ухвалу суду касаційної інстанції від 04 травня 2020 року не виконано.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно із частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України, у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Враховуючи викладене, невиконання вимог суду про усунення недоліків касаційної скарги перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів, сплачених як аванс за нікчемним правочином повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк